Мед і смакує, і лікує ще із сивої давнини... Розмова з буковинським пасічником

Ця істина воістину незаперечна. Покуштувавши меду з першого взятку, а коли годить погода, то навіть з другого, а трапляється і з третього, назавжди ставимось до божої комахи з особливим пошанівком.

І ця істина справді незаперечна,- каже відомий пасічник, член Української асоціації бджолярів Борис Базь, котрий дружить з бджолою ще з малого дитяти.

На стаціонарному точку Борис Олександрович утримує стабільно 100-150 сімей. А кочує зі своїм делікатним господарством на медоноси в залежності від погоди. Головний ж взяток пасічник отримує на точку в Новій Слобідці, де, як стверджує, кращих умов для їх продуктивності годі десь знайти. Кругом скільки око бачить ліси, переліски, та й навколишніх полях бджолі є де «розгулятися».

Борис Олександрович, не раз бесідували з вами на тему бджолярства в яке з дружиною Людмилою та сином Антоном вкладаєте душу і серце. Та ще й підкидаєте цікавинки з життя-буття бджоли. Здається, все пізнали. А який мед найбільш позитивно впливає на наше миле здоров’ячко. Адже кожен з ваших колег має на цей рахунок своє бачення. І кожен із них правий. А вам який з медів найбільш смакує?

Та будь-який, без різниці, якщо він, той мед, чесний із чесних рук. Беззаперечно, що акацієвий корисний із корисних, особливо для наших діток. Допомагає також діабетикам…

На превеликий жалі, Борисе Олександровичу, часто-густо цінний з прецінних акацієвий мед фальсифікують і продають на ринках такий, який, навпаки шкодить нашому здоров’ячку. Або не так?

Заковика, скажу, втім що акацієвих насаджень обмаль, тому мед з цього медоноса і є найдорожчим. А раз так, то недобросовісні пасічники й вдаються до підробок продукту. Акацієвий мед не кристалізується, тому його запроста вдається підробити.

Ви, працюючи з бджолою цілі десятиліття, можете не помилитися і відрізнити справжній мед від підробки ?

Практично, що це мені вдається. Наприклад після проби липового меду відчуваєш привкус м’яти. Тому бери - і не роздумуй.

Так звані глобальні зміни клімату катастрофічно вплинули на життя-буття улюбленої бджоли. Тому чесні пасічники, пораючи свою роботу, кажуть: не чекайте дешевого меду. І ось уже маємо: за літр того чесного продукту, приміром з акації або липи, на базарах просять по 200, а то і 300 гривень.

Рік на рік не вдається. Нерідко бджола вилітає з вулика по той взяток геть ослабленою та ще й із запізненням. Що робити? Вихід один,- ділиться думками Борис Базь. - Він в одному-вимушеному підготовуванням бджоли цукровим сиропом, що, звісно, негативно впливає на якість продукту з першого взятку. Особливо ж, коли підгодовуємо не буряковим цукром, а з тростини. Від такого підгодовування бджола навіть з вулика не годна вилетіти. Вона просто гибне. Як і від взятку з оброблених хімікатами (та ще й невідомого походження) ріпаку, соняшнику. На зарубку: уражена хімією бджола, повернувшись до вулика, заражує решту комахи. В результаті гибнуть цілі сім’ї…

Ось такі реалії, з такими труднощами віч-на-віч опинилася бджола-трудівниця, даруючи неперевершену смакоту. А я знову хочу побувати в далекій Новій Слобідці на Сокирянщині, де зі своїм клопітним господарством газдує Борис Олександрович. Спробувати чесного медку з його чесних і працьовитих рук. А ще досхочу замилуватися красою довколишнього лісу, в якому на пізніх медоносах ще гуде його бджола.

Приїжджайте хоч завтра,- запрошує Борис Базь.- Багато чого нового уповім. Адже що не день – то все нове і незвідане відкриваю з життя божої комахи. Її тайни нікому до кінця не вдалося відкрити. Та й наврядче вдасться. Адже премудрість бджолі дарувала сама Матір-Природа.

Іван АГАТІЙ, заслужений журналіст України