Як чернівецький нацгвардієць Віктор Грушовський, який дивом залишився живим, допомагає побратимам після служби

Замість строкової служби Віктор Грушовський уклав свій перший контракт з Національною гвардією України. А коли мав звільнитись у 2014 році, росіяни розпочали гібридну агресію. Тому чоловік вирішив залишитися у війську. Сміливо зустрів початок війни у 2014, отримав поранення та дивом вижив. Нині він займається ветеранською політикою та допомагає побратимам реалізувати себе після служби.

Про це повідомляє Національна гвардія України.

Сміливе та доленосне рішення піти на військову службу Віктор Грушовський ухвалив ще юнаком у 2011 році, навчаючись на факультеті фізичної культури і спорту Чернівецького національного університету.

«Спочатку я думав підписати контракт, щоб не йти на звичайну строкову службу. Фізичні дані дозволяли потрапити у сильні підрозділи. Трирічний контракт мав закінчитись у квітні 2014-го, але почалася війна, оголосили АТО, і я вирішив залишитись. Коли починав службу, охоплювало бажання справедливості та внутрішній поклик не стояти осторонь. Хотілося бути корисним і зробити свій внесок у спільну боротьбу», – згадує чоловік.

Тоді юний гвардієць вперше поїхав на схід: попереду були бойові завдання на Луганщині та Донеччині.

«Я одразу почав дорослішати на очах, бо спочатку ми думали, що це місяці на два... А коли приїхали, стало зрозуміло, що надовго. Спочатку був Ізюм, блокпости під Луганськом, Слов’янськ та село Кримське», – розповідає воїн, якому тоді побратими дали позивний Груша.

Під час другої ротації, у листопаді 2014 року Віктор отримав важке поранення внаслідок мінометного обстрілу.

«Була спокійна субота, постійне болото, дощі… Дуже хотів помитися, ледве виліз з бліндажа і відійшов. Раптом чую в небі щось свистить, летить. Спочатку не побачив: були хмари. А через пару секунд вже почув вибух, відчув, як в нозі вкололо і мене сильно відкинуло. Деякий час був без свідомості, а коли прокинувся стало страшно. Думаю, все – це інвалідність. Я головою порухав, правою-лівою рукою, а ногами не можу, не йде. Голову трохи нагнув – дивлюся, а тіло здалося таке довге, ніби більше двох метрів. А з лівої ноги кров витікає як із відра. І тут починають бити ГРАДи…», – згадує в деталях Віктор.

Його крик від болю почули побратими з суміжних підрозділів. Ризикуючи власним життям, вони вибігли зі своїх укриттів і прямо під обстрілом схопили та понесли в безпечніше місце. Там вже надали допомогу.

«Бачу стоїть медик точно з таким рюкзаком як у нашого. Це диво, що в той момент і в тому місці. Наклав турнікет, вколов ліки. Потім питає, ти хто такий, ти ж не наш. Кажу, я з Чернівців, а він мені – я теж з Чернівців, все буде у тебе нормально», – розповідає гвардієць.

Віктора евакуювали того ж дня, ногу вдалося врятувати. Потім був довгий процес реабілітації, після якого чоловік повернувся на службу – до своїх. З побратимами він ще декілька разів їздив на фронт.

Сьогодні важливим напрямом роботи Віктора Грушовського став супровід ветеранів, взаємодія з родинами гвардійців, координація з владою, громадськими організаціями. Також чоловік допомагає побратимам в оформленні необхідних документів, соціальних пільг, сприяє фізичній і психологічній реабілітації. Та, за словами військового, ветеранська політика – це не лише соцзахист. Нацгвардія – це про людяність і головна цінність – це завжди людина.

«Гвардієць не один. Поруч завжди побратими і вся потужність Нацгвардії. Це система повернення людини до повноцінного життя. Від служби – до гідного життя після служби. Важливі індивідуальний підхід, співпраця між військом, державою та громадою. Ветеран – це людина з досвідом, яка може бути лідером, прикладом і активним учасником громадського життя», – впевнений Віктор Грушовський.

Водночас, за словами Віктора Грушовського, процес адаптації непростий. Багато ветеранів успішно знаходять себе в цивільному житті, але є й виклики: психологічна адаптація, пошук роботи, зміна середовища. Тут важливі постійна підтримка і розуміння з боку суспільства. Головний принцип, який прагне реалізувати гвардієць – кожен ветеран, має відчувати, що свої – поруч.

Нещодавно Віктор взяв участь у міжвідомчому семінарі з підтримки ветеранів «VETERAN BRIDGE 1.0: Взаємодія заради розуміння та ефективної підтримки ветеранів», який пройшов у Львові. У форумі, який зібрав понад 150 осіб, були представники підрозділів Національної гвардії, Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної поліції, закладів вищої освіти сектору безпеки і оборони, медичних установ, а також ветеранських громадських організацій і благодійних фондів.

Під час семінару учасники обговорили актуальні виклики у сфері ветеранської політики, зокрема питання адаптації військовослужбовців до цивільного життя, психологічної підтримки, працевлаштування та ефективної міжвідомчої взаємодії.

«Ця робота тривала, важка, її не одразу видно. Для нас такі заходи – це дієві способи об'єднати наші зусилля і вивести роботу на новий рівень. Ветеранська політика починається не після звільнення зі служби, а значно раніше. І такі майданчики дають можливість вирівняти підходи, налагодити живу взаємодію між усіма, хто поруч із ветераном на цьому шляху», – підсумовує Віктор Грушовський.