Воєнний експерт про базові сценарії контрнаступу, боєздатність армії росії та за яких обставин може закінчитись війна

Старший аналітик фонду «Повернись живим» Микола Бєлєсков відповів на 10 воєнних питань Forbes. «Війна контрнаступом не завершиться. Це буде кінець поточного етапу»

Схарактеризуйте поточну ситуацію на фронті

Російський наступ на сході України у січні 2023-го – перша кампанія поточного року – вичерпався, не досягнувши цілей. Військово-політичне керівництво РФ поставило перед військовими завдання, амбітніше за їхню спроможність воювати.

Ворог зазнав значних втрат: понад 100 000 солдатів. Російська черга наступати завершилася безрезультатно.

Вони хотіли переграти ситуацію навколо Куп’янська, захопити Бахмут, обійти Авдіївку, захопити Вугледар, піти в район Курахового. Не вдалося, окрім ситуації навколо Бахмута. Але й там росіяни взяли паузу.

Для ЗСУ відкрилося вікно можливостей. Український контрнаступ – друга дія кампанії 2023-го року.

Сподіваюсь, що діями на флангах, ЗСУ зможуть і надалі стримувати значні сили армії РФ.

Поки що ситуація на фронті складна – ЗСУ пробивають тактичну глибину оборони армії РФ.

Основна проблема для ЗСУ – не прорвати передню лінію укріплень армії РФ в 15-20 км, а пройти другу та третю лінії. Для їхньої оборони вони триматимуть основні резерви.

Якщо спростити битву за Бахмут до питання – хто переміг? Яка ваша відповідь? Чому?

Битва за Бахмут – важка операція, яка дорого нам коштувала. ЗСУ не залучили жодного нового західного танка чи артилерійської системи, економили боєприпаси, на противагу росіянам.

Велике щастя, що росіяни не перейшли в глуху оборону з кінця 2022-го року.

Попри те, що ЗСУ не вдалося втримати Бахмут, це провальна для РФ операція, яка зіграла на користь України.

З двох причин:

• ЗСУ завдали значного ураження найбоєздатнішому формуванню з російських військ, які ведуть бої проти України – ПВК «Вагнер». Вони взяли паузу на перегрупування та відпочинок, яка може затягнутися щонайменше на два місяці й довше.
• ЗСУ виграли критичний час, під час якого створили нове угруповання. Його не залучали для оборони Бахмута.

Якби ЗСУ не билися за Бахмут, далі можливими обʼєктами боїв стали б Костянтинівка, Слов’янськ, Краматорськ.

Яка кількість російських військ воює наразі в Україні та як ви оцінюєте їхню боєздатність. Чи вистачає РФ солдатів для протидії контрнаступу ЗСУ?

Заявляли про угруповання до 400 000 солдатів РФ. Вони мають більшу щільність сил, адже лінія фронту вдвічі менша, ніж влітку 2022-го: 550 км, від дальніх підступів до Запоріжжя до Харківщини.

Цієї кількості не достатньо, щоб створити на всіх напрямках ешелонну оборону.

Для успішних масштабних наступальних операцій рівень боєздатності Збройних сил РФ недостатній. Важко сказати, чи вистачить його для оборони, яка вимагає меншої боєздатності.

У чому слабкість армії РФ та її сильні сторони?

Сильні сторони росіян:

• Армія РФ тактично адаптувалася, аналізує, як воюють ЗСУ. Застосовує танки для нанесення ураження на більші дистанції: не прямим наведенням 2 км, а до 10 км. Масово використовують БПЛА тактичного рівня, як і ЗСУ від початку війни.
• Серйозна протиповітряна оборона вздовж лінії фронту, яка унеможливлює ефективне використання авіації.
• Системи РЕБ. Росіяни навчилися використовувати їх, щоб глушити не лише звʼязок і безпілотники ЗСУ, а й свої.
• Доволі серйозні інженерні оборонні укріплення.

Але адаптації армії РФ не вистачило для наступальних дій.

Проблеми армії РФ:

• офіцерський склад;
• низька низова ініціатива;
• політичне керівництво РФ ставить непідйомні завдання армії, як от наступальні операції.

Армія РФ побудувала багатоешелонну лінію оборонних укріплень уздовж 1500 км фронту. Чи можливий контрнаступ на кшталт Харківського при такому рівні захисних споруд?

Харківська операція відбувалась в унікальному контексті, який вже не повториться. Це питання в площині ешелонованої оборони. Найбільш ешелонована оборона з інженерними загородженнями створена армією РФ на півдні України.

Основне завдання ЗСУ – проривати другу та третю лінію оборони й підтримувати темпи наступу. Але воюють не укріплення, а люди.

Росія не може зняти великі угруповання солдатів зі сходу та перекинути їх на південь. У них слабо захищена прикордонна смуга. Скоріше за все, ЗСУ проводитимуть серію операцій з прориву трьох ліній оборони РФ: прорвали першу лінію, підійшли до другої, перегрупувалися, прорвали й її.

Населення та частина політикуму роблять великі ставки щодо результатів контрнаступу ЗСУ? Який базовий сценарій та результат?

Контрнаступ – це імператив, який підводять нас до активних дій. Ми не можемо й далі сидіти в глухій обороні та чекати, поки росіяни настільки сточаться, щоб їх можна було швидко відкидати.

Базовий сценарій контрнаступу – повернути значну частину території, звільнити людей. Підтримувати рівень уваги до країни, показуючи відповідні результати, щоб позитивний цикл продовжувався. Й надалі руйнувати міфи щодо Росії та її армії.

Зараз ми маємо руйнувати міф про те, що росіяни набудували велику кількість інженерних укріплень і саме це їх врятує.

Тема з контрнаступом перегріта. Але очікування та ставки дуже високі. Це для нас принципово важливо.

Наближається 2024 рік, вибори в США. Якщо Україна продемонструє результат на полі бою, навіть таким скептикам, як Дональд Трамп і Рон Десантіс, важко буде щось нам закидати. Всі хочуть бути на боці переможця.

У травні відбулося 16-17 ракетно-дронових атак лише на столицю. Чому РФ підвищила їхню інтенсивність?

У мене є три гіпотези:

• Немає нічого показового на фронті, тому наноситимемо авіаційне ураження.
• Після зливів секретної інформації Пентагону про спроможність української ППО росіяни вирішили піти ва-банк і виснажити нашу оборону по максимуму, створивши можливості для своєї пілотованої авіації.
• Цілями були ЗРК Patriot, особливо, коли армія РФ застосовувала гіперзвукові чи балістичні ракети.

Що нам відомо про запаси та спроможність РФ й Ірану виготовляти ракети і дрони. Наскільки можемо довіряти інформації ГУР про те, що РФ вичерпала значний запас ракетного озброєння, але їй вдалося налагодити виробництво.

Попри певні нюанси, більшість оцінок ГУР справджуються.

Скільки б Іран не виготовляв «Шахедів» і не передавав їх РФ – ЗСУ навчилися доволі економно їх збивати. Створено вогневі групи, які знищують БПЛА великокаліберними кулеметами в тому числі, не використовуючи вартісні перехоплювачі.

Росіяни не жаліють «Шахедів», але воєнний ефект від цього наближений до нуля, особливо навколо Києва.

Щодо іранських ракет – на щастя, не було зафіксовано їхнього використання. Напевно, США вдалося переконати Іран, що балістику краще не постачати РФ. Інакше – подальші переговори щодо їхньої ядерної програми заморозяться.

В Ірані існують різні фракції. Наприклад, антиамериканські. Вплив на них, скоріше за все, використовувала РФ, переконавши постачати їй «Шахеди». Іміджевий ризик для Ірану після цього виявився доволі високим. Хоча країна так і не визнала постачання цих БПЛА РФ.

Хай там як, в України з’явилися системи ППО та ПРО, які здатні збивати балістичні ракети.

Ваш базовий сценарій розвитку конфлікту. Коли та за яких обставин може закінчитись війна?

Радше відбудеться завершення поточного етапу українсько-російської війни. Поки Володимир Путін буде президентом Росії, повне завершення протистояння малоймовірне. Він не визнає поразки, не змириться з фактом існування України як суверенної держави. Ми – його найбільший промах і психологічна травма.

Після цієї кампанії нас чекає деяке зменшення інтенсивності боїв на лінії розмежування без певних політичних рамок. Причина – брак у росіян техніки, боєприпасів і бойового духу, як заявила керівниця національної розвідки США Евріл Гейнс на початку травня. Росія відстріляла значну частину ракетного потенціалу.

Це саме стосується й української сторони.

Наші західні партнери лише почали нарощувати темпи виробництва озброєння. Вихід на необхідний рівень виробництва артилерійських боєприпасів — 2025-2026 роки.

Якщо Україна краще використає цей час, настане кінцевий розділ протистояння. Інакше ми не можемо виключати того, що наступники Путіна будуть реваншистами.

Зараз у росіян немає потенціалу проводити масштабні наступальні дії. Нам доведеться стримувати локальні дії армії РФ на лінії розмежування, яка все одно залишиться.

Паралельно з цим важливо нарощувати потенціал ППО. Займатися економічним розвитком країни. Перетворювати Україну в аналог Ізраїлю у Центрально-Східній Європі, який з одного боку стримував би можливі витки агресії, а з іншого – розвивався.

Американський філософ та політичний економіст Френсіс Фукуяма нещодавно озвучив сценарій закінчення війни (який нібито вважається консенсусом частини американських еліт). За ним, коли після звільнення частини півдня Україна зможе вражати ракетами Кримський міст, почнуться перемовини, в яких півострів стане розмінною монетою. Наскільки вірогідний такий сценарій?

Це його приватна думка, вона не є консенсусом. Фукуяма – видатна постать, але не треба перебільшувати його вплив.

Якщо ЗСУ вийдуть до Криму та стоятимуть на кримському перешийку, це дійсно посилить переговорні позиції України. Щоб виходити на рівень серйозних переговорів, потрібно ізолювати Крим, знищивши Кримський міст.

За Крим буде політико-дипломатична боротьба. Наші західні партнери, коли йде мова про Крим, бояться воєнних сценаріїв. Вони дуже зраділи, коли в риториці з боку України з’явилася теза про повернення півострова політико-дипломатичними шляхами з урахуванням того, що наша армія стоїть на перешийку.

Чому не руйнують Кримський міст? У нас же є тепер далекобійні ракети Storm Shadow.

По-перше, його закриває ППО, яка можливо не така ефективна, як розповідають росіяни, але ефективніша, ніж уявляють деякі українці. По-друге, міст – серйозна ціль. Наприклад, росіянам ніяк не вдається знищити міст, який з’єднує дві частинки Одеської області в районі Затоки.

Знищення Кримського мосту – окрема спецоперація. 450 кг вибухівки, які несе британська Storm Shadow, це багато. Але щоб знищити таку інженерну споруду, треба десятки тонн вибухівки. Одних ракет у невеликій кількості недостатньо.

Майкл Кофман і Роб Лі відзначають, що Захід робить велику ставку на результат контрнаступу ЗСУ. І це не дуже гарна новина для України. Бо цим контрнаступом ця війна не закінчиться, після – настане ще один невизначений період боїв і виснаження ресурсів, але з меншою кількістю постачання зброї для України. Натомість партнери України не демонструють готовність підтримувати нас у випадку затяжного конфлікту. На вашу думку, наявна підтримка партнерами можливого наступу – це пік західної допомоги? Якщо Москва припустить, що час на її боці, то може ще більше виснажувати ЗСУ – аж до бажаного для неї результату?

Ситуація патова для обох сторін у плані боєприпасів. Західне постачання їх Україні вийшло на певний пік, тепер потрібен час наростити виробництво.

Росії так само складно підтримувати відповідні рівні виробництва. Вона намагається у всьому світі шукати артилерійські боєприпаси для реактивних систем залпового вогню. РФ навіть зверталася з цим питанням до Китаю, який їй відмовив.

Захід сконцентрований на позитивному результаті контрнаступу ЗСУ. Чіткого бачення, що робити далі, немає.

Говорять про відбудову України. Але першим етапом має бути схвалення довгострокового бачення розвитку ЗСУ як гаранта цієї успішної відбудови та неповторення трагедії 24 лютого 2022 року.

Політично ми досягли певних зрушень. На Заході є певний консенсус щодо двох речей щодо України:

• Без посилення безпеки України неможлива безпека в Європі.
• Потрібно інвестувати в Україну довгостроково.

На жаль, немає консенсусу, що це все має робитися в рамках НАТО.