Президент війни. Авторитетний політтехнолог Гайдай — про різкі світоглядні зміни Зеленського і головний аргумент для перемовин із Росією

Сергій Гайдай, впливовий політичний технолог, а тепер ще й боєць тероборони Києва, — про хід перемовин із країною-агресором, трансформації, що пережив президент Володимир Зеленський, і проблеми з економікою.

Перемовини між Україною та Росією залишаються одним із реальних способів зупинити війну. В день четвертого раунду переговорів НВ поспілкувалося із Сергієм Гайдаєм, авторитетним політичним консультантом, а з недавнього часу — учасником територіальної оборони Києва, про перспективи домовленостей між Україною та Росією, фактори, які дозволять Україні перемогти у війні, а також про те, як за час війни змінився президент Зеленський та його найближче оточення.

— Прокоментуйте на що та за яких умов в цих перемовинах можуть піти Україна та Росія, кожна з свого боку? Які важелі використовуються?

Зараз Росія робить все, щоби максимально вибити землю з-під ніг України. На всіх напрямках почалася, як мінімум, військова ескалація. Оскільки росіяни не можуть завдати великої шкоди ЗСУ, вони завдають шкоди мирним мешканцям. Вони вважають що в української влади це викликає стан депресії та допоможе дотиснути український уряд прийняти їхні умови — «денацифікації» та «демілітаризації». Все це тому, що Росії вкрай потрібно показати хоч якусь перемогу, вони залізли в цей український капкан, вони вже повинні були рапортувати, що операція вдалася, що втрат немає, що Україна демілітаризована та денацифікована, але цього не виходить, тому вони хочуть знайти хоч якийсь привід показати, що перемоги є.

Але це марно, бо на такі умови українська сторона сьогодні пристати не може. Навіть якщо уявити, що на такі умови погодився б український уряд, на нього точно не погодилися б ЗСУ та український народ, з’явився б суцільний партизанський спротив, а українська влада в цей момент втратила б легітимність. Всі це добре розуміють.

Що на цих перемовинах ми повинні вимагати? На першому етапі — припинення вогню на всіх фронтах, на другому етапі - домовленість, яким чином Росія виводить свої війська, і чіткий меседж, що росіяни несуть такі втрати, що приховати їх від свого суспільства не можуть, і єдиний шанс, щоб катастрофа не зачепила Росію, — це вивести війська мирним шляхом. Треба говорити про гуманітарні коридори не тільки для наших громадян в зонах бойових дій, а ще й для російських військових, які чим далі, тим більше втрачають бажання воювати, і треба домовлятися, яким чином росіяни будуть забирати своїх вбитих та поранених.

Поки що на цьому етапі такі пропозиції для Росії прийняти неможливо, в них інше бачення, ніж в нас. Це точно відбудеться не дуже скоро, в інший раунд переговорів.

— Які дії України сьогодні працюють на зміну позиції Росії? Які з них найефективніші?

— Мені давно зрозуміло, що все вирішується на полі бою. Тільки успіхами ЗСУ, нічим більше. Ми бачимо, що колективний Захід не бажає втручатися, що президент Байден, який раніше говорив, що США втрутиться, якщо буде вбито хоч одного громадянина США, не втручається, хоча американський журналіст Брент Рено вже загинув 13 березня. Тому сподівання тільки на ЗСУ, нам конче потрібна вдала нищівна операція на будь-якому з напрямків, де росіяни зазнають великої поразки так, як колись німці зазнали цієї поразки під Сталінградом. Ніяких інших шансів у нас нема.

— Один з феноменів останнього часу — зростання рейтингів президента Володимира Зеленського. Доволі багато нарікань до нього було ще перед початком війни, сьогодні він не тільки національний, але й міжнародний герой. Які саме трансформації відбулися з ним? Чи став Володимир Зеленський президентом війни, який потрібний в цей час?

— Він став президентом війни. В мене теж, до початку війни, були до нього претензії, щодо його таких пацифістських поглядів на ситуацію в Україні, що треба про все домовлятися з росіянами. Взагалі ми всі за ці вісім років, з часів окупації Криму, просто не могли собі такі погляди дозволяти, як і таке бажане українцям слово «мир», яким маніпулювали і Росія, і проросійські сили в Україні.

Нам замість миру всі ці роки була і є потрібною перемога, а задля перемоги треба було готуватися до великої війни, збільшувати армію, модернізувати її, але ми робили в цьому напрямку менше, ніж могли. Я не експерт військовий, але я уважно слухав багатьох військових експертів, починаючи з Юрія Бутусова, з яким у президента Зеленського був конфлікт з цього приводу. За часів Зеленського, сили спеціальних операцій перестали готувати операції проти ватажків так званих ЛНР та ДНР, ми також можемо згадати ситуацію з вагнерівцями, коли керівництво не наважилося довести цю операцію до логічного кінця.

Саме тому президенту Зеленському треба було перетворюватися за один день з пацифіста на головнокомандувача, який веде війну проти дуже потужного ворога. Скажемо чесно — це йому вдалося. Дуже важливий крок, який він зробив — це не поїхав з Києва, не заховався десь за кордоном, як колись, свого часу, робив уряд Польщі.

Мені також здається, що він особисто не керує військами, а передав це військовим, і це добре, тому що саме ця проблема в нього була до війни — керувати економікою, всім іншим самому, не довіряти професіоналам. Зараз він все це змушений робити по-іншому і, що важливо, він дуже часто зараз спілкується з українцями, і це правильний підхід. Тож всі критики президента на сьогодні мають визнати, що він все робить правильно, як і повинен робити президент, коли на країну напали вороги.

— Стосовно команди президента Зеленського. Зараз в ефірах з Офісу президента ми значно менше бачимо Андрія Єрмака. Чи означає це, що команда президента також певним чином змінюється?

— Єрмак, наскільки відомо, відповідав за мирні перемовини з Росією, а зараз зрозуміло, що перемовлятися нам не має про що. Це був хибний шлях. Сьогодні, мені здається, президент більше спілкується і довіряє людям з ЗСУ. Ми бачимо біля президента [секретаря РНБО] Олексія Данілова, [міністра оборони] Олексія Резнікова, знову повернувся Олексій Арестович, який позиціонує себе військовим експертом і теж допомагає президентові спілкуватися з українцями. Сьогодні ця військова складова його команди цілком логічна та виправдана.

Моє особисте занепокоєння, що крім війни, крім професійного керування військами, нам також потрібно керувати економікою, а тут успіхів у команди Зеленського ніколи не було, як, до речі, не було й у Петра Олексійовича [Порошенко]. Зараз країні дуже не вистачає військової економіки. На жаль [прем'єр-міністр Денис] Шмигаль, [голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило] Гетьманцев, Тимофій Мілованов, вони і в мирний час не були спроможні на українське економічне диво, а у військовий час вони взагалі повинні піти і дати місце людям з іншою ідеологією. Такою, як свого часу була в команди Михайла Саакашвілі, — таких людей на жаль немає в оточенні президента. Він повинен знайти людей, які максимально приберуть державне регулювання бізнесу, оці «азарівські» технології вичавлювання грошей з бізнесу та економіки.

Економіку треба повернути бізнесу, його самоорганізації, як соціальну та гуманітарну допомогу ми вже віддали волонтерам. Наші горизонтальні системи в суспільстві працюють чудово. Максимально звільнити економіку від державного регулювання, бо без економіки ми не виграємо цю війну. Ми маємо визнати, що економіка України зараз колапсує і вивести її з цього стану точно не зможуть люди, які зараз складають економічний блок уряду. Ми бачимо їх заяви, для них війна наче не відбулася, а суспільству зараз не до економіки, воно її не помічає, що також тривожно. Зараз точно не всі мають воювати. Має бути тил, він має працювати та втримувати економіку, і це має бути нова економіка, побудована на потребах воєнного часу.

— Запитання про майбутнє. Маючи війну з Росією, можливо, навіть до року за довжиною, чи можемо ми бути певні, що в українському суспільстві не залишиться прибічників «русского мира», навіть ліберального, після її закінчення?

— Навіть якщо вони залишаться, мені здається, що українське суспільство буде різними шляхами їх знищувати. Всі, хто пересидів під бомбами, бачив, як гинули діти, чудово зрозуміє, що всі ці люди — частина війни та агресії.

Ольга ДУХНІЧ, НВ