Безпольотна зона. Як Україні закрити небо від літаків і ракет РФ

Україна просить Захід захистити наше небо від бойової авіації і ракет Росії. Бомбардування міст, заселених мирними жителями, поки не похитнуло категоричну позицію НАТО і Євросоюзу. Чому партнери відмовляються ввести No-Fly Zone над нашою країною і чи є цьому альтернатива – в матеріалі РБК-Україна.

П'ятнадцять днів українська армія дає відсіч окупаційним військам, відбиваючи їх напади на суші. Але з повітря бойова авіація Росії продовжує завдавати ударів по містах, знищуючи інфраструктуру і вбиваючи місцевих жителів.

Буквально з перших днів війни Україна наполегливо просить НАТО закрити над нами небо. По всьому світу влаштовують мітинги з вимогою ввести над нашою країною No-Fly Zone. Міжнародна петиція до НАТО про безпольотну зону над Україною вже зібрала необхідні мільйон голосів. Паралельно збір підписів проходить в різних регіонах нашої країни.

Президент, не підбираючи слів, дорікає колективному Заходу в тому, що своєю відмовою він розділяє відповідальність за загибель сотень мирних людей: "Якщо ви зараз не можете дати українцям строк, коли ви це введете, скажіть, яка кількість людей має підірватися? Скільки потрібно відірваних рук, ніг, голів, щоб достукатися до вас, щоб ви це закрили? Скільки потрібно? Кількість скажіть! Я піду, ми будемо рахувати, і почекаємо до цього моменту".

Ні обстріл окупантами Запорізької АЕС, ні кадри зруйнованих вулиць Харкова, ні жахливі факти бомбардування пологового будинку в Маріуполі не змусили Альянс змінити свою категоричну позицію. Але є й інші шляхи виходу з цього глухого кута.

Втеча від конфлікту

Повітряний простір над Україною закрито для цивільної авіації з самого початку війни. Зараз влада закликає Північноатлантичний альянс ввести безпольотні зони для російських бойових літаків і ракет, які обстрілюють міста. Поки Військово-повітряні сили та українські ППО намагаються самостійно відбивати частину ворожих атак у повітрі. Але щоб повністю закрити небо над територією країни – для цього нам не вистачає ресурсів.

Своїми ударами противнику, ймовірно, вдалося знищити якусь частину наших протиповітряних систем, каже експерт з питань авіації Богдан Долінце.

"Тому наші власні можливості з кожним днем слабшають. Тим більше, що кількість ракет, яка використовується для ППО, не нескінченна. До того ж потрібно мати потрібну кількість цих комплексів, щоб повністю перекривати ті чи інші частини повітряного простору", – пояснив РБК-Україна співрозмовник.

Прикладів впровадження No-Fly Zone силами іноземних держав у світовій історії не так вже й мало. У 1991 році США та учасники "анти-Саддамівської" коаліції закрили небо на півночі і півдні Іраку у відповідь на напади Хусейна на курдів. Штати, Великобританія і Франція знищували не тільки літаки противника, але і його ППО. У період війни на Балканах Альянс вирішив заборонити польоти над Боснією і Герцеговиною. А під час повстання проти режиму Каддафі Альянс закривав небо над Лівією.

На саміті НАТО, який відбувся минулого тижня, країни-учасниці блоку відмовили Україні в можливості ввести безпольотну зону. Але якщо такі прецеденти вже були в історії, то чому зараз Альянс відкидає цю опцію?

Американські політики та генерали виправдовуються, що No-Fly Zone – це не просто указ, кнопка або підпис на папері. Її потрібно реалізовувати в дії. На практиці "закрите небо" – це цілий комплекс протиповітряної оборони.

"Для закриття неба НАТО буде використовувати власний ресурс: ракети, наземні системи і персонал. Літаки, в тому числі з далеким виявленням, у яких є радіолокаційні системи, щоб фіксувати виліт ракети ще з моменту її запуску. Літаки Альянсу повинні перебувати в повітряному просторі України", – зазначив Долінце.

Якщо НАТО погоджується взяти на себе роль повітряного "патруля", то для початку йому доведеться знищити російські ППО, розташовані в Білорусі та окупованому Криму. Альянс повинен моніторити авіапростір над Україною і збивати літаки-порушники. У даній ситуації – літаки Російської Федерації.

Президент Росії Володимир Путін вже заявив, що будь-які спроби іноземних держав створити безпольотну зону над Україною будуть розцінюватися як їх участь "у збройному конфлікті". І саме до цього аргументу вдається Захід, мотивуючи свою відмову ввести No-Fly Zone.

"Єдиний шлях для цього в тому ворожому середовищі, яке ми бачимо сьогодні в Україні – це масовано атакувати російські протиповітряні системи. Ми не можемо проводити операції із забезпечення безпольотної зони з усіма діючими російськими ППО. Це також вимагатиме нашої готовності до прямої конфронтації з російськими літаками", – сказав днями генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

За його словами, такий розвиток подій загрожує не тільки ескалацією війни і бойових дій в Україні, а й повномасштабною війною в Європі за участю НАТО. А цього в Альянсі хочуть всіляко уникнути, попри те, що Росія і без того вела агресивну політику щодо Заходу і Балтійських країн. Керівництво США, Великобританії і держав Євросоюзу, не бажаючи розв'язувати "Третю світову", повторюють ті ж самі тези.

Ніяких прихованих мотивів у Заходу немає, впевнений екс-міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко. Їх контраргументи відображають справжні побоювання.

"Якщо ти вводиш безпольотну зону, ти повинен забезпечувати її дотримання. Це означає, що літакам НАТО або США доведеться бути готовими до зіткнення з військово-повітряними силами Росії. Генерали і політики в США стверджують, що це вкрай небезпечно, тому що дві ядерні держави раніше ніколи не вступали в пряме зіткнення", – зазначив у розмові з виданням дипломат.

Якщо ж конфронтація двох "полюсів" перейде у відкриту фазу, Третя світова може перетворитися на ядерну війну. Немає гарантій того, що Кремль не пустить в хід своє ядерне озброєння. Блеф це чи ні – але такі сигнали від Кремля вже були, коли Путін наказав перевести стратегічні сили стримування "в особливий режим бойового чергування".

Справа техніки

Чи є варіант захистити українське небо без прямої участі військ НАТО? Наше керівництво вже закликало західних партнерів надати бойові літаки та засоби протиповітряної оборони, якщо вони не готові самі закривати безпольотну зону.

"Альтернативний варіант – коли країна закриває небо за допомогою наданих ресурсів і сил. Країна-партнер постачає потрібні наземні системи, пускові установки, ракети, літаки, радари, доступ до супутникових даних, спеціальну техніку та пристрої, які дозволяють виявляти ворожу авіацію", – зазначив Богдан Долінце.

І в даний час це, мабуть, найбільш реалістична для нас перспектива. Такий комбінований підхід використовується в "Залізному куполі" Ізраїлю, уточнив експерт. Спочатку ця система будувалася на американських зенітно-ракетних системах Patriot, але пізніше її доповнили ізраїльськими розробками.

"Вона дозволяє відбивати 95-98% всіх ракетних ударів. Але розмір території Ізраїлю та України непорівнянний. І для забезпечення такого покриття, як в Ізраїлі, Україні буде потрібно набагато більше систем – аналогів того ж самого Patriot", - пояснив Долінце.

Україна може убезпечити своє небо від бойової авіації за рахунок поставок сучасних комплексів ППО, погоджується Грищенко. Частково Захід вже це робить. В нашу країну прибуло чимало ПЗРК Stinger, експлуатація яких не вимагає тривалого навчання. Але проблема в тому, що у цих комплексів обмежена висота ураження цілей – вони можуть знищувати тільки літаки на низьких висотах або вертольоти.

Що стосується систем Patriot, то Штати поки неохоче ведуть ці розмови. Американські чиновники пояснюють, що для їх використання на місці повинні бути військові США.

"Питання навіть не в їх величезній вартості, а в тому, що їх можуть ефективно застосовувати тільки підготовлені команди. Але якщо війна в Україні затягнеться, то цей шлях бачиться найбільш реалістичним. Чим ще можуть допомогти наші партнери? Це передати нам літаки радянського виробництва, які є на озброєнні України – наші військові знають, як ними користуватися", – сказав Грищенко.

В українських військових немає досвіду застосування винищувачів західного виробництва, а на навчання можуть піти місяці, якщо не роки. Саме з цієї причини Київ звернувся до Європи за постачанням бойових літаків, вироблених за часів СРСР. Приблизно кілька десятків таких зразків залишилося на озброєнні пострадянських країн, включаючи Польщу. Йдеться про винищувачі МіГ-29.

Польський уряд сприйняв цю ідею без ентузіазму, хоча погодився обміняти їх на поставку інших літаків від США. Пізніше в Пентагоні заявили, що передача МіГ-29 не принесе Україні значущої користі, але підвищить ескалацію між Росією і НАТО. І так це питання застопорилося. За деякими даними не в останню чергу через те, що політики завчасно винесли його на публічний огляд, не дочекавшись всіх погоджень.

"Це складне питання. Але є ще один дуже важливий фактор. Постійна інформація, відео і кадри від західних ЗМІ про те, що відбувається проти мирних жителів, схиляє Захід до застосування все більш і більш жорстких заходів впливу на РФ. І на якомусь етапі вони можуть змінити свою позицію. Хоча на сьогодні ніхто про це говорити поки не хоче", – зазначив Грищенко.

* * *

Захід намагається грати по-чесному з тим, хто щосили ігнорує будь-які правила. Країни НАТО і ЄС прагнуть робити цивілізований упор на санкції, вважаючи, що колосальні фінансові втрати змусять агресора відступити. Але Путіна мало цікавить тягар, який ляже на плечі російської економіки, заради втілення його хворобливих імперіалістичних фантазій.

Тому відступ перед його погрозами, навіть ядерними, швидше наближає Третю світову, ніж навпаки. У той час як за нерішучість західних лідерів тисячі українців платять своїми життями вже сьогодні.