Atlantic Council: Україна провалила тест на вакцинацію

У квітні 2021 року в Україні почався третій за рахунком карантин з початку пандемії COVID-19 і другий за останні три місяці. На сьогоднішній день в результаті пандемії померло мінімум 35 000 українців. Для порівняння, триває збройний конфлікт, спровокований російською окупацією Криму і Донбасу на сході України в 2014 році, забрав життя 14 000 чоловік. Про це пише Брайан Меффорд для Atlantic Council.

До нещастя для України, ні війна з Росією, ні пандемія не закінчені. В обох випадках втрати будуть лише зростати. Що ще гірше, реакція українського уряду на коронавірус стала хрестоматійним прикладом провального антикризового управління.

У медичному протоколі передбачено три способи боротися з пандеміями.

Перший - лікувати хворих.

На жаль, ліків від коронавируса досі немає, і країнам з усього світу ніяк не вдається знайти оптимального лікування, щоб звести симптоми до мінімуму.

Другий спосіб - розірвати ланцюжка контактів з інфекцією.

Це має на увазі ізоляцію і карантин, - до сих пір це і було стратегією України. Однак сюди відноситься ще і виявлення та відстеження, а з ними в Україні справи йдуть куди менш ефективно.

По країні гуляє більш заразний британський штам вірусу, лікарні переповнені, а число загиблих зростає. Наприклад, в 2020 році в Україні зареєстровано 18 533 смертей від коронавируса. При цьому в 2021 році тільки за перший квартал уже померло 14 713 осіб. Виходить, карантин виявився або занадто м'яким, або його ввели із запізненням.

Третій спосіб боротьби з пандемією - масова вакцинація, щоб країна вийшла на колективний імунітет.

Але якщо, наприклад, Ізраїль, США і Великобританія, стрімко прищеплюють своїх громадян, то Україна особливих успіхів не добилася.

У першому кварталі 2021 року першу дозу вакцини отримали всього 232 000 українців. Для порівняння, африканська країна Руанда з населенням менше третини українського вже прищепила 349 000 чоловік. Навіть сільська Монголія з населенням, рівним одній Дніпропетровській області України (3,3 мільйона чоловік), вже зробила перші уколи 290 000 громадян.

Звідки такий сумний темп вакцинації, хоча смертей стає все більше?

Основних пояснень три.

Перше - це важке радянське минуле.

Забобони проти вакцин - пережитки радянських часів. Найглибше вони вкоренилися серед літніх українців, які, за іронією долі, найбільш уразливі для інфекції з летальним результатом.

Друга причина низьких показників вакцинації - повсюдна дезінформація через традиційні канали та соціальні мережі.

Цю дезінформацію поставляють в основному російські і прокремлівські джерела, і в минулому місяці про цю тенденцію попередив американський Держдепартамент.

Опитування компанії Research and Branding від березня 2021 року показав, що 60% українців не хочуть робити щеплення навіть безкоштовно. Особливо тривожно, що в порівнянні з лютим їх частка різко підскочила - на 40%.

У тому ж опитуванні респонденти пояснили свій скепсис страхом побічних ефектів (41%) і недовірою до доступних вакцин (33%). Кожен десятий вважає вакцину від коронавируса “експериментом на людях”. Зрозуміло, що аргументи сучасної медицини в Україні не переконують. Замість них по країні гуляє маса міських легенд і інтернет-міфів.

Третя причина слабких показників вакцинації - невдачі нинішнього уряду і міністерства охорони здоров'я на чолі з Максимом Степановим.

Угода уряду від січня 2021 року про постачання 1,9 мільйона китайських вакцин «Сіновак» (Sinovac) навряд чи зміцнило довіру української громадськості. Купівля вакцин в країні, де вірус і зародився, в поєднанні з загальноприйнятою думкою про неналежну якість китайської продукції багатьох українців лише переконали у своїй правоті. Не менш скептично українська громадськість зустріла і подальшу спробу роздобути вакцину Astra Zeneca CovidShield індійського виробництва.

Недовіра до вакцин від уряду нікого не повинно дивувати. Пропонувати країні, де ставлення до вакцин історично насторожене, препарати, загальноприйнято вважаються дешевими і неефективними, - пропаща справа.

Заява президента Зеленського від 6 квітня про закупівлю 10 мільйонів вакцин від «Пфайзер» багато зустріли з ентузіазмом, оскільки компанія вважається одним з надійніших виробників. Однак навіть цей потенційний прорив охопить лише малу частку українського населення, і дата прибуття вакцин досі не визначена.

Якщо деякі європейські країни вже прищепили половину населення або, принаймні, наближаються до цієї позначки і вже задумалися про поступове зняття карантину, Україну чекають ще довгі місяці Коронавірусние хаосу.

Що можна було зробити інакше?

Відповідь криється в моделі, випробуваної в країні при вакцинації від кору з 2016 по 2018 рік. На початку 2016 року рівень вакцинації українських дітей від кору склав 31% - найнижчий в Європі і один з найнижчих в світі. Однак вже до 2018 року цей показник зріс до 95% за даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Як же вдалося досягти такої знаменного результату?

З самого початку пріоритет віддавався закупівель, - щоб забезпечити достатню кількість матеріалу як для планової, так і для наздоганяючої вакцинації. Застарілі розпорядження щодо місць вакцинації скасували, щоб полегшити доступ. На підроблені сертифікати оголосили амністію, щоб спонукати всіх щепитися, не боячись покарань.

У проблемних регіонах країни організували спеціальні кампанії, щоб зв'язатися з вчителями і батьками і розповісти їм про важливість щеплень. Крім того, українські фахівці з вакцин пройшли навчання спільно з ЮНІСЕФ.

Але найважливіше те, що кампанія по вакцинації проти кору супроводжувалася політичною волею, підзвітністю і стратегією, орієнтованої на результат. Рішучість тодішнього міністра охорони здоров'я доктора Уляни Супрун різко контрастує зі слабким керівництвом нинішнього мінохоронздоров'я. Ніколи раніше вираз «Веди, йди або геть з дороги» не підходило українському МОЗ настільки точно, як зараз.