Головний лікар Чернівецького обласного наркодиспансеру Віктор Самсонюк: «Можна говорити, що алкоголь – легалізований наркотик. Він доступний, дешевий, його можна придбати в Україні у будь-яку пору доб

СТЕНОГРАМА ПРОГРАМИ «СУТЬ РЕЧЕЙ» НА СТАНЦІЯ ФМ ВІД 8 квітня 2010 РОКУ (19.00 – 20.00)

Запрошені гості: Віктор Самсонюк, головний лікар обласного наркологічного диспансеру та Леся Кузьма, директор міського центру для сім'ї, дітей та молоді.

Ведуча: Вікторе Олексійовичу, люди самі говорять, що алкоголь – це легалізований наркотик. У чому небезпека?

Віктор Самсонюк: найгірше, дійсно те, що алкоголь є легалізованим. Адже це психотропна речовина, яка суттєво впливає на світосприйняття та психіку людини. Тому ця речовина завдає безпосередньо шкоду не організму людини, а як наслідок – неадекватні поведінкові реакції, зміна критичного ставлення до оточення. Тобто, ми говоримо про шкоду, яку завдає вживання алкоголю, а не сам алкоголь.

Ведуча: Леся Михайлівна, ви у свої роботі стикаєтесь безпосередньо вже з наслідками вживання алкоголю. Що можете сказати?

Леся Кузьма: ми можемо більше говорити про причини, які спонукають до нездорового вживання алкоголю. На думку психологів та соціальних педагогів – причини потрібно шукати у сім’ї. І вже потім оточення, і вже потім вплив ЗМІ, реклами, підлітків. Деяка статистика звернень на телефон довіри свідчить про те, що ми спостерігаємо грубе насильство батьків над своїми дітьми. Вони не в силі протистояти цьому насиллю – їм елементарно бракує любові. І вони пробують шукати її іншим чином. Ось це служить однією з причин вживання алкоголю. Спершу це слабоалкогольні напої, а потім важкі наслідки, які спонукають звертатись у наркологічний диспансер..

Ведуча: ви погоджуєтесь з висловом, що алкоголь – легалізований наркотик?

Леся Кузьма: частина правди в цьому є. Зовсім нещодавно ввели заборону на продаж слабоалкогольних напоїв дітям до 18 років. Тобто, зараз це вже можна регулювати та присікати.

Віктор Самсонюк: останніми роками Всесвітня організація охорони здоров’я прирівняла алкоголь саме до психотропних наркотичних речовин. Тобто, у принципі та ейфорія, яка виникає при алкогольному сп’янінні, за фізіологічними своїми проявами, дуже подібна до наркотичної ейфорії. Тому сьогодні вживається термін „алкоголь та інші психоактивні речовини.” Дійсно, можна говорити, що алкоголь – легалізований наркотик. Оскільки він доступний, він дешевий, його можна придбати в Україні у будь-яку пору доби, в тому числі дітям. Це дуже небезпечно.

Ведуча: чи шкідливе безалкогольне пиво і чи викликає воно залежність?

Віктор Самсонюк: кілька років тому ми сподівались, що безалкогольне пиво змінить вживання самого алкоголю. Але, повірте, безалкогольне пиво майже ніхто не вживає.

Ведуча: чи можна говорити про так званий безалкогольний алкоголізм? І чи виникає прив’язаність до цього напою?

Віктор Самсонюк: це тавтологія. Безалкогольне пиво дуже швидко перестає цікавити людину, яка прагне алкогольного сп’яніння. Отже, одне іншим не заміниться.

Ведуча: напередодні ефіру я розмовляла зі своїми знайомими і вони висловили таку думку, що легкі наркотики кращі за алкоголь. Що ви думаєте із цього приводу?

Леся Кузьма: зло не можу бути меншим чи більшим. Це наносить шкоду – і те, і друге, якщо це зловживання. Наркотики легкими не бувають.

Віктор Самсонюк: шкодить та поведінка, яка з’являється після вживання алкоголю. Ми говоримо про п’яних водіїв, про ДТП, які фактично кожні 2 години забирають одне життя в Україні. Ми говоримо про сім’ї, які зруйновані через те, що батьки регулярно вживають алкоголь. Як наслідок – розпадаються сім’ї і діти потрапляються в інтернат. Ми говоримо про рішення, які приймаються у п’яному вигляді, про виконані роботи п’яними працівниками. Ця шкода більша, аніж та, що завдається організму.

Ведуча: майже 40% українських підлітків віком від 14 до 18 років регулярно вживають спиртні напої. Невже держава не знає про ці жахливі дані і чому не приймаються ніякі дії?

Леся Кузьма: почну з профілактики. Є багато громадських організацій та державних установ, які мають своїм обов’язком профілактику алкоголізму та інших шкідливих звичок. Зараз є програми, які запроваджуються з молодшого шкільного віку. Тобто зараз йдуть у перший клас і розповідають про алкоголізм. Якщо раніше це робили з підліткового віку, то зараз із зовсім раннього. Це ефективно, адже краще запобігти, аніж потім мати справу з наслідками. Наступний крок – це заборона продажу слабоалкогольних напоїв дітям до 18 років. І зовсім нещодавно службою у справах дітей міської ради та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх було започатковано рейди по магазинах. Перевірялось, чи продають у магазинах алкогольні напої неповнолітнім. Сумно констатувати, але у двох магазинах дитина без проблем могла купити собі алкоголь.

Ведуча: у скількох магазинах проводився рейд?

Леся Кузьма: до 20 магазинів було охоплено цим рейдом. Але це тільки початок, ми будемо і надалі проводити ці рейди. Гадаю, що окрім совісті у продавців та власників магазинів, має бути і повага до закону.
Ведуча: Леся Михайлівна говорить про те, що профілактику алкоголізму тепер роблять і в молодших класах. То чи не говорить це про той факт, що алкоголізм молодшає, Вікторе Олексійовичу?

Віктор Самсонюк: на жаль, це вже не тенденція – це закономірність. І наша держава разом із суспільством повинна приймати більш радикальних заходів. Адміністративних заходів не достатньо – треба каральних. Суспільство – це система, що повинна самовідновлюватись та сама себе захищати. Через релігійні канони, вживання спиртного було заборонено людям до 20-21 року. Що ми маємо зараз? Релігія у нас, у нас є держава, але немає моральних принципів у сімейному колі. Ми втратили стосунки між батьками та дітьми і ця агресія, яка з’являється у молодих сім’ях, вона повертається проти дитини. Діти йдуть на вулицю, починають вживати психотропні речовини. І ці вища починають набувати все більших розмахів.

Ведуча: алкогольні напої ще досі вживати модно?

 

Віктор Самсонюк: можна сказати, що це проблеми росту – держава молода. Можливо, ми ще не сформувались як повноцінна нація. Хоча, зараз відкриті кордони і наші громадяни можуть поїхати у ту саму Європу і навчитись там принципам, устоям і навіть правилам поведінки стосовно алкоголю чи наркотиків. Але, безумовно, без державних заходів (можливо, інколи навіть жорстких), нам не обійтись.

Ведуча: Леся Михайлівна, які діти вдаються до вживання алкоголю? Ті, чиї батьки пиячать, чи навпаки – такі діти не схильні до шкідливої звички.

Леся Кузьма: тенденції тут немає. Можливо, дитина, яка бачить постійно п’яними своїх батьків, не буде вживати алкоголь, бачачи яке це зло. І в той же час, у заможних і добропорядних родинах, при появі певного конфлікту, дитина може почати шукати розрядки у вживанні алкоголю.

Віктор Самсонюк: я маю 25 років досвіду роботи лікаря-нарколога. І можу стверджувати, що вся відповідальність за дітей лежить на батьках. Особливо, що стосується вживання алкоголю, не просто культури його вживання – а основних табу, які мають бути. Діти повинні знати, що вони не мають права вживати якихось таблеток – чи то ліки, чи не ліки. Діти повинні знати, що не можна брати сірники до рук, бо може бути пожежа. Так само діти повинні мати табу на алкоголь. Ніякого пива до 18-20 років!

Ведуча: як щодо того, що батьки самі дають алкоголь зі своєї ж чарки?

Віктор Самсонюк: це як раз є тим, що нас найбільше турбує – як змінити це безвідповідальне ставлення батьків до таких речей? Важливо усвідомити, що дітям категорично заборонено пити алкоголь, не важливо у яких кількостях. Просто не можна, і все.

Ведуча: як це може вплинути на організм?

Віктор Самсонюк: дитина на алкоголь реагує дуже емоційно та яскраво. І той ковток алкоголю, який приносить щось яскраве – запам’ятовується на все життя. І це перший крок до алкоголізму.

Ведуча: Леся Михайлівна, яка ж основна причина пияцтва серед молоді ?

Леся Кузьма: ми можемо робити собі таке припущення, що є цілий комплекс. Непорозуміння вдома, у шкільному колективі, мода, оточення і психологічна неможливість відмовити у компанії. Все починається дійсно від першого такого приємного враження, від бокалу пива. І таким чином, може залишитись тяга.

Ведуча: коли підлітки телефонують на міський телефон довіри, вони просять про допомогу – визнають, що вони алкозалежні?

Леся Кузьма: найчастіше нам доводиться вислуховувати скарги про непорозуміння між батьками чи однолітками. Гадаю, що підлітки навіть не усвідомлюють, що це для них така велика шкода. Їм просто приємно. А коли починає шкодити, то першим помічає саме оточення. Батьки починають бити тривогу. Якщо дитина вчиться, то це починає шкодити навчанню, роботі чи сім’ї. І тоді тільки людина починає задумуватись, і то – не завжди. Вона не усвідомлює проблеми – це розуміє її оточення.

Ведуча: Вікторе Олексійовичу, хто звертається по допомогу – самі люди, чи їх рідні?

Віктор Самсонюк: нас дуже непокоять п’яні водії за кермом. Ви знаєте про трагедію, яка нещодавно сталась – молоді люди розбились на машині і водій був п’яний. П’яна людина за кермом – злочинець. А якщо це молода людина – то це трагедія не тільки для родини, але й для суспільства. Вони ж самі не їздять – а набирають повну машину своїх ровесників і таким чином розважаються. Часто такі розваги закінчуються досить трагічно. Хтось повинен відповідати за своїх дітей. Хто? Батьки, бо зараз не приходиться говорити, що школа має відповідати за поведінку дітей. Вулиця навряд навчить чомусь доброму. Тому батьки мають дбати не тільки про здоров’я, але й про моральність своїх дітей.

Ведуча: самі діти усвідомлюють, що вони мають алкогольну залежність?

Віктор Самсонюк: дитина віком до 16 років не здатна критично оцінити свій стан, особливо стан сп’яніння. Це не притаманно фізіологічно будь-якій дитині. Тому не можна через оціночні судження довести дитину від відмови від вживання алкоголю. Що ми маємо сьогодні? Будь-яке свято чи застілля без алкоголю неможливе. І в дитини немає вибору: пити чи не пити. Тому що куди б дитина не прийшла і за який стіл вона б не сіла – відразу пропонується випивка. І якщо дитина відмовляється, то почуває себе білою вороною. А такі ситуації приводять до того, що вживають всі.

Ведуча: які заходи мають проводитись з боку держави? Адже ті самі легкі алкогольні напої рекламують кумири молоді – спортсмени.

Віктор Самсонюк: реклами алкоголю на телебаченні стало значно менше, вона майже щезла, і слава Богу. Ми сподіваємось, що такі кроки наша держава буде робити більш рішуче, але потрібно зрозуміти, що алкогольне лобі дуже потужне. І важко боротись з виробниками алкоголю, які серйозно наповнюють бюджет. Сподіваємось. Що органам місцевого самоврядування нададуть більші повноваження з цих питань і ми тоді спільно зможемо вдаватись до більш рішучих та радикальних заходів.

Леся Кузьма: гадаю, що жорсткими та радикальними заходами заборони ми багато не доб’ємось. Будь-яка боротьба породжує спротив. І молоді буде цікаво, як би так обійти і це може посилити інтерес. Ці заходи мають бути комплексними – і профілактика, і чітке обмеження на продаж та вживання. Зараз ми можемо побачити, що дитина вільно вдень йде по вулиці з пляшкою пива. І така вседозволеність породжує цікавість до цього. Заходи мають бути дієвими, але повинні поєднуватись і з профілактикою. Має бути суспільне усвідомлення, що це зло і твоє життя буде кращим, якщо ти будеш вести здоровий спосіб життя. Можливо, однією з причин випивання є незайнятість. Не всі діти ходять в музичну чи спортивну школу, в гуртки. Адже коли весь вільний час у дитини зайнятий, то спокуса не така велика: йти на вулицю і випити. Потрібно популяризувати спорт, розвивати шкільні гуртки, яких і так є багато, але їх потрібно рекламувати

Ведуча: деякі міста України прийняли постанову про введення комендантської години. Чи варто таке зробити і в Чернівцях?

Леся Кузьма: нам відомо про такі рішення, які були прийняті у кількох містах. Втім, на мою думку, починати треба із законодавчої бази. Ці рішення, які прийняті – вони не є дієвими. Після 22 години неможливо проконтролювати всіх, хто гуляє на вулиці. Затримання дитини до 16 років суперечить закону, адже після 14 років дитина має право вільно пересуватись. Тому, при бажанні, батьки можуть оскаржити такі дії правоохоронців. Але це перші кроки для прийняття певних законодавчих актів. Але добре мати спершу законодавчу базу, а потім приймати певні рішення на місцях.

Віктор Самсонюк: з 1984 по 1989 рік в Радянському Союзі було проголошено боротьбу з п’янством та алкоголізмом. Є проста статистика за 4 роки: вживання алкоголю зменшилось у 3 рази, захворюваність на алкоголізм у 5 разів, а на гострі алкоголі психози – в 10 разів. І смертність від вживання алкоголю – у 15 разів всього і це за 4 роки. Звичайно, там було багато зайвих рішень, але результат для суспільства був колосальним. Тому радикальні заходи потрібно вживати обов’язково. Ми не переборемо виробництво алкоголю – воно все одно буде. Боротись із цим потрібно, адже ми хочемо щоб у нас була здорова нація. Ми хочемо, щоб наші діти були тверезими, розумними та моральними.

Леся Кузьма: хочу розповісти про досвід польського міста Краків. Магазини, які там продають алкоголь відраховують 10% на програми профілактики. Тобто, на ці програми міська влада і держава не виділяє гроші. За такі речі платять виробники алкоголю і ті, хто його продає. Такий досвід міг би бути цікавим для нас.

Ведуча: алкоголізм торкає багато сімей. Чи можна сказати, що це нещастя, яке не зважає на соціальний статус?

Леся Кузьма: кожен повинен сам нести відповідальність за своє життя. Не потрібно свої невдачі перекладати на плечі інших, наприклад влади. Якщо вже у людини є проблеми, то вона повинна знати, що є безліч служб, які можуть надати допомогу, у тому числі, психологічну. Телефон довіри у Чернівцях 57-15-15, він працює цілодобово, окрім вихідних днів.

Віктор Самсонюк: наш телефон 3-30-75 за яким можна отримати консультацію лікаря-нарколога стосовно консультації. Лікування чи реабілітації. Я погоджуюсь, що за свій стан здоров’я людина несе сама відповідальність. Проблема дозвілля для молодих людей все одно залишається серйозною і вже над цим має працювати влада.

Ведуча: алкоголіз породжує проблему нещасливих родин, чи нещасливі родини породжують алкоголізм?

Віктор Самсонюк: я б не пов’язував ці два поняття. Кількість розлучень зараз дуже велика, але алкоголізм тут має не суттєве значення. Це проблеми, які пов’язані з розвитком суспільства та суспільної моралі. Алкоголізм, як явище теж має суспільні джерела, але воно пов’язане конкретно з алкоголем. Тому якщо держава контролює доступність алкоголю та його ціну, то можна вплинути на кількість вживання спиртного і на ті хвороби, які виникають внаслідок зловживання ним. Повинна бути і культура вживання алкоголю і моральне ставлення до самого процесу. Це якщо ми говоримо про дорослих. А для дітей це абсолютне табу. Слабоалкогольні напої виготовляються із розрахунком на дітей – яскраві обгортки, кольори, пляшки.

Ведуча: чи прижились би у нас так звані, групи анонімних алкоголіків?

Леся Кузьма: я переконана, що такі групи у нас діють. Безумовно, це ефективно. Але я ще за те, щоб відродили витверезники. Якщо брати до уваги досвід того самого Кракова, то у них витверезники не просто місце перебування певних людей. Там діють і групи анонімних алкоголіків, і реабілітаційні центри, і психологічні групи.

Віктор Самсонюк: саме поняття реабілітація – це відновлення після лікування. І я думаю, що таке має прижитись в Україні – це щодо груп анонімних алкоголіків. Також мають розбудовуватись реабілітаційні центри. Але це все у майбутньому, бо на сьогодні у нас мало таких можливостей. І не факт, о саме суспільство готове до створення таких клубів за інтересами. Це ще для нас нове.

Ведуча: що змінилось за останні 10-15 років. Чому молодь вдається до таких алкогольних розваг?

Леся Кузьма: присутня у нас зараз тотальна пропаганда алкоголю і відсутнє покарання за таку поведінку. Проблема також у доступності. Дитина у 16 років, без паспорта, може піти у магазин і купити собі те саме пиво. І демократія дійсно породила таку вседозволеність. Але хочу сказати, що останніми роками держава не стоїть осторонь проблеми алкоголізму і створює багато різних програм, аби запобігти цьому явищу.

Віктор Самсонюк: минуло ще замало часу від того комунізму до того, що ми маємо зараз. Не стало піонерів, комсомолу і т.д., але нічого не прийшло на зміну. Тому молодь, особливо сільська, залишається сам на сам зі своїми проблеми та інтересами. Ви зараз знаєте багато сільських клубів? У Радянську добу кожне забите село мало свій сільський клуб з різними гуртками, в якому молодь мала чим зайнятись.

Ведуча: коли молода людина може здогадатись, що у неї є алкогольна залежність?

Віктор Самсонюк: питання складне тому, що залежність з’являється не відразу, а через кілька років систематичного зловживання алкоголем. За цей час підліток стає дорослим, тому ми бачимо вже наслідки вживання. У нас «білі гарячки» з’являються у людей віком 20-22 роки – і це наслідки того першого ковтка шампанського у віці 12-13 років.

Ведуча: Чи є у вас статистика хто більше вживає спиртного – сільське населення чи міське, чоловіки чи жінки?

Віктор Самсонюк: у нас такої статистики немає і не знаю чи є сенс її робити. У нас такі цифри – 30% дітей віком від 14 до 16 років систематично вживають алкоголь, 15% - епізодично вживають, і це ми говоримо про дітей 14-16 років.

Ведуча: це потенційні алкоголіки?

Віктор Самсонюк: однозначно. Ці не можуть вчитись нормально, ані отримати професії – нічого. Фактично ми втрачаємо покоління і про це треба говорити.

Леся Кузьма: це правда, що починають вживати спиртне ще у школі, а у ВУЗах проводити профілактику буває запізно.

Ведуча: як щодо такого поняття як прихований алкоголізм.

Віктор Самсонюк: саме визначення алкоголізм передбачає певні психологічні та фізичні розлади, пов’язані із вживанням алкоголю. Якщо немає залежності – немає алкоголізму. Тому варто ще раз наголосити, що дітям до 18 років вживати алкоголь взагалі не можна, а після 18 - епізодичне вживання не шкодить.

Ведуча: які перші прояви алкоголізму?

Віктор Самсонюк: синдром залежності – це коли людина не може прожити без алкоголю короткий проміжок часу, наприклад 3-4 дні. Для нас діагностичний критерій – 10 днів у нашому денному стаціонарі.

Ведуча: Леся Михайлівна, вірите у те, що алкоголізм лікується?

Леся Кузьма: безумовно, але для цього потрібне бажання самої людини.

Віктор Самсонюк: наявність синдрому залежності означає, що людина втратила критичне ставлення до себе, отже не розуміє, що вона залежна. А тому ми ніколи не чекаємо від таких людей бажання лікуватись – воно ніколи не з’явиться у хворого на алкоголізм. Наш підхід базується на тому, що ми повинні знайти мотив у хворого лікуватись.

Ведуча: які результати лікування?

Віктор Самсонюк: 70-80% хворих у ремісії понад два роки. Але якщо говорити про ремісію 5-10 років – цього досягти дуже тяжко. Потрібні для кращого результату реабілітаційні центри, спеціальні технології.

Ведуча: ваше ставлення до народних методів лікування алкоголізму, типу - підшивання чи закодування.

Віктор Самсонюк: якщо це безкоштовно і не вартує нічого людям – то таке може бути. Але якщо за це беруть гроші – це афери.

 

Ведуча: чи є різниця між чоловічим та жіночим алкоголізмом?

Віктор Самсонюк: безперечно. Жіночий алкоголізм протікає у важчих формам, у жінки важче знайти мотивацію для того, аби вона кинула пити і продовжила лікування та реабілітацію. Це пов’язано з фізіологічними особливостями жінки.

Ведуча: що б ви порадили нашим слухачам, аби вони відвернулись від алкоголю і вибрали здоровий спосіб життя?

Леся Кузьма: кожна людина вільна і сама вправі вибирати як жити і що робити. Але має бути інформація що стоїть за систематичним випиванням пляшки пива, за раннім бажанням спробувати алкоголь. Має бути більше інформації – і тоді молода людина зможе зробити правильний вибір. Хочу ще додати, що без проблем життя не цікаве і не кольорове. Але завжди треба шукати допомогу – я переконана, що ви її знайдете серед рідних, близьких та друзів.

Віктор Самсонюк: мені дуже зараз подобаються ті телевізійні проекти, які є. Вони показують, що у нас надзвичайно талановита молодь. Кожна молода людина талановита по-своєму, але вона не здатна самостійно розбудити свій талант. Хочеться, щоб такі проекти розвивались на місцевому рівні. Треба, щоб молодь себе знаходила, свої таланти і відчувала себе потрібною суспільству.