Завдяки електрику – самоучці у прикордонній «зоні смерті» на Сумщині є світло та зв'язок. Адже РЕМ туди не їздить

Нещодавно Міноборони нагородило відзнакою «За сприяння обороні» мешканця Сумщини В’ячеслава Волошенка: за те, що той з самого початку війни тримає на собі енергетичний фронт на лінії фронту – в населених пунктах так званої «зони смерті» і «нуля» - селах, від яких до ворожого кордону нуль метрів, бо він проходить по їх обійстях.

За які подвиги герой статті заслужив нагороду – розбиралася журналістка спеціально для БукІнфо.

Під носом у ворога

Села Великописарівської громади на Сумщині Попівка, Олександрівка, Дмитрівка, Добрянське, Шевченкове, Братениця, Пожня, Їздецьке, Лугівка, Лукашівка знаходяться під постійним ворожим вогнем. Вибухи з різних видів зброї там не вщухають ні вдень ні вночі. Через обстріли пошкоджуються лінії електропередач, обірвані дроти валяються просто посеред вулиці. Кілька населених пунктів громади не бачили електрики та зв’язку з 22 травня 2023 року, коли розпочалися інтенсивні обстріли, які тривають до сих пір.

Люди, які виживали за рахунок домашнього господарства, втратили можливість його утримувати та випасати – ворог не дає.

Мешканці кидають все й тікають з домівок між вибухами по полях, а скотина, яка залишається на прив’язі, реве та стогне цілодобово. В рідне село повертаються не всі, а лише найсміливіші. Аби полегшити життя собі й тваринам, люди позбавилися худоби, свиней та птиці – порізали все. Але все м’ясо без холодильників зіпсувалося і згнило.

Авторка даного матеріалу задавала питання голові Сумської військової адміністрації Володимиру Артюху, як бути населенню та чи дочекається воно електриків? Очільник Сумщини відповів однозначно: зараз потрібно думати не за м’ясо в холодильниках, а за людські життя. Тому ніхто не пустить працівників РЕМ під ворожий кордон лагодити мережі.

В 5-км зоні – ніякої роботи!

Мешканці прикордоння сподівалися на те, що ситуація стабілізується, та, на жаль, вона лише погіршилася. Протягом літа на 5- кілометрових прикордонних територіях Сумської області під час виконання службових обов’язків загинуло 3 енергетика, 6 лісівників та 2 працівники молочного підприємства (лаборантка та водій). Тому керівництво Сумщини заборонило туди їздити навіть аварійним та екстреним службам.

Славік – рятівник

Вже 8 місяців низка сіл Великописарівської громади виживає без світла та зв’язку. А селам Попівка, Пожня та Їздецьке дуже пощастило: в них є ентузіаст, який без спеціальної освіти електрика, сам навчився, що та як робити з дротами, щоб в домівках людей була цивілізація! Цього відчайдуха, на якому тримається вся енергосистема населених пунктів, звуть В’ячеслав Волошенко.

Чоловікові трохи більше за 40 років, простий трудар, працює все життя фізично та важко на землі й на небі: в агрофірмі та на стовпах.
Славік тримає на собі все «повітряні цілі», - так називає електромережі староста Попівки Олександр Мірошниченко.

Йому й освіти не потрібно, він електрик від Бога, - кажуть односельці. – В перший же день повномасштабного вторгнення, коли колони російських танків та іншої ворожої техніки пройшли по наших подвір’ях та вулицях, збивши стовп, населений пункт залишився без світла. Славік все полагодив. Обстріляли вишку зв’язку та перебили «десятку» (лінію передач) – знову нас врятував наш Кулібін!

Роза та волошки Волошенка

Герой статті розповів нам, що його маму звуть Роза. Може, саме через це він обожнює квіти. Особливо – волошки. Носить їх цілими оберемками з поля матусі, дружині та всім жінкам – сусідкам, колегам.

Односельці розповідають, що в нього якесь особливе чуття на перші рослини: ще ніхто навіть не знає, де та що з’явилося в лісі, а електрик вже несе селом букети! Захоплений природою, він знає кожний міліметр рідного краю, може насолоджуватися рідними пейзажами безкінечно. Перший гриб – теж його! В’ячеслава називають «ранковою пташкою» за те, що вдосвіта біжить до лісу – милуватися кожною травинкою, рослинкою, комахою чи тваринкою.

Від людей ми дізналися, що Славік – справжній син, який має бути прикладом для усіх інших дітей. Коли хлопцю було трішки більше 20 років, матуся серйозно захворіла. І він присвятив їй усього себе, зробив неймовірні зусилля, завдяки чому мама після того прожила два десятиріччя, живе й до сих пір. Окрім того, герой матеріалу замінив батька, який помер, молодшому рідному братові.

Мешканці прикордоння не можуть нахвалитися В’ячеславом Волошенком: мовляв, якби не він, сиділи б без світла і квітів.

Навіть якщо хтось попросив його полагодити електрику, і потрібно діставатися в інше село або ж у селище, Славік встигає зробити так, щоб і людині не відмовити, і своїм традиціям не змінити, - коментують колеги з аграрного підприємства. – Встане о 4 ранку, а о 7 вже на робочому місці!

Нагорода – новорічний подарунок!

Відзнаку від Міноборони Вячеславу Волошенку вручили під час новорічно – різдвяних свят. Цьому передував його справжній подвиг: після інтенсивних обстрілів у лютий січневий мороз чоловік вліз на стовп ремонтувати мережі. Росіяни, помітивши людину на верхівці електроопори, відкрили по ньому вогонь. Нашому герою вдалося разом з помічниками, які перебували на землі, сховатися від смертоносного залізяччя. А потім, перечекавши вибухи, Славік знову відправився на стовп і доробив справу. Завдяки йому в оселях Попівки, Пожні та Їздецького на свята було світло та інтернет!

ЩЕ ОДНА ПРИФРОНТОВА ІСТОРІЯ

Ракети летять, а вони до РАГСу біжать!

Та мешканці Великописарівської громади настільки звикли до воєнних апокаліптичних умов, що примудрилися радіти життю за будь – яких обставин! Одного нещодавнього дня, коли Велику Писарівку закидали ракетами та авіабомбами, а також іншим бойовим залізом, вбивши жінку в центрі селища, спаливши декілька автівок та зруйнувавши будівлі і пошкодивши будинки, одна місцева пара уклала шлюб!

Як розповіла нам директор відділу державної реєстрації актів громадянського стану Оксана Кузовенко, всі сиділи по підвалах та укриттях, аж тут раптом на порозі – молодята, в яких запланований розпис.

В населеному пункті електрики немає, здригалися небо і земля – дуже сильно гатили. Що буде наступної миті – ніхто не знає, адже ворог підступний та непередбачуваний. Пані Оксана привезла з дому автомобільний ліхтарик, повісила його на стелю.

Співробітники знайшли ще один – прикріпили й його. Взагалі, в установі темно й без знеструмлення, бо вибиті вікна забиті юсб- плитами. Це нормальна штатна ситуація: в Великій Писарівці всі так живуть і працюють! Отак, у темряві, і відбулася церемонія укладання шлюбу.

Війна – війною, а життя в «зоні смерті» триває навіть під обстрілами та ворожим вогнем!

Оксана КОВАЛЬОВА, журналістка, Сумщина
Спеціально для БукІнфо (с)

Фото надані авторкою