Як змінилася думка українців про російсько-українську війну за два роки президенства Зеленського

Загальнонаціональне дослідження проведено соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Деморатичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва з 14 по 19 травня 2021 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.

• Більшість українців (53,5%) визначають конфлікт на Донбасі як російську агресію проти України з використанням місцевих бойовиків. Причому кількість прихильників такої позиції за останні півтора роки збільшилася від 45%. Попри те, що така позиція більш популярна на Заході та в Центрі, в усіх макрорегіонах, включно зі Сходом та Півднем, підтримка саме такого визначення конфлікту істотно зросла за останні 1,5 роки. Так, в порівнянні з листопадом 2019 р. на Заході частка прихильників такого визначення зросла від 64% до 74%, в Центрі – від 54% до 62%, на Півдні – від 22% до 31%, а на Сході – від 24% до 33%, відповідно.

• Значно меншу підтримку отримали інші погляди на конфлікт, такі як: «внутрішній конфлікт в Україні, де одну зі сторін підтримує Росія» (15%), «війна Росії з Заходом на території України» (13%), «суто внутрішній громадянський конфлікт в Україні» (7%). На Півдні та Сході варіант про «внутрішній конфлікт» за підтримки Росією однієї зі сторін є більш популярними, аніж в інших макрорегіонах. Так думають, зокрема, 27% мешканців Півдня і 25% мешканців Сходу. А от підтримка визначення суто «внутрішній громадянський конфлікт» від 2019 р. зменшилася і на Півдні (від 22% до 11%), і на Сході (від 21% до 15%).
• В електоральному розрізі визначення конфлікту як російської агресії з використанням місцевих бойовиків підтримує абсолютна більшість прихильників «Слуги народу» (64%), «Європейської солідарності» (76%) і «Батьківщини» (63,5%). Тільки виборці ОПЗЖ орієнтовані здебільшого на опції про внутрішній конфлікт: або за підтримки Росії (32%), або як суто громадянського конфлікту (24,5%).
• 71% населення переконані – між Україною та Росією точиться війна. Така думка превалює в усіх макрорегіонах і зростає зі Сходу (48%) до Заходу (91%).

• З цим погоджується абсолютна більшість виборців Володимира Зеленського (85%), Петра Порошенка (88%), Юлії Тимошенко (76%). Серед виборців Юрія Бойка тільки 31% погоджують з цим твердженням, тоді як 50% його прихильників не згодні, що між Росією та Україною йде війна.

• Роль Росії в цьому конфлікті полягає в контролі так званих «ДНР» та «ЛНР» і керуванні їхніми політичними та військовими діями (48%), участі Збройних Сил Росії в бойових діях на боці «ДНР» та «ЛНР» (47%) і постачанні зброї цим самопроголошеним формуванням (43%). Ці три оцінки ролі Росії превалюють в громадській думці на Заході, в Центрі та на Півдні, тоді як на Сході визначеності немає. Так, на Сході кожен із цих варіантів має підтримку серед 31 – 38% тамтешніх жителів. Окрім цього, 35% вважають, що Росія надає гуманітарну допомогу ОРДЛО, а 27% – що Росія підтримує псевдореспубліки переважно дипломатичним шляхом.

• У громадській думці немає однозначної думки щодо шляхів досягнення тривалого миру на Донбасі. Тож однаково популярні варіанти – і продовження дипломатичного тиску на Росію і «ДНР» та «ЛНР», посилення всіх можливих санкцій (20%), і зміцнення економічного та військового потенціалу України, повна ізоляція окупованих територій (19%). Ще 20% не можуть визначитися із тим, яким чином можна було б досягти стабільного миру в регіоні.
• Прямі переговори з самопроголошеною владою підтримуються в цьому контексті тільки 13% громадян, хоча на Сході цей показник вищий – 24%.
• Суспільство категорично не сприймає ідею де-факто відмовитися від повернення Криму «в обмін» на часткове або повне врегулювання конфлікту на Донбасі. Так, тільки 7% вважають, що тривалого миру на Донбасі можна було б досягти шляхом таких поступок Росії, як автономія Донбасу і «відмова» від повернення Криму. Ще менше – 3% населення – вважають, що заради миру на Донбасі можна було б офіційно погодитися на анексію Криму.
• В суспільстві переважає співчутливе ставлення до жителів непідконтрольних уряду територій Донбасу. Так, громадяни вважають, що мешканці тимчасово окупованих районів є передовсім заручниками: або складних життєвих обставин (40%), або ж безпосередньо бойовиків (9%). Прихильників іншого ставлення до жителів ОРДЛО – істотно менше: 16% вважають їх пасивними поборниками ідеології «русского мира» та СРСР, 13% – пристосуванцями, 8% – зрадниками.

• Лише 18% українців вважають, що заради миру варто погоджуватися на будь-які компроміси. Ще 46% вважають, що заради миру варто погоджуватися на компроміси, але не на всі.

• Хоча позиція – «йти на компроміси, але не на всі» лишається найбільш поширеною, на регіональному рівні вона зазнала істотних змін. Зокрема, у Західному макрорегіоні спостерігається істотна радикалізація настроїв. Тепер тут однаково популярні шлях вибіркових компромісів (37%) і радикальна позиція – мир на Донбасі може бути встановлений тільки з позиції сили, коли переможе одна зі сторін (36%). Причому «компромісний» підхід втратив близько 20% підтримки порівняно з 2019 р. Так само відчутних змін зазнали і суспільні настрої Сходу, де відбулося істотне скорочення кількості прихильників «вибіркових компромісів»: від 66% у листопаді 2019 р. – до 39% у травні 2021 р. Паралельно зросла орієнтація на будь-які компроміси заради миру: від 18% – до 33%, відповідно. В Центрі і на Півдні настрої більш стабільні: більшість за «компроміси, але не всі» (52% і 60%, відповідно).
• В суспільстві дещо посилилася тенденція щодо більш жорсткої політики щодо тимчасово окупованих територій. Так, сьогодні 30% вважають, що території варто і надалі вважати окупованими, не вести з ними жодної торгівлі, припинити виплати, надання послуг і переміщення людей. 21% виступають за збереження економічної «блокади», але й збереження гуманітарних відносин. Ще 10% вважають, що можна дозволити торгівлю деякими товарами, але зберігати при цьому гуманітарні зв’язки. Втім, у червні 2017 р. всі ці варіанти мали приблизно однакову підтримку в суспільстві (22-23%). Частка прихильників максимальної відкритості та безперешкодних економічних відносин з ОРДЛО – як і у 2017 р., становить близько 15%.

• На заваді компромісу для досягнення миру на Донбасі стоїть відмова і небажання керівництва Росії домовлятися – так вважають 62% громадян. Українську сторону у небажанні припиняти війну і виконувати Мінські домовленості звинувачують 19%, більшість із них – мешканці Сходу (35% жителів макрорегіону) та Півдня (27%). В електоральному розрізі – виборці ОПЗЖ.
• Політичне майбутнє ТОТ – в складі України і на тих самих умовах, що й раніше. На цьому наполягають 55% громадян. При цьому цей варіант набирає абсолютну або відносну більшість в усіх макрорегіонах. По 13% окремо виступають за повернення цих територій на умовах автономії або іншої форми більшої незалежності від Києва. Ідея з незалежністю самопроголошених утворень або їхнім приєднанням до Росії, як і раніше, має мінімальну підтримку на рівні похибки.

• Тільки 17% українців підтримують проведення виборів на непідконтрольних територіях без жодних специфічних умов. Переважна частина вважає, що вибори можуть відбуватися або після повного виведення російських військ і роззброєння бойовиків (25%), або взагалі через декілька років після повернення цих територій під контроль України (28%). Такої думки дотримуються і прихильники «Слуги народу», і «ЄС», і «Батьківщини». За вибори без жодних безпекових передумов виступають лишень прихильники ОПЗЖ (42%).
• Зусилля Президента Зеленського, спрямовані на врегулювання на Донбасі, підтримуються 38% населення, не підтримуються – 19%. При цьому 28% нічого не знають про відповідні дії Президента в цьому напрямі. Регіонально Президент має підтримку в усіх макрорегіонах, окрім Сходу. На Сході прихильників і противників дій Президента – майже порівну: 28,5% і 31%, відповідно. Ще 25% нічого не знають про його спроби залагодити конфлікт на Донбасі.

• Як і раніше, громадяни України вважають неприйнятними більшість компромісів, на яких наполягає Росія, з посиланням на Мінські домовленості. Найменш прийнятними є проведення виборів на умовах бойовиків (неприйнятно для 70% та лише для 12% – прийнятно), амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ (66% проти 15%), згода на особливі економічні та політичні відносини ОРДЛО з Росією (64% проти 15,5%), а також формування силових органів ОРДЛО лише із місцевих представників (61% проти 20%).
• Більшою готовністю йти на ті чи інші компроміси вирізняються Південь та Схід – 46% та 45%, відповідно, вважають прийнятним закріплення в Конституції «особливого статусу» ОРДЛО; для 60% мешканців Півдня прийнятно погодитися на нейтральний та позаблоковий статус України; надання російській мові статусу державної прийнятне для 66% на Півдні та 55% на Сході; близько 50% громадян в обох регіонах готові погодитися на прямі переговори з так званими «ДНР» та «ЛНР», а 48% мешканців Сходу – на відновлення торгівлі з окупованими територіями.
• В той же час на Сході стали менш прихильно ставитися до низки можливих компромісів. Так, від 2019 р. дещо зменшилася частка тих, хто вважає прийнятним позаблоковий статус (від 60% – до 50%), повну амністію (від 36% – до 21%) та прямі переговори з так званими «ДНР» та «ЛНР» (від 64% – до 49%).
• Якщо порівняти з листопадом 2019 р., істотно зросла неприйнятність ідеї дозволити ОРДЛО особливі економічні та політичні відносини з Росією: від 50% – до 64%. Така тенденція мала місце в усіх макрорегіонах країни.