Як у Чернівцях лікують військовослужбовців, які отримали важкі поранення на фронті. Репортаж журналістки БукІнфо

Журналістка БукІнфо побувала в медичному закладі Чернівецької області, де повертають до життя військовослужбовців, які отримали важкі поранення на фронті. Пройшлася палатами, поспілкувалася з пацієнтами, склала всі почуті історії в один репортаж. Вся правда про війну з вуст героїв, як воно є та без прикрас.

З метою безпеки в тексті не вказуватиму назві закладу і справжні імена військових.

15 операцій – і знову воювати!

Дмитру – 45. Мешканець Черкащини. Родина – дружина та двійко діточок: донька – підліток та 24- річний син. Жили як усі люди на селі: обробляли понад два гектари землі, тримали чотири корови, мали сільськогосподарську техніку.

Одного разу голові сім’ї вручили повістку. І тепер рідну землю він не оратиме на тракторі, а боронитиме на полі битви.

Спочатку Дмитра відправили до Білої Церкви, трохи згодом – до Німеччини на навчання, після чого – на Дніпровський напрямок. Там воїн і отримав важкі поранення. Військовослужбовця транзитом доправили до Чернівецького медичного закладу, де він і перебуває з жовтня місяця. За цей період пацієнт переніс 15 операцій, які йому робили щотижня. Наразі герой публікації лежить на так званій витяжці з пораненою кінцівкою. Але вірить в одужання. Що робитиме після того, як його випишуть з лікарні? Впевнено говорить, що знову піде на війну.

За словами Дмитра, дружина його наразі не відвідує, бо хворіє. Та й діставатися з Черкащини далеко й дорого.

Вона в мене онкохвора, - каже Дмитро. – А вдома роботи багато. Ще й 12-річна донька потребує маминого догляду. Не наїздишся. Син Дмитра живе за кордоном і повертатися в Україну не збирається.

Все щастя – в одному міліметрі за день

Ярославу – 24 роки. Він місцевий, з Чернівців. До війська пішов добровільно ще до повномасштабного вторгнення, коли йому було лише 21. Внаслідок вогнепального поранення втратив ногу та опинився в даному медзакладі.

Залишок стегнової кістки – 4 см, і ми вставили йому імплант, який подовжує кістку на 1 міліметр щодня, - ділиться тонкощами лікувального протоколу ортопед – травматолог Богдан Аксенін. – Для того, аби врятувати пацієнту ногу і поставити остеоінтеграційний протез, потрібно подовжити культю на 200 міліметрів. Тобто, процедура триватиме 200 днів. Увесь цей час воїн перебуватиме тут.

Молодий чоловік вже може стояти і пересуватися на візочку. Він вже не потребує цілодобового догляду, тому, попри те, що місцевий, біля нього нікого з рідних немає.

Мені самому незручно, якщо хтось тут сидить, - пояснює герой статті. – Я й сам з усім впораюся!

За швидким сценарієм

42- річного мешканця Івано-Франківщини Григорія працівники ТЦК зустріли на вулиці по дорозі на роботу: чоловік був охоронцем приватного підприємство.

Мене просто завантажили в мікроавтобус і повезли до військкомату, - розповідає свій шлях до фронту співрозмовник. – А за тиждень відправили до Рівного, потім – до Краматорська. Поранення отримав 21 грудня під час виконання бойового завдання. Нас було троє, але два моїх побратими загинули. А в мене розпочалася подорож лікарнями країни, яка триває вже понад три місяці. У Харкові ампутували ногу. А тут у Чернівцях мені її повертають у вигляді сучасного протезу.

Поки що загоюємо рану, - додає лікар. – Скоро буде реабілітація. Пацієнт вже намагається ходити.

Взагалі, одужання Григорія йде за швидким сценарієм, запевняє ортопед – травматолог. Мовляв, це залежить від багатьох факторів.

Ми розкрили рану на кінцівці пацієнта, дійшли до кукси, - розповідає медик. – М’які тканини були непрацездатні, але загалом стан непоганий, все йде добре. І навіть швидше, ніж ми думали!

Воїн Воєводін

Обличчя цього захисника не приховую – він вже став зіркою телеканалів на Буковині, як перший воїн-захисник у цій Чернівецькій лікарні, кому зробили новітні протези.

А от власну історію про те, як потрапив до війська, Станіслав розповів лише БукІнфо. Працівники ТЦК вручили повістку йому у Прилуках. Спочатку мобілізованого відправили до військової частини під Десною, в його рідній Чернігівській області. А потім вже перекинули на Слов’янськ. Там боєць наступив на міну і йому відірвало обидві кінцівки. В госпіталі вирішили зробити ампутацію. А в даній Чернівецькій лікарні чоловікові вже вставили два новітніх сучасних протези і він вже ступає власними ногами.

Увесь “розпанаханий”…

Своєю історією поділився зі мною і 36-річний Роман з Запоріжжя. На війну він пішов як доброчесний громадянин рідної держави, за покликом душі та серця. До медзакладу потрапив після важкого вогнепального поранення, як уточнюють лікарі, «увесь розпанаханий». Внутрішні органи вивернуті назовні. Нога відірвана. Аби справляти фізіологічні потреби, пацієнту вивели трубку з боку спини. Зараз чоловік вже обходиться без тієї трубки, і пересувається з протезом. Кінцівку вдалося врятувати, і це – велике досягнення чернівецький медиків.

Роман виявився дуже позитивною людиною! Заряджає тут усіх своєю невичерпною енергією, тримає тонус і підтримує побратимів. Наприклад, у сусідній палаті лежить його ровесник, якого поранено під Бахмутом. Чоловіка з поля битви вивезли без свідомості. Прокинувся вже в лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі. Чернівці – це вже шоста локація за шість місяців.

Молоді ветерани

Українці, які повернулися з фронту після важких поранень, потребують чималих зусиль для адаптації вдома. На війну вони йшли здорові, а тепер опинилися в родинному колі з значними фізичними та психологічними проблемами. Саме через те, що суспільство не готове прийняти ветерана в такому вигляді, він почувається непотрібним «у тилу» і проситься назад «до хлопців». На рівні держави запроваджена велика робота по роботі з ветеранами війни та членами їх сімей. В кожній громаді є штатні психологи, діяльність яких направлена на адаптацію «списаних» воїнів до домашнього середовища, і домашнього середовища до «списаних» воїнів. Насправді це дуже болюча тема і є великою проблемою.

Всі герої моєї статті однозначно виявили бажання повернутися на війну. Бо, як вони самі запевняють, їм там краще. «Та й комусь же треба Україну захищати!», - завершив нашу бесіду один з пацієнтів.

Як часто, скільки та в якому стані?

Травматолог – ортопед розповів кореспондентці БукІнфо, що в середньому в дане відділення потрапляє до семи військових щотижня. Одночасно перебуває різна кількість захисників, максимальна цифра була 38.

Дістаються поранені бійці до Чернівецького медзакладу евакуаційним потягом за направленням військової частини на оперативне лікування.

Стан, в якому потрапляють сюди хлопці, різний. У тих, кого привозять на візках або ношах – вкрай важкий. Всі як на голках. Змучені постійними переводами та агресивні, адже травма відбулася зовсім нещодавно, і ще не настав момент сприйняття ситуації, своєї непридатності. У таких випадках ми запевняємо захисників, що лікуватимемо їх до повного одужання. Ці слова діють на військових ефективно: вони заспокоюються, - розповідає Богдан Аксенін. - А ті бійці, що приходять самі, спокійніші, хочуть пролікуватися та повертатися назад на війну.

Що стосується характеру травм, з якими прибувають сюди українські армійці, то пацієнти бувають адекватно проліковані та стабілізовані на попередніх етапах. Таких хворих навіть можна відправляти у відпустку за станом здоров’я.

Однак, є і важкі випадки, коли людина потребує кардинальних оперативних втручань. Термін перебування пацієнтів у даному медичному закладі залежить від ступеню поранення. Максимальний період – 6 місяців. Ми відправляємо пацієнта у відпустку або на реабілітацію, а військова частина вже вирішує їх подальшу долю, додає лікар

Оксана КОВАЛЬОВА, журналістка, ВПО
Спеціально для БукІнфо (с)
Фото авторки та скріншоти відео Суспільне