Від близько 800 одиниць бронетехніки у січні до нуля у жовтні. Чому Захід перестав активно постачати Україні важке озброєння? Дослідження Forbes

Західна військова допомога стала однією з ключових складових торішнього успіху ЗСУ на Харківщині та Херсонщині. На початку 2023 року Захід схвалив найбільший обсяг постачання Україні важкого озброєння, очікуючи успіхів весняного контрнаступу. Але останні пів року потік зброї в Україну поступово зменшувався, а перед новими програмами постають труднощі та виклики.

Про це йдеться у аналітичному матеріалі Forbes Ukraine.

Питання постачання західного озброєння є одним з найважливіших для забезпечення боєздатності Збройних сил України. Якою б мотивованою і чисельною не була армія, не маючи належних засобів, вона не може протистояти більш потужному ворогу.

Україна від самого початку повномасштабного вторгнення мала в рази менше військової техніки та засобів, ніж Росія. Але більш ефективне використання українською армією менших ресурсів та кращі технічні якості західного озброєння дозволяли в більшості випадків це компенсувати.

Перегони озброєння України

Захід зробив чимало зусиль аби забезпечити українську армію в перший рік великої війни. У 2022 році союзники поставили ЗСУ близько 4300 одиниць бронетехніки (переважно легкої) та 750 артилерійських систем.

На початку 2023 року союзники схвалили передачу Україні іще близько 1250 одиниць бронетехніки, в тому числі танки Leopard 2A і Challenger, БМП Bradley і Marder та іншу важку бронетехніку.

Але приблизно з травня 2023-го темпи постачання техніки почали поступово знижуватись. Якщо минулого року Україна отримувала щомісяця близько 450 одиниць бронетехніки й 75 артилерійських систем, то з травня ці показники впали щонайменше вдвічі. В останні місяці Україна більше не отримує нових гарантій від Заходу щодо постачання важкого озброєння, крім систем ППО та авіації.

^{З травня 2023-го темпи постачання Заходом техніки для ЗСУ почали поступово знижуватись. Фото інфографіка Forbes Україна}

Подальше постачання озброєння в Україну зіткнулося з двома основними проблемами:

• відсутність чіткої стратегії підтримки України після початку контрнаступу;
• блокування фінансування через політичні процеси всередині країн.

Планування підтримки України базувалося на очікуваннях Заходу, що контрнаступ стане певною відправною точкою, після якої ситуація зміниться докорінним чином і війна або остаточно зайде в глухий кут, або Росія втратить перспективу утримати південь.

Але після початку контрнаступу в ситуацію втрутились велика кількість непередбачуваних факторів.

• Лінії оборони армії РФ виявилися набагато потужнішими, ніж очікувалося. Це зробило контрнаступ тривалим і повільним.
• Північна Корея почала прямі постачання РФ боєприпасів у значних масштабах, тим самим відтермінувала колапс російської артилерії.
• ЗСУ продовжують завдавати величезних втрат Росії в активній обороні на сході.

Зрештою обидві сторони все ще мають ресурси для продовження війни, та її доля так само невизначена, як і рік тому.

У глобальному вимірі контрнаступ, принаймні поки, не приніс фундаментальних зсувів, і Захід, очевидно, не був готовим до цього.

Відсутність в української сторони плану дій на випадок, якщо жоден з прогнозованих сценаріїв не здійсниться і перспективи політичних перемовин так і залишаться нереалістичними, призвела до того, що союзники здебільшого не затверджували нових значних програм постачання нам важкого озброєння.

Танкова коаліція

Основною рушійною силою збільшення військової підтримки України на початку року була так звана танкова коаліція, в яку входили близько двох десятків країн. Головним гравцем в ній була Польща, яка найактивніше ініціювала передачу Україні західних танків Leopard. У результаті Україна отримала близько 61 танка Leopard 2A та 14 танків Challenger 2 на додачу до 150 обіцяних раніше радянських Т-72 і РТ-1 (польська модернізація Т-72).

Надалі танкова коаліція стикнулася зі значними проблемами. Додаткових Leopard 2A для постачання Україні не знайшлося і на їх заміну союзники вирішили поставляти відновлені Leopard 1A.

Оскільки це стара техніка, яка давно не експлуатується, вже перші партії цих танків виявилися зі значними технічними несправностями. За даними Der Spiegel, через це Україна відмовилася приймати другу партію з 10 Leopard 1A. Пізніше факт несправності танків підтвердили в міноборони Данії.

Загалом союзники планували поставити Україні понад 220 старих Leopard 1A, які мали пройти певну модернізацію на ремонтних підприємствах ЄС і бути готовими до участі в бойових діях. Поки що перспективи цієї програми виглядають неоднозначними. До того ж Leopard 1A не варто розглядати як повноцінний замінник сучасних бойових танків. Вони мають легку броню і навряд чи будуть ефективними в атакувальних діях.

Цієї осені Україна отримала 31 американський танк Abrams, які США обіцяли нам іще в січні. Але подальші постачання будь-якого важкого озброєння від Штатів навряд чи відбуватимуться, поки питання фінансування допомоги України не буде розв’язано в Конгресі.

Істотною проблемою також стало різке погіршення відносин з Польщею, що призвело до втрати головного союзника в «танковій коаліції». Польський прем’єр Матеуш Моравецький після зернового скандалу заявив, що Польща більше не передає озброєння Україні і тепер фокусується на власних потребах безпеки.

Це поставило подальшу передачу танків Leopard 2A на паузу. Адже інші великі оператори німецьких танків поки не готові вилучати їх з власних збройних сил.

Найбільш гарячу підтримку Україні все ще надають Данія і Нідерланди, проте вони не мають великої кількості бронетехніки й зараз фокусуються на передачі Україні винищувачів F-16.

Зрештою Україна може втратити стабільні постачання танків і бронетехніки уже найближчим часом. Запаси техніки у невеликих країн, які зазвичай найбільш палко підтримують Україну, закінчуються й ми все більше залежимо від великих гравців: США, Німеччини та Франції, які не мають достатньої політичної підтримки всередині країни для постачання в Україну нового важкого озброєння.

Блокування допомоги США

Інший важливий чинник в скороченні постачання озброєння в Україну – це розкол всередині політичних еліт США. Велика кількість протрампівських правих республіканців, без яких робота Конгресу може бути заблокована, виступають категорично проти подальшої військової підтримки України.

Праве крило республіканців наполягає на перемовинах та пошуку «компромісів». Демократи також втрати одностайність у підтримці військових зусиль України. Розчарування контрнаступом призвело до того, що в США не бачать очевидних перспектив воєнної перемоги України на полі бою і вважають, що війна остаточно зайшла в глухий кут.

Відсутність затвердженого фінансування Конгресом на наступний рік призвела до того, що єдиним джерелом підтримки України від США залишається програма USAI. Адміністрація президента США Джо Байдена змушена розподіляти залишок фінансування за цією програмою (близько $5 млрд) на невизначений час, поки Конгрес не прийме рішення.

Таким чином останні пакети допомоги зосереджені на постачанні найбільш невідкладної підтримки: боєприпасів, снарядів GMLRS для HIMARS та ракет для ППО. Загалом же з березня 2022 року Україна отримала від США військової допомоги на трохи більше ніж $44 млрд.

^{З березня 2022 року Україна отримала від США військової допомоги на трохи більше ніж $44 млрд. Фото інфографіка Forbes Україна}

Проблеми програм ЄС

Аналогічні проблеми має Європейський союз. Фінансування військовою підтримки Україні постійно блокує Угорщина. Суперечки України з сусідніми країнами щодо експорту зернових та обрання влади з проросійськими поглядами в Словаччині призвели до втрати потужного лобі серед східноєвропейських країн в ЄС.

Найбільші програми щодо постачання боєприпасів і танків Leopard 1A зазнали значних труднощів. ЄС протягом року поставив ЗСУ тільки близько 300 000 артилерійських боєприпасів із 1 млн.

Програма постачання боєприпасів зіштовхнулася з гострими суперечками за розподіл фінансування між країнами-членами. Передбачалося, що в рамках програми певні країни ЄС мають передати власні боєприпаси, натомість отримати нові, виготовлені за кошти Євросоюзу.

Проте кілька країн, зокрема Польща, виступили проти, адже більшість фінансування мали отримати виробники боєприпасів у Франції та Німеччині.

Бюрократичні процеси ЄС і нестабільність політичних поглядів становлять велику загрозу для стабільності військової підтримки України. Німеччина досить сильно збільшила зусилля з підтримки української ППО: останній пакет допомоги передбачає виділення €1,4 млрд на постачання цих систем та іншого військового обладнання. Проте в останніх повідомленнях Німеччини не йдеться про постачання нових САУ PzH2000, танків Leopard 2A або БМП Marder.

Як і в якому обсязі Захід буде підтримувати Україну далі – головна невизначеність перед 2024 роком. Союзникам доведеться все більше зазирати у власні військові резерви та приймати все більш непопулярні рішення, аби військова підтримка не зменшилася істотно.

Зусилля щодо постачання систем ППО та інших оборонних засобів скоріше за все будуть достатньо сильними. Але українській армії також потрібні нові танки, нові БМП, артилерія і снаряди, аби продовжувати боротьбу проти ворога на лінії фронту довжиною 1000 км.

Володимир ДАЦЕНКО, Forbes Ukraine