Від адресних виплат до психосоціальної підтримки - в двох громадах області запрацює проєкт допомоги людям з інвалідністю та ВПО

Родина з Енергодару, маючи неповнолітніх вісім дітей, на початку повномасштабного вторгнення пережила окупацію, голод, евакуацію, рік прожили у Франції, згодом повернулись в Україну. Зараз сім'я проживає у Мамаївській громаді та самостійно орендує житло. Також в родині є діти під опікою та усиновлені. Така сім’я може претендувати на допомогу за програмою «Багатосекторальна гуманітарна допомога для ВПО, репатріантів, ветеранів та їх приймаючих громад в Україні», яка запрацює з вересня.

Пережили обстріли і голод

Життя родини Макарових у рідному Енергодарі проходило спокійно, допоки не почалася велика війна. Багатодітна родина залишилась без власного даху над головою. Пані Алевтині - 45. Вона разом з чоловіком та вісьмома дітьми зараз проживають на Буковині. На початку повномасштабного вторгнення РФ сім’я з 10 людей опинилася в окупації. Рятуючись від російських обстрілів, кілька тижнів жили у підвалі та пережили голод. Нажахані пережитим, ухвалили рішення виїхати останнім зеленим коридором, який час від часу потрапляв під обстріли.

“Тоді маріупольська колона і наша були об'єднані, це було 1000 машин. Це не був зелений коридор по факту, бо нас бомбили, обстрілювали. Діти були дуже сильно травмовані. Ми три тижні жили в підвалі, пережили голод. У містечку доступу до продуктів не було зовсім, і ми між людьми ділилися, хто що має, не було ні хліба, ні муки, нічого. Для дітей, особливо прийомних, там, де був неналежний догляд, недостаток продуктів був дуже стресовий”.

Рік у Франції

У родині 8 дітей: 2 біологічних, 2 усиновлених та 4 під опікою. На той момент двом найменшим було 4 роки. Загалом вік дітей був - від 4 до 15 років. Свій тимчасовий прихисток родина знайшла у Франції. Жінка каже, діти дуже не хотіли виїжджати за кордон, проте куратор, який допомагав родині, запевнив, що в Україні переповнені місця тимчасового проживання для ВПО. Відтак, орієнтувалися бути у Франції кілька місяців, але залишилися на рік. Попри створені умови та допомогу від соціальних служб країни, бажання повернутися додому все-таки взяло гору.

“Там ми жили у будинку престарілих, ми готувалися на 3-4 місяці, але жили там рік. Діти не хотіли їхати категорично у Францію, це ще все було на фоні стресу. Там у нас почалися нові труднощі. По-перше, ми не знали мови, з усіма соціальними працівниками доводилося спілкуватися через перекладачі, це було складно, Також було важко дітям. Вони почали вивчати французьку і ходили до школи, але французькі діти не були підготовлені і сміялись, коли вони щось не так вимовляли. Це також для них був стрес, і вони нас вмовили повертатися.

Протягом останніх 4 місяців родина проживає у Лужанах, Мамаївської громади. Будинок знайшли через рієлтора, сплачують за нього самостійно.

“Нас дуже багато, і багато було відмов через кількість дітей. Тобто нам не хотіли здавати житло. А потім нам таки підібрали цей будинок, ми переїхали і орендуємо за власні гроші. Ми зверталися до різних фондів, які можуть допомогти за житло, і відгукнувся чернівецький фонд. В результаті нам з житлом не змогли допомогли, бо вони можуть надати допомогу лише для будинків сімейного типу, а ми - прийомна родина”.

“Ми приймали дітей у свій будинок - у нас все було”

До війни сім’я жила заможно, жінка розповідає, у них був просторий будинок, у дітей власні кімнати, басейн. Сім’я також займалася підприємницькою діяльністю і волонтерством, допомагаючи дітям з дитячих будинків.

“Ми приймали дітей у свій будинок, у нас все було все: басейн, трактор, 4 машини, ми були заможною родиною. У нас був бізнес, магазини продуктів харчування. Ми волонтерами були, так і почалося, що дітям помогали і вирішили забрати. Усиновили у 2018 і якось поступово. До 2021 забрали всіх [шістьох].

За словами Алевтини, найбільші потреби родини після виїзду із зони бойових дій - продукти, одяг та засоби гігієни.

“Ми коли приїхали сюди у нас не було нічого, ні подушки, ні ковдри. У нас була сумка з одягом і все”. У Чернівцях нам надавали багато. Лишнього нам не потрібно”.

Зараз родина отримує кошти на ВПО та державні виплати на прийомних дітей. Це єдине джерело доходу. Також періодично отримували гуманітарну допомогу: харчування, текстиль, засоби гігієни. А від фонду ЮНІСЕФ - холодильник. Через закриті садочки батьки поки не можуть вийти на роботу. Відтак, кажуть, потреб для дітей наразі є багато.

“Звісно вони є, і їх дуже багато. У нас на сьогодні 3 першоклашки, нам потрібна канцелярія. У нас немає стола для домашнього завдання, щоб вивчити уроки. І ми не можемо собі цього дозволити. Нас багато, нам потрібна сушка. Думаємо, може, взяти кредит. Нам ще потрібно ліжка, тому що для такої великої сім'ї, кімнат недостатньо і якщо у нас буде 2 двоярусні ліжка це додасть простору. Буде де поставити стіл для навчання дітей.

З 1 вересня у Чернівецькій області розпочнеться реалізація міжнародного проєкту «Багатосекторальна гуманітарна допомога для ВПО, репатріантів, ветеранів та їх приймаючих громад в Україні». Для участі в проєкті відібрали Сторожинецьку та Мамаївську громади. Його мета полягає в покращенні умов життя та забезпеченні доступу до інклюзивної гуманітарної допомоги, допомоги для ВПО та біженців, які повернулися з за кордону.

ВПО У Мамаївській громаді

На сьогодні в Мамаївській громаді проживає близько 1760 вимушено переміщених осіб. Більшість ВПО мешкають у місцях загального поселення, частина в приватному секторі.

“Велика робота була зроблена, оскільки люди живуть і у приватному секторі, то дуже важко орієнтуватися і знати, де ці люди, що ці люди роблять і як вони далі будуть перезимовувати зиму. З перших днів великої війни був потік людей ВПО, людей з інвалідністю серед ВПО. Тобто нам потрібно було все спочатку з'ясувати: хто залишився, хто виїхав, хто тимчасово виїхав. Тобто ця база вона була проведена до єдиного спільного знаменника.

Голова Мамаївської територіальної громади Наталія Катрюк каже, що підготовчу роботу для реалізації проєкту вже провели і сформували потреби. Окрім того серед загальної кількості ВПО є 7 дітей, які мають інвалідність. З числа дорослого населення таких людей - 6.

“На жаль, війна не закінчується, і, на жаль, є потреби людей, які б хотіли переїхати. Навіть транзитне житло до моменту визначення, де вони мають жити, вони повинні мати. Тому ми визначилися з переліком вільних і доступних будівель, де ці люди могли б тимчасово проживати. Але там необхідно зробити поточний ремонт. І, як завжди, в бюджеті коштів не вистачає. Тому ми і мали намір стати учасниками для того, щоб це завершити”, - розповідає голова Мамаївської громади Наталія Катрюк.

Цільова група проєкту - люди з інвалідністю. Також чоловіки і жінки, які виховують дітей з інвалідністю, військові, які постраждали внаслідок війни, люди похилого віку, включаючи самотніх. Також надаватиметься підтримка для ВПО, проте не для всіх - зауважує Лариса Байда.

“Тут потрібно мати чіткий підхід. Зараз громади мають провести таку оцінку і подивитися, де вони живуть, які виплати вони мають, працюючі чи ні, що роблять. Тоді ми прийматимемо рішення чи надавати допомогу чи ні. Якщо людина працює, сплачує за житло і, наприклад, має потребу в ліках, це ми можемо купити, проте надавати виплати щомісяця всім, хто має статус, такого не можемо зробити. У нашій практиці є люди, які з початку війни нічого не отримували, просто тому, що вони не знають куди звертатися, знаходяться у важкому стані. До них треба в першу чергу дійти”.

Фінансуватимуть проєкт Європейський Форум людей з інвалідністю та християнське товариство “Служіння незрячим”. Відповідно до умов, 60 % всього фінансування буде витрачено на адресну підтримку людей. За словами керівниці проєктів Національної асамблеї людей з інвалідністю України Лариси Байди, ця підтримка може бути реалізована як у формі грошової допомоги, так і як купівля ліків чи речей і непродовольчих товарів, які необхідні для людей з інвалідністю, малозабезпечених та потребуючих.

“Це може включати в себе технічні засоби реабілітації, можливо, щось, щоб людина себе краще почувала, чи їй було зручніше. Наприклад, у нас були запити на стільці спеціальні для людей з інвалідністю, біотуалети та якісь інші необхідні речі, такі як ковдра та ліки. Можливо комусь на дрова потрібно перед зимою. Щоб надати цю допомогу, звичайно, нам потрібно чітко уявляти ситуацію, відвідувати громади, ходити до людей і збирати інформацію. Тут ми маємо дійти до кожної людини. Подивитися, які є потреби і щоб не було зловживань. не було задвоєння допомоги”.

Проєкт також передбачає і матеріальну підтримку соціальних працівників, які працюють в громаді, та надають допомогу людям з інвалідністю, ветеранам, сім'ям, де одинокі жінки самостійно виховують дітей. На це передбачено орієнтовно 10 % фінансування проєкту, - продовжує керівниця проєктів Національної асамблеї людей з інвалідністю України Лариса Байда.

“Ми знаємо, що велика кількість соціальних працівників виїхали, зараз залишилися не так багато. Для того, щоб дійти до всіх людей, це може бути великий кілометраж. Можливо, ми тут будемо вирішувати, як допомогти людям працювати, купимо якісь технічні засоби чи велосипед, тобто також вивчатимемо питання, щоб вони могли продовжувати надавати допомогу”.

Також частина проекту буде направлена на підтримку активностей громадських організацій, які опікуються людьми з інвалідністю. А на базі медичних закладів планують проведення семінарів для медичних працівників щодо психічного здоров’я та психосоціальної підтримки населення на рівні громади.

“Невелика частина допомоги буде спрямована на медичні заклади і медичних працівників. І цей проект буде також спрямований на навчання медичного персоналу та на підтримку лікарень з ракурсу на психологічну допомогу для тих, хто живе в громадах. Проводити тренінги будуть наші міжнародні партнери за стандартами ВООЗ, а медичні працівники отримають сертифікати. Також вклад громадських організацій з початку війни є дуже великим, і зараз багато з цих організацій в різних куточках України взяли на себе частину обов'язків держави у соціальній сфері”.

Національною Асамблеєю людей з інвалідністю України було відібрано три області для реалізації проєкту: Чернівецьку, Волинську та Полтавську. За словами керівниці програм Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (НАІУ) Лариси Байди, обирали ті обласні центри, які мали сформовану базу для розуміння потреб населення.

“У вашій області є статична інформація по багатьом громадам. Це був один з критеріїв вибору громад і областей. Друге, ми шукали регіони, де є потужні організації на місцях, бо знаходитися в Києві і координувати роботу в регіоні дуже важко. Тому ми шукаємо потужні ГО, які будуть працювати з громадами і бачили, що таких активних людей є багато”.

Координатором проєкту на Буковині буде Валентина Добридіна, керівниця ГО “Чернівецька обласна організація людей з інвалідністю “Лідер”. Координатор співпрацюватиме з органами місцевого самоврядування, виконуватиме роботу на місці, визначатиме та формуватиме потреби людей з інвалідністю та ВПО, які проживають в громаді.

“Про потреби в цих громадах ми знаємо найкраще, оскільки ці громади є активними щодо аналізування ситуації осіб з інвалідністю. Ми розуміємо ситуацію, тому ми можемо цим громадам допомогти, а інші громади на жаль не такі активні. Відтак, ми не розуміємо, що вони потребують. Також тут є виконавці, які будуть і можуть виконувати завдання, які будуть передбачені проєктом”, - розповідає Валентина Добридіна.

Проект офіційно стартує 1 вересня. Зараз координатори на місцях мають сформувати базу потреб та кількість населення у громадах, яке підпадає під реалізацію програми та потребує допомоги.

“Нам вже надіслали анкету з різними питаннями щодо визначення потреб у цих громад. Про кількість осіб з інвалідністю, кількість жінок, кількість дітей і чоловіків. Чи є громаді лікарня, пошта, громадський транспорт доступний для осіб з інвалідністю. Ми будемо працювати з тим, щоб спочатку визначити, яка є потреба в громаді”.

Проект триватиме у кілька етапів до листопада 2024 року. Першу адресну допомогу планують надати вже у вересні-жовтні. Паралельно планують надавати допомогу соціальним працівникам, а з початку наступного року розпочнеться робота з медичними закладами для проведення навчальних семінарів медичним працівникам.

Ольга ОБЕРШТ, спеціально для БукІнфо (с)
Світлини надані авторкою