"Стверджували, що в Україні є нацисти та працюють американські лабораторії". Співробітники Чорнобильської АЕС згадують російську окупацію

37 років тому, 26 квітня 1986 року, на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції стався вибух. Аварія на ЧАЕС стала найбільшою техногенною катастрофою у світі. Наслідки вибуху – тисячі смертей та мільйони постраждалих. 2022-го станція пережила ще одне потрясіння: 24 лютого, першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ЧАЕС була окупована і пробула під російським контролем до першого квітня. Журналісти “Настоящего времени” поговорили з працівниками ЧАЕС про життя в окупації.

Життя в окупації

О дев'ятій вечора 23 лютого, як завжди, співробітники ЧАЕС заступили на нічну зміну. Через 12 годин їх мали змінити колеги. Проте вранці 24 лютого російські війська вторглися до України, зокрема й з боку Білорусі. Працівники станції опинились у пастці – вже вдень російські війська зайшли на територію ЧАЕС. Нацгвардії, що охороняла об'єкт, довелося скласти зброю і здатися в полон - сили були нерівні.

"О п'ятій ранку мені зателефонував мій підлеглий - інженер підстанції ЧАЕС. Він запитував, що відбувається, - згадує Олексій Шелестій, начальник зміни електроцеху ЧАЕС. - Були чути вибухи, якась незрозуміла канонада, видно заграву. Вже о восьмій ранку ми знали: почалася [повномасштабна] війна. Ми зрозуміли, що нас не зможуть змінити, тому що маршрут електропоїзда зі Славутича частково пролягає через територію Білорусі. Ми не розуміли, на скільки ми там застрягли, але стало чути відлуння активних бойових дій з різних напрямків".

Близько години дня Олексій побачив на території промзони російський танк та дві бронемашини. Російські військові захопили станцію та встановили кілька блокпостів. Вони оселилися у двох будинках на території ЧАЕС. У момент окупації на станції перебували співробітники ЧАЕС, нацгвардійці та сталкери.

Російські війська обмежили пересування бійців Нацгвардії та забрали їхні телефони. У роботу ж працівників ЧАЕС та внутрішніх об'єктів підприємства вони не втручалися – такою була угода з начальником зміни станції Валентином Гейком.

Співробітник цеху з переробки радіоактивних відходів Олександр Черепанов згадує, що працювали тоді злагоджено, відпочивали по можливості, спали кілька годин на день. За його словами, в один із днів окупації на станції виникли проблеми з електрикою: знеструмлено лінії підведення від мереж України до станції. Довелося терміново запускати аварійні дизель-генератори.

Олексій Шелестій розповідає, що це був дуже складний процес: "Кілька днів ми брали "солярку" у них і жартували: "Ось бензовоз поїхав на проммайданчик. Як круто! Десять танків на лінії фронту залишаться без палива. Це ж добре!"

За кілька днів станцію вдалося підключити до української системи, продовжує Шелестій. Проте, за словами Олександра Черепанова, якийсь час станцію довелося підключати до білоруської енергосистеми.

Робота пропаганди

Співробітники впевнені, що під час окупації на території станції були присутні і працівники "Росатому". Олександр Черепанов згадує, як разом із начальником його зміни зустріли шістьох незнайомих людей.

" Ми хотіли пожартувати з них. Запитували: " Ви прийняли таблеточку від радіації? " На що вони відповідали: " Ви нас не лякайте. Ми знаємо, що таке. Нас не надуєш". Вони були одягнені у форму співробітників ЧАЕС. Підозрительно, але абсолютно нову, начебто тільки зі складу, каже Черепанов.

Олексій Шелестій згадує, що кілька людей, яких зайшли на станцію, носили цивільний одяг. При цьому їхні зимові куртки були з логотипом "Новарка" – підприємства, яке збудувало новий саркофаг над ЧАЕС. Олексій припускає, що російські військові розкрили один із складів станції та знайшли ці куртки.

"Наші хлопці по камерах спостерігали, як їхні "вдячні працівники" ЧАЕС все це отримували. Насправді ніхто зі зміни туди не приходив. Думаю, що навіть якби й захотіли, то їх би не пустили, – каже він. – Начальник зміни відмовився від цього [гуманітарної допомоги]".

Олексій згадує, як на станцію приїхала група людей, нібито журналістів з Росії. На їхньому одязі був напис "Преса".

"У місцях дислокації [російських військових] ми знайшли листівки за 26 березня, – каже Олександр Черепанов. – Там були описані їхні "успіхи" – вони нібито знищили сто тисяч танків, тисячу "Байракторів". Вони правда вірили, що у них все добре ... Вони знімали ролики про "брудну бомбу", "зраду" нацгвардійців та їх співпрацю з військовими РФ. Будь-яку нісенітницю несли".

"У нас був доступ до внутрішнього оперативного зв'язку, - продовжує Черепанов. - На неї ми підключили і постійно включали наш марафон новин, щоб вони слухали, як під Гостомелем розбивають їх. Вони кілька разів зривали колонки, динаміки, але ми підключали назад, так як оперативний зв'язок має бути постійно".

Батьки Олександра Черепанова переїхали жити в Славутич, місто, яке було побудоване для співробітників ЧАЕС після аварії 1986 року з Росії. "Вони [російські військові] говорили: "Ми зараз до Києва зайдемо, вам порядки наведемо і звільнимо вас від нацистів". Я питав: "Від кого ви нас звільняєте? Я росіянин. Мене ніхто не обмежує на заході, сході та півдні України", – згадує Олександр. – Вони слухали всяку фігню. Стверджували, що в Україні є нацисти та працюють американські лабораторії".

Окопи в Рудому лісі

Спочатку російські військові хотіли розгорнути польову кухню біля Чорнобильської зони. Це дуже стурбувало працівників станції, оскільки розведення вогню на таких об'єктах заборонено.

"Захотіли розгорнути польову кухню! Почалося б поширення радіонуклідів. Що б вони використовували для дров? Все сміття, яке знаходили, - "брудні" палиці, гілки, дерева. А під час займання всі шкідливі частки випаровуються в повітря, - пояснює Олександр Черепанов. – Згодом ми дізналися, що вони у [Рудому] лісі хаотично окопувалися”.

Рудий ліс – одне з найзабрудненіших місць у Чорнобильській зоні відчуження. За словами Олексія Шелестія, російські солдати не знали елементарних речей, до ладу не розуміли, на якому об'єкті знаходяться і що означає поняття "зона відчуження". "Кожен українець чи майже кожен це знає!" – каже він.

"А чому не можна ходити травою?" – питав один із них у мого чергового електромонтера під час перевірки посвідчення на вулиці. А той йому: "Це зона відчуження ЧАЕС". Військовий: "А що тут такого?" Мій монтер каже: "Хлопці, ви звідки такі, що не знаєте, що таке ЧАЕС?" Вони відповідали: "З Челябінська". На вигляд їм було 20-25 років”, – згадує Олексій Шелестій.

Олександр Черепанов розповідає, що в перші дні російські військові навіть не мали власних дозиметрів. Тільки потім їх підвезли, але, за його спостереженнями, військовослужбовці кидали їх і переміщалися територією в абсолютному незнанні.

Співробітникам ЧАЕС та жінкам – військовослужбовцям Нацгвардії дозволили залишити територію станції лише 20 березня під час обміну сторін, який проходив у Білорусі. Олександр Черепанов відмовився залишати станцію.

"Дружина сильно переживала [за мою безпеку]. Ну і я сам не хотів їхати і підставляти тих людей, які сюди приїдуть. Ми з начальником зміни та ще частиною співробітників залишилися. Когось не змогли поміняти, хтось відмовився, а кому -те просто не вдалося потрапити додому", - пояснює Олександр Черепанов.

Першого квітня всі російські військові залишили територію ЧАЕС. З собою, як зазначають співробітники, вони забрали безліч обігрівачів, ящиків із різним обладнанням. "Останнім, як завжди, все менше і менше діставалося", - сміється Олександр.

За даними The Washington Post , російські солдати викрали та знищили на ЧАЕС обладнання на $135 млн. На початку березня 2022 року російські військові окупували також Запорізьку АЕС, найбільшу атомну електростанцію в Європі. Наразі вона відключена від електропостачання України.