Скільки ракет у ворога. Чому Росія економить Іскандери та Калібри — інтерв'ю з військовим експертом

Антон Міхненко, військовий експерт, редактор англомовного журналу Ukrainian Defense Review інформаційно-консалтингової компанії Defense Express розповів НВ про кількість зброї у ворога та чому він почав ощадливо використовувати сучасні ракети.

— На вашу думку, на скільки часу ведення війни росіянам вистачить боєприпасів та крилатих ракет?

— Варто розуміти, що інформація про кількість боєприпасів, які має у своїх запасах РФ, є таємною і мало хто знає точно, скільки й чого насправді є у росіян. Вони до кінця не знають, особливо з урахуванням об'ємів наявної корупції. Хоча у нашому випадку, я би тут дещо розмежовував. Є певний об'єм озброєння, який російські військові підготували для ведення бойових дій на початковому етапі і якого, на їхнє переконання, мало б вистачити для проведення так званої «військової операції». Його підтягнули до кордонів з Україною, зробили певні запаси й після цього почали агресію. Скоріш за все, він був значною мірою використаний, а також втрачений в результаті дій українських Сил оборони. Це стосується передусім боєприпасів середніх та великих калібрів. Втім, Москва має значні запаси на складах по всій території Росії, яких вистачає для ведення тривалої в часі війни. За рахунок цього відбувається регулярне поповнення тилових баз та місць зберігання та перекидання військам потрібного боєкомплекту. Саме тому для нас важливо розривати ланцюжки тилового забезпечення і не допускати отримання передовими частинами противника боєприпасів різних калібрів.

Що ж до крилатих ракет, то тут є знову ж таки різні підрахунки, втім, впевнено можна сказати, що більш ніж половина того, що передбачалося, вже використана. Росіяни запускають ракети, які офіційно зняті з озброєння і перебувають на базах зберігання. Вони застосовують дозовано крилаті ракети різного базування — морського, наземного, повітряного. Але в них ще є запаси «Калібрів», «Іскандерів», «Оніксів» тощо, однак є й певні вимоги, які визначають збереження частини боєкомплекту на певні випадки, зокрема на випадок повномасштабної війни проти Росії.

Згідно з російським «світоглядом», вони «протистоять всьому світу». Це змушує їх економити більш сучасні ракети й використовувати застарілі, зняті з озброєння Х-22, «Точка-У» тощо.

Тим більше, незабаром з’являться нові «загрози» та «виклики» для Росії — членство Фінляндії та Швеції в НАТО.

— Чи мають вони в поточних умовах потенціал для відновлення запасів звичайних боєприпасів та високоточних ракет?

— Якщо говорити про звичайні боєприпаси, починаючи від патронів 5,45 мм і закінчуючи снарядами 152 мм для крупнокаліберної артилерії, то у росіян їх вистачає, і вони можуть виготовляти й поповнювати власні бази зберігання. Що ж стосується високоточного озброєння, до прикладу, ракет типу «Іскандер» та «Калібр», то це зовсім інша історія. Росія втратила власні можливості щодо виробництва мікросхем, яке залишилося після Радянського Союзу, і не спромоглася розбудувати нове, сучасне, яке б відповідало поточним вимогам. Всі наявні потуги, які робилися до сьогодні, не призвели до необхідного результату. Простіше і дешевше було користуватися мікросхемами, які випускаються за кордоном, зокрема в деяких країнах азійсько-тихоокеанського регіону (Тайвані та Японії). Після агресії проти України і введення санкцій можливість отримувати мікросхеми, які б потім застосовувалися у крилатих ракетах, була втрачена. Виготовляти власні вони не здатні. Наразі російські підприємства ще мають певний запас імпортних складових для виробництва ракет. Втім, він скорочується і не поповнюється.

Якщо з 2014-го року попри санкції їм вдавалося купувати дещо через фірми-посередники, то зараз умови стали більш жорсткими через серйозну санкційну політику Заходу. Лазівки перекриті й надалі прикриватимуться у разі їх виявлення та створення нових.

— Є інформація, що радянських ракет Х-22, створених для знищення авіаносців, у них майже нескінченна кількість.

— Дійсно, свого часу було виготовлено багато різноманітних модифікацій ракет Х-22. Та навіть якщо їх може бути по факту безліч, це не значить, що всі вони будуть придатні до застосування через моральну застарілість. Деякі компоненти всередині ракет можуть бути просто непрацездатними. А це в результаті призведе до того, що не всі з них реально можуть долетіти до цілі і влучно в неї потрапити.

— Воєнний експерт Сергій Згурець сказав в інтерв'ю НВ, що ракет «Калібр» у росіян залишилось 350 штук. Чи можна вважати, що це близько до реальної кількості, чи все-таки йдеться про приблизні підрахунки?

— Це скоріше усереднений показник. Не думаю, що саме чітко 350, бо цей показник постійно змінюється з огляду на динаміку ведення бойових дій та незначну, але все ж таки можливість росіян їх поки що виробляти. Так, звичайно, їх можна порахувати, виходячи з кількості військових частин, одиниць техніки та мінімально необхідних запасів. Втім, нам достеменно не відомо, скільки реально вони змогли виготовити від своїх планів і який запас вдалося чи не вдалося зробити. Це саме завдання розвідки добувати цю інформацію.

— Це щось типу «даних ЦРУ станом на 2013 р.»?

— Десь так. Бо це таємна інформація. У РФ ніхто подібних заяв про чисельність ракет не оприлюднить. Бо тоді дуже легко можна було б порахувати, скільки часу вони можуть воювати. Тому аналітики спираються на опосередковані показники.

— З якого періоду росіяни помітно економлять сучасні ракети?

— Стало більш помітно, починаючи з другого етапу війни, коли наші Сили оборони вибили їх із Київської, Чернігівської та Сумської областей і вони зосередилися більше на півдні та сході України. У перші кілька тижнів було багато запусків — понад 20 крилатими ракетами по наших об'єктах інфраструктури на добу. Зараз вони зменшили інтенсивність і використання сучасних ракет, зокрема «Калібр». Натомість почали застосовувати оперативно-тактичні ракети «Точка-У», які мають менший радіус дії, а також лінійку застарілих «Х-22».

— Українські сили протиповітряної оборони (ППО) спроможні збивати «Калібри»?

— Так. Достатньо порівняти технічні можливості цієї крилатої ракети і наявних в арсеналі нашої армії засобів протиповітряної оборони. Фактично, ми щодня бачимо звіти роботи Повітряних сил, де регулярно є повідомлення про збиту ракету. Звичайно, нам усім хотілося б, щоб жодна із запущених по Україні ракет ніколи не досягла цілі. Проте в поточних умовах є багато чинників, які поки цього не дозволяють зробити. Втім, навіть з того, що на сьогодні є в нашому арсеналі, вдається не допустити потрапляння деяких ракет у важливі інфраструктурні об'єкти. І тут і наша авіація також стає у пригоді, і є випадки, коли в ході бойового чергування вдавалося знищити російські крилаті ракети.

— Виходить, що наявність достатньої кількості літаків — це частина стратегії протиповітряної оборони?

— Зокрема. Питання протиповітряної оборони держави — це комплексна річ, і її ефективність залежить від багатьох факторів, зокрема від злагодженої роботи всіх складових: зенітно-ракетних військ, радіотехнічних, авіації тощо.

— На вашу думку, чим насамперед викликані постійні нагадування Володимира Зеленського про потребу у постачанні авіації для України? І чим завершилася ситуація з отриманням радянських МІГ-29 від Польщі?

— Потреба в авіації зумовлена кількома причинами. По-перше, необхідністю в остаточному припиненні домінування російських літаків у нашому повітряному просторі. Так, наші засоби ППО, а також поставлені західними партнерами цьому сильно допомагають, і противник уже побоюється залітати вглиб України. Хоча у них є певні прийоми та можливості це іноді робити. Наявність власної авіації ускладнює їм такі дії. По-друге, це можливість для нас завдавати вогневого ураження військам противника штурмовою авіацією, не допускати його просування вперед, а також можливість забезпечувати здійснення власних наступальних дій.

Наразі ситуація з авіаційною технікою у нас непроста, однак наші партнери нам допомагають. Польща надала значну кількість комплектуючих, що дозволило відновити наявний парк літаків Міг-29, Чехія передала вертольоти армійської авіації, от-от це зроблять і США. Україні важливо отримати західні літаки наступного покоління, і в достатній кількості, щоб перемагати, а не утримувати противника. Так, це купа нових проблем з освоєнням і експлуатацією, та іншого шляху немає.

— Після інтенсивних ракетних обстрілів аеродромів у нас хоч залишилися в Україні живі смуги?

— Знищення аеродромів та аеропортів, чим постійно займається РФ, це дуже дурна справа. Адже в сучасних умовах для країни, де розвинута промислова база, якою, зокрема, є Україна, їх можна відновити, і досить швидко. Стосовно ж зруйнування диспетчерських веж, для їх заміни є мобільні військові диспетчерські. Так, звичайно, зруйнування аеродромів це серйозний удар по можливостях ПС, однак не критичний. Є ж інші місця, які можна використовувати для зльоту та посадки авіації. Ті самі автомагістралі.

— Отже, Велике будівництво все ж таки мало свої плюси?

— Безумовно.

Дмитро БОБРИЦЬКИЙ, НВ


 Купити квартиру в Чернівцях
Коментарі:
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації