«Путін приміряв роль Гітлера». Чому господар Кремля вже програв війну проти України — Харарі

Росіяни ще можуть захопити Україну, але за останні кілька днів українці показали, що вони не дозволять їм утримати її, пише відомий історик Юваль Ной Харарі в колонці для видання Guardian.

НВ публікує її повний переклад.

Війна триває менше тижня, але рух Путіна у бік історичної поразки виглядає дедалі ймовірнішим. Він може виграти усі битви, але програти війну. Путінська мрія про відновлення Російської імперії завжди ґрунтувалася на брехні про те, що «Україна — не справжня країна», «українці — не справжній народ», а «жителі Києва, Харкова та Львова жадають правління Москви».

Це абсолютна брехня. Україна — це країна з більш ніж тисячолітньою історією, а Київ уже був великим містом у часи, коли Москва не була навіть селом. Але російський деспот настільки часто брехав, що, мабуть, сам повірив у свою брехню.

Плануючи своє вторгнення в Україну, Путін міг спиратися на багато загальновідомих фактів. Він знав, що у військовому плані Росія перевершує Україну. Він знав, що НАТО не надішле війська на допомогу Україні. Він знав, що європейська залежність від російської нафти та газу змусить багато країн, таких як Німеччина, вагатися щодо накладення жорстких санкцій. Ґрунтуючись на цих загальновідомих фактах, його план полягав у тому, щоб жорстко та швидко атакувати Україну, обезголовити її уряд, встановити маріонетковий режим у Києві та пережити західні санкції.

Але в цьому плані залишалася велика невизначеність. Як переконалися американці в Іраку та «Совєти» в Афганістані, захопити країну набагато легше, ніж утримати її. Путін знав, що захопити Україну у його силах. Але чи дозволить український народ Москві просто взяти та встановити маріонетковий режим? Путін зробив ставку на те, що так. Зрештою, як він неодноразово вселяв усім охочим його слухати, «Україна — це не справжня країна, а українці — не справжній народ». 2014 року жителі Криму практично не чинили опору російським загарбникам — чому 2022 року ситуація має бути іншою?

З кожним днем стає очевидніше, що ставка Путіна провалилася. Український народ з усім прагненням чинить опір, завойовуючи захоплення всього світу — і виграє війну. Попереду багато темних днів. Росія досі може захопити всю Україну. Але щоб виграти війну, росіянам доведеться її утримувати, а зробити це їм вдасться лише в одному випадку, якщо український народ це дозволить. Це здається дедалі малоймовірнішим. Кожен знищений російський танк і кожен убитий російський солдат підвищує мужність українців, що опираються. А кожен убитий українець посилює їхню ненависть до загарбників.

Ненависть — найстрашніша з емоцій. Але для пригноблених народів ненависть — це прихований скарб. Закопана глибоко у серці, вона може підтримувати опір протягом багатьох поколінь. Щоб відновити Російську імперію, Путіну необхідна безкровна перемога, яка призведе до окупації без відносної ненависті. Але проливаючи дедалі більше української крові, Путін робить усе можливе, щоб його мрія ніколи не здійснилася. На свідоцтві про смерть Російської імперії не буде вказано ім'я Михайла Горбачова — там буде значитися ім'я Путіна. Горбачов залишив росіян та українців із почуттям братерства; Путін перетворив їх на ворогів і домігся того, що українська нація відтепер визначатиме себе через опозицію до Росії.

Нації повністю складаються з історій. І з кожним днем з'являються все нові та нові історії, які українці розповідатимуть не лише у майбутні темні дні, а й у наступні десятиліття та покоління. Президент, який відмовився залишати столицю і заявив США, що йому потрібна амуніція, а не евакуація; солдати з острова Зміїний, що послали російський військовий корабель «нах*й»; мирні жителі, які намагалися зупинити російські танки, сідаючи перед ними. Це те, з чого складаються нації. У довгостроковій перспективі ці історії означають більше, ніж танки.

Технологія російської агресії. Авторитетний військовий експерт прогнозує подальший розвиток війни з РФ — інтервʼю
Російський деспот повинен був знати це, як ніхто інший. Дитиною він ріс на історіях про звірства німців та російську мужність під час облоги Ленінграда. Зараз він виробляє схожі історії, але вже приміряючи на себе роль Гітлера.

Історії української мужності надають рішучості не лише українцям, а й усьому світу. Вони надають мужності урядам європейських країн, адміністрації США та навіть пригніченим громадянам Росії. Якщо українці ризикують зупиняти танки голими руками, то німецький уряд може наважитись поставити їм протитанкові ракети, Білий дім — відключити Росію від SWIFT, а громадяни Росії — показати своє неприйняття цієї безглуздої війни.

Ми всі можемо надихнутись і щось зробити — будь то пожертвування, прийом біженців або допомога в онлайн-боротьбі. Війна в Україні визначить майбутнє світу. Якщо тиранії та агресії дозволять перемогти, ми всі страждатимемо від наслідків. Нема рації залишатися просто спостерігачами. Настав час встати і змусити з собою рахуватися.

На жаль, ця війна, швидше за все, буде довгою. Вона прийматиме різні форми і навіть може тривати багато років. Але найважливіше питання вже вирішено. Останні кілька днів довели всьому світу, що Україна — справжнісінька країна, що українці — справжнісінький народ, і що вони безумовно не хочуть жити у складі нової Російської імперії. Головне питання, що залишилося відкритим — коли це послання проб'є товсті кремлівські стіни.