“Мамо, у нас мабуть ніколи не буде дому” - як модульне містечко стало прихистком для ВПО

Модульне містечко стало одним з перших проектів у Чернівцях для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. Його облаштовували майже рік, будували за грантові кошти. Модулі спроектовані для сімей та одиноких. Простір облаштований меблями та забезпечено необхідне для комфортного проживання.

Модульне містечко стало восьмим прихистком за останні півтора роки для Тетяни та її 14-річної доньки, яка має інвалідність по зору через часткову атрофію зорового нерва. Жінка згадує складний шлях від моменту, як покинула свій будинок 25 лютого. Зараз одне з приміщень модулю стало тимчасовим домом для Тетяни, її матері та доньки.

Тетяна Лисак родом з Ізюму, Харківської області. Ще дитиною переїхала до Запоріжжя. У лютому, на момент вторгнення, жінка разом з 13-річною донькою проживали у селі Лагідне Пологівського району Запорізької області. Там сім'ю і застала велика війна.

“У нас була така паніка, багато людей на початку не знали, що робити, їхати не їхати, залишатися. Багато хто казав, що це все швидко закінчиться. Загалом, ті, хто не хотів їхати, вони знали до кого вони хотіли і кого вони чекали. У нашому селі таких було багато”.

“Нас тричі повертали”

Виїхати Тетяна вирішила одразу. Каже, на момент вторгнення таких в її селі було не багато, люди сподівалися на те, що ситуація швидко стабілізується. 25 лютого жінка разом з донькою спробували вирушити до Запоріжжя, де на той момент проживала її матір. Їхати в мирний час від села Лагідне до обласного центру потрібно було до 2,5 годин, однак дорога туди зайняла 3 доби.

“Кота забрала, дитину, її малюнки, ліки і документи, і в чому були, так і поїхали. Було багато блокпостів, більше 90, у дитини ледь не був нервовий зрив. Коли ми виїжджали, нас три рази повертали. Ми ховали телефони, бо їх перевіряли, нас обшукували. Приходилось навіть блоки сигарет давати на блокпостах. Ми виїжджали з моїми знайомими на авто, і чоловік моєї подруги, він розмовляв з ними [окупантами]. Було страшно, ми їхали полями”.

Першим пунктом прихистку стала Констянтинівка у Донецькій області. Тум сім’я була до 17 березня. Жінка розповідає, коли там стало надто “гучно”, вирішили евакуюватися до Чернівців. Тут у знайомих прожили приблизно місяць, а потім з донькою на певний час переїхали в Івано-Франківську область.

“Мене запросила подруга, каже, є хатинка у селі Спас. Ми поїхали туди, і дуже добре там почувалися. Люди були чудові, все було дуже гарно, і вони допомагали нам”.

Через особисті причини, незабаром Тетяна разом зі своєю донькою виїхали до Києва. У столиці сім'я проживала більше півроку. Спочатку в гуртожитку, згодом у прихистку від благодійної міжнародній фундації “Отчий дім”. Але через постійне збільшення кількості потребуючих тимчасового житла, звідти довелося поїхати. Тоді Тетяні від соціальної програми разом з жінками з Бучі запропонували евакуюватися до Франції.

“Нас відправили в Париж евакуаційним автобусом. Я не хотіла їхати, я ніколи не була за кордоном. В лютому ми поїхали, пробули 2 місяці, і першого квітня повернулися. Мені там було важко. Я з такою радістю поверталася. Коли ми повернулися назад, нас люди поселили в село Панка”.

На поселення до модульного містечка чекали два місяці

У Сторожинецькому районі, де мешкала Тетяна, сім'ї допомогли стати в чергу, щоб отримати кімнату для тимчасового проживання у модульному містечку у Чернівцях. У жінки донька має інвалідність, а матері 72 роки. Відтак на поселення сім'я чекала 2 місяці. На той час у модульному містечку вже жили люди. Їх почали заселяти у квітні 2023 року.

“Достатньо швидко нам дали модуль. Взагалі ми задоволені, є нюанси, але загалом задоволені. Я півтора року каталась. Ми втомились від переїздів. Одного разу моя дитина лежить така сумна, невесела, я бачу, що з нею щось не так, запитую, що сталося, а вона мені каже: “Мама у нас мабуть ніколи вже не буде дому”. Воно і мені важко, і дитина так думає. Що я могла сказати, я сказала: “Доця, буде”. І от нас поселили в модульне містечко”.

Право на першочерговість поселення

Кого заселяти у передбачені вільні приміщення першочергово вирішує Чернівецька міська рада. Відповідно до постанови Кабміну, пріоритетність визначення осіб, яким будуть надані житлові приміщення, відбувається через нарахування балів за системою оцінювання потреби в житлі. Відтак, першочергове право отримати в користування житло мають сім’ї з двома і більше дітьми, сім’ї, у яких є вагітні жінки, люди, які втратили працездатність, та сім’ї з пенсіонерами. За загальними критеріями, одними з перших в черзі є сім’ї з дітьми, один із батьків яких загинув під час збройної агресії рф, внутрішньо переміщені особи з інвалідністю внаслідок війни, сім’ї, де дитині надано статус постраждалої через воєнні дії, сім’ї з дітьми з інвалідністю, багатодітні та неповні, а також родини, в яких є непрацездатні особи. Якщо є дві заявки з однаковою кількістю балів, першочергове право на житло отримують люди, які подали заявку швидше. Житлові приміщення для ВПО надають у тимчасове користування на рік з можливістю продовження за потреби.

“Я вам скажу однозначно, я назад повертатися не буду. Хай воно там залишається, хай розбирають ті речі, якщо вони ще комусь потрібні. І якщо вони є. Єдине що я б забрала - це сімейні альбоми. А повертатися туди я не хочу, хоча спілкуюся з знайомою, яка сказала, що моє житло там ще стоїть”.

У модульному містечку встановили вісім житлових блоків та один адміністративний. Кімнати спроектовані, як для сімей та і одиноких. Для комфортного проживання до поселення тут встановили необхідні меблі індивідуального користування, в блоці є спільні вбиральні та душові. Також в будинках є гаряча вода та батареї для опалення приміщення. Для найменших мешканців модульного містечка тут облаштували дитячий майданчик. Неподалік розташована школа та дитячий садок.

“Вона [донька] піде до школи в Садгору. Є свої нюанси, в школі вона була на інливідуальному навчанні, бо онлайн для неї важко. Але ми вже домовилися, що вчителі будуть займатися з нею на індивідуальному, але в школі”.

Загалом модульне містечко розраховане на майже 230 людей. Воно розташоване в Садгорі. Вартість встановлення - 3 мільйони євро. Грант на будівництво виділили Європейський союз та уряд Німеччини. Виконавцем проєкту була Федеральна компанія GIZ, з якою Чернівецька міська рада підписала договір про співпрацю у червні 2022 року та надала земельну ділянку під будівництво. Також за кошти Чернівецької громади в будинках забезпечили підведення водопостачання, водовідведення та електромережі. На підключення комунальної інфраструктури з міського бюджету було витрачено майже 417 тисяч гривень.

7 багатоквартирних будинків для ВПО

Загалом Чернівецька міська рада залучила більше 15 мільйонів грантових коштів на будівництво чи реконструкцію житла для внутрішньо переміщених осіб.

Одним з найбільших є проєкт на будівництво семи багатоквартирних будинків для вимушених переселенців. Загальна площа будівель орієнтовно 7 500 м². У будинках, згідно відповіді міськради на інформаційний запит, зможуть розмістити до 615 людей. Заплановано будівництво будинків на вулиці Богдана Лепкого.

Період реалізації проєкту становить 18 місяців. Відповідно до термінів, здати в експлуатацію будинки мають на початку літа 2024 року. Наразі оголошений тендер на пошуки підрядника для виконання будівельних робіт.

Проєкт реалізують за грантові гроші. Загальна сума фінансування 10 з половиною мільйонів євро. У січні 2023 року Чернівецька міська рада отримала початковий авансовий платіж за проєктом 109 465,50 євро. Договір, який Чернівецька міська рада та Європейська Комісія уклали наприкінці 2022 року, передбачає забезпечення ВПО належними умовами проживання у новозбудованих багатоквартирних будинках з рівнем нормативу енергозбереження, вищим за середній по місту.

Чернівців - тилове місто, зі своїми викликами. Деякі виклики пов'язали місцеву громаду з тисячами людських доль, які через війну тут знайшли прихисток. Підтримати, допомогти та створити умови для якісного життя - завдання, яке поклала перед собою держава, місто, громадянське суспільство, міжнародні партнери. Бо сильний та стійкий тил - це ще одна умова, яка є надважливою для протидії ворогу.

Ольга ОБЕРШТ, спеціально для БукІнфо ©
Світлини надані авторкою