“Хочемо зберегти освіту українською”: як працюють освітні центри для українських дітей у Румунії

Минулого навчального року у різних містах Румунії працювало близько 20 освітніх навчальних центрів для українських дітей. В таких закладах школярі могли навчатися українською мовою та паралельно відвідувати свою школу в режимі онлайн занять. Національне законодавство сьогодні не роз'яснює норми щодо заснування українських шкіл за кордоном. Освітні хаби для дітей з України створювали та створюють громадські організації чи ініціативні українці й українки.

З нового навчального року кількість таких навчальних хабів в Румунії значно скоротилася. А перед українцями, які виїхали за кордон, знову постало питання освіти для своїх дітей. Як організовують українські освітні центри в Румунії, які труднощі при створенні україномовних освітніх хабів за кордоном та чому зменшилася їх кількість – далі в матеріалі.

Тетяна Бруневич буковинка, працює в Румунській організації “Lumina Lumii”, яка допомагає українським біженцям в соціальному супроводі, адаптації, інтеграції та гуманітарному напрямку. Другий рік поспіль Тетяна налагоджує систему навчання для українських дітей у місті Сігішоара. Жінка займається організацією україномовної школи для дітей біженців. Навчальний заклад, як освітній хаб почав свою роботу минулого року. Тоді до україномовного освітнього центру записалося близько 80 дітей.

“Зараз у нас записалося 64 дитини лише у молодшу школу, це до 5 класу. Ще маємо 12 підлітків. Також 20 дітей в садку”.

Попит на україномовне навчання для дітей біженців в Румунії значний, розповідає Тетяна Бруневич. Адже це можливість зберігати зв'язок з українською системою освіти. Особливо це актуально для батьків, які планують повернутися до України найближчим часом.

“Потреба є 100%, я не знаю сім'ю, яка хоче віддавати дітей в румунську школу. Є наприклад, сім'я, з Миколаївської області, вони хочуть, таким чином відразу інтегрувати дітей, бо не планують повертатися. Також віддають до румунських шкіл дітей з Буковини, які раніше навчалися в румуномовних школах Чернівецької області, вони знають румунську мову. Проте, більшість людей, які зараз в Сігішоарі, вони хочуть повертатися в Україну. Я не про те, що зараз це твереза оцінка цих батьків, все таки йде війна, ми не знаємо скільки вона триватиме, але діти втрачають в освіті”.

Шкільні хаби це неакредитовані навчальні заклади з українською мовою викладання. Їх створюють, щоб діти могли навчатися українською та працювати з вчителями наживо. Оскільки такі заклади не можуть видавати учням документи про освіту, фактично школярі зобов'язані продовжувати навчання в онлайн школі в Україні. За словами Тетяни Бруневич, більшість батьків не хочуть віддавати дитину до румунської школи через різницю в системі навчальної програми та незнання мови викладання.

“Румунія дозволяє шкільні хаби. Так, ми розуміємо, що діти повинні інтегруватися, але якщо зараз ми зареєструємо дитину до румунської школи, якщо дитина була в 4 класі, то у них на рік програма назад. Також дитина ще рік залишається вільним слухачем, - і тільки потім піде в 4 клас. Чому нас цікавить програма цих шкільних хабів тому, що дитина в українській освіті не пропускає рік”.

Денний освітній простір у місті Сігішоара буде в адаптованому приміщенні діючої Румунської школи. Його надали в користування безкоштовно. Однак приміщення потребувало ремонту, його волонтери з України робили напередодні навчального року. За словами Тетяни, основне завдання на сьогодні для того, щоб повноцінно запрацював освітній хаб – знайти фінансування на зарплати для вчителів. Минулого року було вісім вчителів. Для цього співпрацюють із різними румунськими організаціями та європейськими фондами.

“Гостро постало це питання, тому що не знайшлося фінансування на самі заробітні плати. Румунські організації, які надають таку допомогу, не можуть потягнути такий об'єм фінансування на зарплати вчителям. Зарплатню нема кому платити. Через це, організації, які цим питанням займаються, зупиняють процес створення таких навчальних хабів. Але нам необхідний цей дитячий простір. Адже є сім'ї, де 11 дітей, 6 дітей і багато неблагополучних сімей. У нас немає вибору, нам щось потрібно робити з цими дітьми. Також є діти, які за віком - 3 клас, але вони не вміють читати. Ми організовуємо дитячий простір, щоб також допомогти їм з навчанням”.

Минулого року таку підтримку надавали різні організації, в тому числі ЮНІСЕФ, які цьогоріч не так масово фінансують школи. Окрім того за словами Тетяни, очікували підтримку і від українських організацій.

“Особисто моя думка, зараз ситуація крайнє негативна. Ми звертаємося до українських організацій. неурядових громадських організацій, які допомогли б знайти ресурси, щоб наші українські діти зберегли можливість здобувати якісну українську освіту”.

За словами Тетяни Бруневич, на ситуацію з шкільними хабами вплинула зміна соціальної програми для українців в Румунії. Раніше держава надавала кошти на житло, а також харчуванням, людям, які прийняли в себе біженців. Зараз працює фінансова підтримка сім'ям напряму від румунської держави.

“Але там є умова, що якщо через 4 місяці людина не працевлаштована на роботу, вона ці кошти не отримає. Якщо, наприклад, у нас є одинокі матері з кількома дітьми, і вони не є бенефіціарами якоїсь організації, то я не знаю, що вони мають робити, як їй влаштуватися на роботу, де подіти дітей і за що жити. Тобто люди або за власні кошти, або домовляються з власниками, щоб ті почекали. Тому багато людей поїхало, залишилися ті, кому нема куди повертатися через окупацію територій, або їх дім розбомбили”.

Навчальний центр для українців в Медіаші

Другий рік поспіль у Румунії працює також навчальний центр для дітей українських біженців у Медіаші. Цьогоріч заклад прийняв і 24 дитини з міста Сігішоара. Тут школярі також навчаються онлайн у своїх школах, а вчителі, які працюють в центрі, виконують роль кураторів: стежуть за процесом навчання, допомагають з домашніми завданнями та проводять додаткові заняття для бажаючих.

“Ми працюємо як освітній центр. Діти всі навчаються в українських школах, але у нас формат паралельний. Все офлайн, починаючи з 8 ранку - і до обіду - у нас класична школа, з класичними предметами: українська мова, хімія, біологія тощо. Після обіду - у нас поглиблена англійська та румунська мова, а також додаткові заняття”, - розповідає директорка українського освітнього центру у місті Медіаш Анастасія Бойко.

Приміщення для школи орендують. Кошти на утримання закладу та заробітної плати вчителям покривають міжнародні донори та церковні організації. Цього року близько 47 дітей лише з Медіашу розпочали навчання з 18 вересня. Такі центри, за словами Анастасії, тимчасові заходи для повноцінного очного навчання дітей. Наприкінці навчального року школярі зможуть отримати відповідний документ про завершення навчання від своєї школи в Україні.

“Це раніше був садочок, ми переробили його під школу, а приміщення орендуємо. Минулого року до 65 дітей було, але тут є плинність: хто їде, хто приїжджає. Цього року у нас не буде офлайн для другого та дев’ятого класу. Всі інші - з першого по одинадцятий класи будуть офлайн. Документів ми не видаємо, але ми виставляємо внутрішні оцінки і деякі школи затверджують ці оцінки. Документи видає українська школа”.

Зараз в центрі працює 10 вчителів. Окрім шкільних предметів, тут роблять групи продовженого дня, а також проводять заняття румунської та англійської для дорослих.

“Зробили це для того, щоб батьки могли залишати дітей, коли їм зручно, як група продовженого дня. Також у нас великим попитом користуються заняття з англійської мова та румунської для дорослих”.

Точна кількість україномовних навчальних закладів у Румунії невідома. Відкриття таких центрів триватиме впродовж вересня. Вони можуть бути, як окремими освітніми просторами, так і на базі румунських шкіл для інтеграції українських дітей. На сьогодні працює освітній центр у Медіаші, освітній хаб у Клуж-Напоці для учнів початкових класів. Запрацює центр для учнів середньої школи у Сігішоарі. Також за даними порталу українська школа у Румунії, де зібрана інформація про навчальні заклади, україномовні освітні хаби працюватимуть ще у місті Галац та Констанца.

Ольга ОБЕРШТ, спеціально для БукІнфо ©
Світлини надані авторкою