Чи є шанси в окупантів захопити Бахмут і чи дійсно вони готуються тікати в Крим - думка експерта

NV разом із військовим експертом Олексієм Гетьманом аналізує останні повідомлення про ситуацію на фронті

Російські війська зосередили свої основні зусилля біля Бахмуту, намагаючись таким чином повністю окупувати Донецьку область. В Міноборони ситуацію біля міста, що протягом кількох місяців залишається однією з найгарячіших точок війни, називають «складною і напруженою».

Однак захопити Бахмут противнику поки не вдається, хоч і просувається він там щодня на кілька кілометрів. Схожа ситуація і у південнішому місті - Вугледарі, де, за даними британської розвідки, втрати «елітної» 155-ї бригади морської піхоти ЗС РФ настільки катастрофічні, що їх терміново намагаються заповнити за рахунок мобілізованих росіян. Туди ж російське командування нещодавно відправило підрозділ 136-ої бригади, створеної для війни у Чечні.

Які шанси, що окупанти захоплять ці міста і що означають нещодавні повідомлення Геншабу ЗСУ про підготовку росіян втікати з лівобережної Херсонщини до Криму, NV розпитав у Олексія Гетьмана, майора запасу і військового аналітика.

— Ми бачимо повідомлення про те, що Бахмут продовжує залишаться епіцентром запеклих боїв. Як себе зараз поводить там ворог і що від нього можна очікувати далі?

— Ворог намагається оточити Бахмут. Він намагався це зробити з півночі, але там його призупинили. Зараз він намагається це зробити з півдня: вже вийшов за 5−7 кілометрів на південь від Часового Яру і намагається просунутись. Вони рухаються вздовж дороги М03, що веде до Констянтинівки, щоб перерізати цю дорогу, з якої йде постачання всього, що нам необхідно. Однак це не єдина, а одна із доріг, через яку іде постачання зброї, боєкомплекту, їжі і навіть води, медикаментів і всього, що необхідно для захисників Бахмуту. В місті є річка Бахмутка, де з одного боку знаходиться ворог, а з іншого — наші військовослужбовці. Там ідуть бої, які можна назвати вуличними: багатоповерхівок немає, але йдуть стрілковий і мінометний бої, і навіть використовуються ручні гранати. Тобто це майже близький бій.

Противник продовжує використовувати таку тактику, як і раніше, але трошечки вдосконалену: вперед запускають свіжомобілізованих людей для того, щоб з’ясувати в режимі реального часу, де саме знаходяться наші вогневі точки, зокрема, кулемети та міномети. І потім туди вже йдуть БТРи, можуть навіть танки під'їхати, разом із більш підготовленими людьми. Вони цілеспрямовано намагаються атакувати саме те місце, де виявили вогневу точку.

Що нам робити безпосередньо з Бахмутом? Про це нам казав і президент України, і військове керівництво, що триматися за назву якогось міста, навіть якщо це місце зветься Бахмут, ніхто не збирається. Якщо виникне загроза хоча би тимчасового чи оперативного оточення, то залишати людей ніхто не збирається. Бо ми поки що під час війни ніколи не потрапляли в таке оперативне оточення. Коли ми бачимо, що це може призвести до непомірних втрат з нашого боку, то ми відходимо. А поки що на сьогодні прямо на цей час команди на відхід нашим збройним силам, які знаходяться у Бахмуті, не було. Але ми готові, ми пам’ятаємо, що вже майже тиждень тому в Бахмут було заборонено в'їзд цивільним людям, навіть волонтером, це можливо зробити тільки з допомогою спеціальних перепусток.

Тобто наші підрозділи готові йти на відхід, і якщо буде така команда, то ми дуже швидко це зробимо і збережемо людей та техніку.

Бої продовжуються. Ви знаєте, що кожен день, коли люди знаходяться під обстрілами, це негативно впливає на їхнє самопочуття, психіку. Там люди вони не планують щось більше, ніж на декілька годин: вдалося поїсти через відсутність обстрілів — добре, вдалось поспати — добре. Там дуже щільні обстріли, тому велика повага і шана цим військовослужбовцями. Треба пам’ятати наскільки людям важко і наскільки ми зобов’язані їм за їхній подвиг, за те, що вони роблять.

— Наскільки швидко росіянам вдається просуватися на Бахмутському напрямку?

— Вони за останні декілька днів просунулися на південь від Бахмуту вдовж дороги М03 до 10 км. Тобто можна вважати, що вони просуваються по кілька кілометрів за день. Але це не завдяки якоїсь слабкості наших, чи якоїсь неправильної тактики, а завдяки тому, що вони не шкодують людей, вони просто йдуть по трупах своїх же загиблих. Вони навіть не прибирають ці трупи. Там уже стільки «добрива» у нашій землі, що навіть важко навіть перерахувати точно, скільки там людей вже їхніх полягли. Так, ми теж несемо там втрати. Ми про них не говоримо, але для порівняння: на одного нашого загиблого чи пораненого приходиться десять і навіть більше ординців.

— Яка ситуація на іншому напрямку — Вугледарі?

— Треба пам’ятати, що Вугледар знаходиться на панівній висоті і його видно за багато кілометрів. Окупантам дуже важко взяти це місто, тому що там оборона щонайменше не гірша, ніж у Бахмуті. І тим більше, що ми там знаходимось все-таки на висоті по відношенню до ворогів. Під час минулого штурму вони втратили більше 130 одиниць техніки і дуже велику кількість загиблих «затрофеїли», як то кажуть. Тому вони може і спробують атакувати ще раз це місто, бо воно дійсно має стратегічне значення. Бахмут має політичне значення і для росіян, а не для нас, а от Вугледар — це все ж таки більш важливе з військової точки зору місто. Ворог намагається, знову ж таки, з півдня зайти і просуватися до Гуляй Поля та інших. Можливо, він хоче використати таку саму тактику, як біля Бахмуту і Авідіївки, щоб обійти і оточити його [Вугледар]. Бо вже навіть він починає розуміти, що штурмувати «в лоб» призводить до великих втрат і не дає можливості кудись суттєво просунутись.

— Які шанси у росіян захопити Вугледар і Бахмут?

— Звісно, шанси у них є, бо на війні буває різне. Але Бахмут вони намагалися захопити сім місяців, і поки що у них це не вийшло. Я думаю, що Вугледар буде захопити ще важче. Навіть їхній [колишній ватажок так званої «ДНР»] Гіркін-Стрєлков сказав, що якщо навіть вдасться просунутися і оточити Бахмут і нам [українським військовим] доведеться відійти від цього населеного пункту, то міста, такі як Слов’янськ, Костянтинівка треба буде штурмувати декілька років такими силами та засобами зі сторони РФ.

— В Українських силах оборони повідомили про те, що російські окупаційні війська посуваються із лівобережної Херсонщини ближче до Криму, облаштовуючи додаткові оборонні споруди. З чим ви пов’язуєте такі рухи?

— Зараз є інформація про те, що в Маріуполь прибула новітня група свіжомобілізованих. Вони намагаються там посилити своє угруповання. В цілому на лівий берег Дніпра, в тому числі Херсонщину, приїхали російська Національна гвардія і навіть ФСБ, щоб наводити лад, тому що є низька дисципліна серед російських військових — наркоманять, грабують. Тому вони дійсно там намагаються робити якісь ротації, тому що ті, що там знаходяться — деморалізовані, демотивовані. Після того, як [вони] втікали з правого берега, то там нема дисципліни, і армія розпадається. Це вже, за великим рахунком, можна вважати не збройними формування, а бандформуваннями.

— Український Генштаб говорить про те, що вони готуються до втечі в Крим. Зараз про це ще рано говорити?

— Звісно, вони готуються туди втекти, зважаючи на те, яку техніку передають нам наші партнери. Німеччина передала нам дев’ять машин, які можуть будувати понтонні переправи — мости, які дуже швидко можуть бути побудовані через річку. І цієї техніки вистачає, щоб дуже швидко побудувати понтонні переправи на лівий берег. Дев’ять машин — це достатньо серйозно. Я розумію, що ці понтонні переправи нам робити поки що нема де, крім як з правого берега Дніпра на лівий берег біля Херсону. Вони теж слідкують за тим, яка техніка до нас прибуває, тим більше, коли про це є офіційне повідомлення зі сторони наших партнерів. Тому, мені здається, що вони дуже бояться, що ми почнемо переправлятися з правого берега на лівий і гнати їх далі. Тому вони вже заздалегідь починають потрошки готуватись втікати у Крим.

— Які шанси, що на лівому березі Херсонщини повториться історія, яку ми бачили на правому?

— Представники нашої розвідки кажуть, що очікуємо в квітні-травні наш контрнаступ. І головне, що один із напрямків, де ми маємо це зробити — відрізати саме це угрупування, відрізати Крим від можливості по суходолу з материковою частиною РФ постачати все, що їм необхідно для війни. Тобто ми маємо вийти на узбережжя Азовського моря і от тоді це угрупування буде розчленоване, тоді вони будуть приреченні. Бо у них залишиться в Криму постачання тільки напівзруйнованим мостом. Але по ньому неможливо перевезти велику кількість техніки. Тому вони в Криму уже будують фортифікаційні споруди, уже планують тримати там оборону. Але ж ми формуємо вісім штурмових бригад під прапорами Міністерства внутрішніх справ — там і поліція, і прикордонники, і це буде переважна більшість людей з Національної гвардії. На базі цих батальйонів можна створити потужні бригади, і туди записуються люди, велика кількість з яких уже мають бойовий досвід ще з часів АТО, ООС і цієї війни.

Люди дуже хочуть потрапити в ці штурмові бригади, там доволі серйозний відбір для того, щоб гнати ворога і безпосередньо брати участь в бойових діях по звільненню Криму. Тому ми віримо в успіх, ми готуємося, але на сьогоднішній день давайте не одягати рожеві окуляри, бо йдуть дуже важкі бої і на певних ділянках фронту ворог все ж таки поки що має можливість просуватися вперед. На сьогоднішній день в нього поки що переважає кількість людей, кількість артилерії і стрілкової зброї.