У Мамаївському храмі Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України, що неподалік Чернівців, вже 17 років поспіль після Вечірнього Великоднього Богослужіння діти... “викачують писанки”!
Ця традиція добре прижилася у місцевій церкві. Діти разом із батьками “викачують” писанки за допомогою жолобка, через який, за стільки років, перекотили не одне пасхальне яйце.
Сім’я Патреїв разом ідуть на службу, а діти готуються викачувати писанки
«Ми цю традицію започаткували разом із місцевою вчителькою Оксаною Корніївною, яка керує дитячим хором у нашій церкві. Ще давно старожили нашого села розповідали, що після служби співали веснянки, водили хороводи та їхні діти “викачували” писанки, а потім сідали їх під церквою їсти. Я ходив до літніх людей і записував старі пісні, читав, які під них хороводи треба водити, але чомусь дітям це не сподобалося, а от викачування писанок сподобалося і вже 17 років ми проводимо цю традиційну гру. Викачування писанок – це азартна гра, яка саме у нашій церкві прижилося і дітям дуже подобається», - розповідає настоятель Церкви митрофорний протоієрей Іоан Чокалюк.
Гра “викачування писанок” дуже подобається дітямГра “викачування писанок” дуже подобається дітямГра “викачування писанок” дуже подобається дітямГра “викачування писанок” дуже подобається дітямГра “викачування писанок” дуже подобається дітямГра “викачування писанок” дуже подобається дітямГра “викачування писанок” дуже подобається дітямСвященник Іоан Чокалюк, місцева вчителька Оксана Корніївна та диякон Микола Федорюк, який 17 років тому зробив своїми руками жолобок для гри
Юні прихожани після вечірньої служби виходять на подвір’я церкви, стають один за одним та чекають своєї черги, щоб викотити писанку та отримати ще одну. А принцип дуже простий: котиш яйце, якщо воно доторкнулося до іншого забираєш два, якщо не торкнулося то залишаєш його і йдеш в кінець черги.
«Мені подобається ця гра, бо вона цікава. Я приготував звечора із мамою п’ять писанок і хочу виграти ще п’ять. Тільки що я покотив свою «щасливу писанку» і виграв ще дві,» - ділиться своїми враженнями учасник Сашко.
«Щаслива писанка» учасника гри МаксимаУчасник Великоднього змагання Сашко показує свою «щасливу писанку»Учасник Яник, який програв всі писанки
Врешті, священник припиняє гру, але дозволяє кожному учаснику забрати по одній писанці, які залишилися, та іти додому.
«Це гра, де найголовніше - вчасно зупинитися. Я не зупинився і програв всі десять писанок, які приніс. Але мені сподобалося і наступний раз буду уважнішим,» - розповідає учасник Яник.
Історія Покровської церкви Село Мамаївці історично складалося з двох присілків – Старий і Новий Кут. В селі існувала одна невелика церковця Івана Хрестителя, яка збереглася по сьогодні. Однак на початку 20 століття вона вже не могла вміщати всіх прихожан чималого селища. Тоді було вирішено, що Мамаївцям потрібна більша церква. Проте початок будівництва постійно відкладався через незгоди в самій громаді. Нарешті, у 1907 році був закладений наріжний камінь майбутнього храму.
Автором проекту храму Покрови Пресвятої Богородиці став архітектор з Чернівців Франк Косинський. Закінчили будівництво у 1910 році. 21 листопада її було освячено. У той же час для храму були виготовлені дзвони, однак вони пішли на потреби австро-угорської армії під час Першої світової війни. За радянської влади церква була передана місцевому колгоспу і використовувалася як складські приміщення. Тут зберігали сіль та мінеральні добрива, що призвело до втрати значної частини інтер'єру церкви.
З 1980 року в храмі розташовувався музей атеїзму. Покровську церкву повернули громаді тільки у 1989 році. Церква стала пам'ятною для православної громади Буковини, адже вона першою перейшла під юрисдикцію Київського патріархату в області. З тих часів її відвідують найвищі церковні чини з приводу свят або визначних річниць. Зокрема на століття церкви її відвідав патріарх УПЦ Київського патріархату Філарет.
Архітектура храму Церква збудована в характерному для Буковини стилі початку 20 століття і чимось нагадує православні храми Чернівців. Покровський храм поєднав у собі риси, характерні для румунських церков, місцеві мотиви та традиції візантійської школи. Інтер'єри збереглися частково.
До сьогоднішніх днів дійшов іконостас, який є ровесником храму. Розписи та внутрішнє оздоблення не збереглися в цілісності. Однак залишки старого відреставрованого розпису все ще проглядаються.
Храм знаходиться у центрі села Мамаївці, яке знаходиться за12 кілометрів від Чернівців.
