Військовий Олег Ревега збудував у горах Буковини «Купол гуцула» для реабілітації побратимів

Реабілітаційний центр «Купол гуцула» розташований на висоті понад 800 метрів над рівнем моря, поряд із батьківською хатою Олега Ревеги. На під’їзді до цієї місцини – триметровий герб України із відстріляних боєприпасів з-під Часового Яру. Тризуб виготовили місцеві майстри задля вшанування пам’яті загиблих захисників України.

Про військового Олега Ревегу. який збудував у горах Буковини сферичний будинок, де безкоштовно можуть відновитися бійці та волонтери йдеться у репортажі кореспондента Укрінформу Віталія Олійника.

ІДЕЯ ПРОСТОРУ ЗАРОДИЛАСЯ В ЧАСИ АТО

Це могла би бути гарна туристична локація, що користувалася б попитом. Та задумали і побудували “Купол гуцула” не для туристів.

На стінах і стелі обшитої деревом будівлі – український орнамент із цитатою Григорія Сковороди: «Щастя твоє і світ, і рай твій, і Бог твій всередині тебе є». Тут усе облаштували так, аби було комфортно на самоті чи у колі сім’ї, друзів. Серед “родзинок” – великі панорамні вікна, з яких відкривається прекрасний вид на буковинські Карпати. Уночі можна спостерігати за зорями і місяцем з телескопа. Зараз у “Куполі” одночасно можуть проживати до восьми осіб.

Власник та ідейний натхненник Олег Ревега задумав створити цей простір ще в часи АТО/ООС. Тоді він їздив на заробітки у Німеччину та активно волонтерив для фронту. Каже, що був «військовим фрілансером».

- Для мене все почалося із Революції Гідності: брав участь у «двіжі» на Грушевського, йшов на штурми на Інститутській. Пізніше став волонтером-добровольцем: офіційно не перебував у складі жодного з добровольчих батальйонів, але час від часу допомагав воювати. Їздив у Дебальцеве, був серед тих, хто виходив із котла. А потім заробляв гроші й повертався до друзів на фронт. Перші кілька місяців після повномасштабного вторгнення у такому ж статусі допомагав із обороною Києва. Згодом став військовим офіційно, – розповідає Олег.

Ділиться, що після поранень потребували відновлення багато побратимів.

- Ще під час активної фази АТО приїжджав до поранених друзів у шпиталь, там були жахливі умови. В ті часи там не те, що відновлюватися не хотілося, люди звідти тікали, як тільки ставали на ноги. У такій атмосфері було важко морально. І в мене зародилася ідея створити на батьківській ділянці щось гарне й незвичне для військових. Спочатку думав встановити морський контейнер, облаштувати його якось цікаво. Але друг відмовив і запропонував збудувати щось із дерева. На горі Томнатик є колишня радіолокаційна станція Памір. І я вирішив, що наш будинок буде такої ж форми, як куполи на тій горі, – пригадує Олег.

КОЛИ БУВ НА ФРОНТІ, БІЛЯ БАТЬКІВСЬКОЇ ХАТИ РОЗПОЧАЛИСЯ РОБОТИ

Для втілення своєї ідеї в життя він відкладав частину заробітку і купував будівельні матеріали. Їхню кількість для сферичного будинку розрахував знайомий, який багато років працює із дерев’яними спорудами. З часом Олег закупив та доставив йсе необхідне.

Та проєкт довелося на деякий час «заморозити». 24 лютого 2022 року Олег Ревега перебував на чергових заробітках у Німеччині. Того ж дня повернувся в Україну, а 25 лютого приєднався до добровольців, які обороняли Київ.

- Після того, як ми вигнали окупантів із півночі України, я вирішив повернутися до свого задуму. Розумів, що буде в рази більше людей, які потребуватимуть моральної і психологічної підтримки. Почав дистанційно запускати будівництво, – продовжує військовий.

Сприяли Олегові друзі та родичі. Поки він був на фронті, біля батьківської хати розпочалися активні роботи. Майже вся зарплата і бойові йшли на майбутній «Купол гуцула». Допомагали з фінансами і батьки Олега, які мешкають у Німеччині.

24 серпня 2023 року, через рік після того, як залили фундамент, на хуторі Поляківський селища Путила Чернівецької почав працювати Центр відновлення військових. Відтоді тут відпочили близько сотні людей.

“ВІД ГІРСЬКОГО ПОВІТРЯ ЗНИК ХРОНІЧНИЙ КАШЕЛЬ”

За словами Олега, найчастіше до нього звертаються бійці та ветерани, які воювали в штурмових підрозділах, побували у найгарячіших точках, втратили здоров’я, були поранені. Хтось приїжджає на день, хтось – на вихідні, а хтось проводить у горах тиждень чи два. Військові розповідають своїм знайомим про можливість безоплатного відпочинку в горах, рекомендують заглядати на сторінки комплексу в соцмережах та на сайт. Там, до слова, можна й задонатити.

Колишній снайпер із Вінниччини Андрій Христюк дізнався про «Купол гуцула» від побратима. Чоловік у перші місяці повномасштабного вторгнення втратив на війні сина Ярослава, який обороняв Маріуполь у складі 36-ї бригади морської піхоти. У травні минулого року Андрій отримав наскрізне кульове поранення правої легені. Переніс кілька складних операцій і тривалу реабілітацію. Каже, що раніше у Карпатах бувати не доводилось.

- Коли приїхав у високогірний комплекс, то першу добу було важкувато дихати. Адже в мене залишилися півтори легені, і на висоті треба адаптуватися. Але я «роздихав» груди і озирнувся довкола. Мої враження важко передати словами. Світанки у горах – щось неймовірне. Карпати стають аж червоними. Я відпочивав тут у грудні минулого року, коли випало багато снігу. Мені хотілося побувати на всіх вершинах, куди міг дістатися, – каже ветеран.

Він провів у “Куполі гуцула” близько двох тижнів. Розповідає, що здоров’я покращилося – зник хронічний кашель, притаманний легеневим пораненням. Андрій познайомився з односельцями та родичами Олега. Каже, що хотів би приїхати ще в липні, на гриби і ягоди.

НАЙКРАЩЕ МІСЦЕ ДЛЯ ЄДНАННЯ З ПРИРОДОЮ

Тернопільська волонтерка Христина Феціца також відвідала «Купол гуцула». Наприкінці січня під час евакуації цивільних із Покровська в автомобіль Христини влучив ворожий дрон, вона отримала численні осколкові поранення. Певний час лікувалася та проходила реабілітацію. Христина каже, що знайома із Олегом ще від початку АТО. Він і раніше запрошував її відвідати будинок у горах, та справи не дозволяли.

- Після поранення лікувалася, проходила реабілітацію. Паралельно активно волонтерила, щоправда, поїздки на фронт довелося призупинити. Тоді й вирішила хоча б на добу вирватися і побувати у хатинці Олега. Краса неймовірна: вранці сонце сходить над засніженими горами, починають співати пташки, краєвиди захоплюють дух. А в будиночку – тепло й затишно: камін на дровах, собака дрімає, спокійна музика, – пригадує Христина.

На її думку, “Купол” чудово підходить, аби відновити душевну рівновагу. Місце облаштоване і для людей з інвалідністю.

- Якщо людина відчуває, що хоче побути на самоті, у єднанні з природою, то ця гірська хатинка – найкраще, що може бути. Тут також можна цікаво провести час із сім’єю чи друзями. Вважаю, що Олегу повністю вдалося реалізувати свій задум про місце для відновлення військових, які пережили пекло війни, – каже волонтерка.

Власник «Купола гуцула» тепер збирає кошти, щоб добудувати лазню із чаном та реставрувати стару батьківську хату. Тоді у Центрі відновлення можна буде одночасно розмістити близько 15 людей, проводити групові заняття із психологами та іншими фахівцями із реабілітації.

Віталій ОЛІЙНИК, Укрінформ, Чернівці (с)
Фото автора