Їхня загибель повернула хід історії, – інтерв'ю з батьком Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка

Життя 19-річного Устима Голоднюка з Тернопільщини обірвалося того жахливого 20 лютого 2014 року. У нього влучила куля, яку випустив снайпер. Силовик, який мав би захищати власний народ, а не вбивати його. Устим, який так спрагло шукав справедливості, пожертвував життя задля України. Тепер він – один з Героїв Небесної Сотні.

Про дитинство Устима Голоднюка, його зацікавлення, навчання та виключення з військового ліцею, активну участь хлопця у Революції Гідності та смерть на Майдані у межах проєкту сайту 24 каналу "Барикади Гідності" 24 каналу розповів батько Героя Небесної Сотні Володимир Голоднюк.

Тернопільщина, Сумщина, Львівщина, Житомирщина, Донеччина, Закарпаття, Хмельниччина, Прикарпаття, Полтавщина, Волинь, Чернігівщина, Рівненщина, Черкащина, Київщина, Буковина, Харківщина, Кіровоградщина, Вінниччина, Білорусь, Грузія…

Охоронець, програміст, будівельник, студент, заробітчанин, підприємець, слюсар, музикант, викладач, водій, журналіст, залізничник, пенсіонер, дизайнер, фермер, художник, дзюдоїст…

Чийсь син, чоловік, батько, брат, друг, колега. Зі своїми мріями, планами та сподіваннями…

Холодна куля, гаряча кров, останній подих, Україна…

Наймолодшому було 17, найстаршому – 82.

Вони – Небесна Сотня. Ті, кого 8 років тому вбила злочинна влада.

Серед них був 19-річний хлопець зі Збаража, що у Тернопільській області. Його звали Устим Голоднюк.

Батько хлопця у розмові ласкаво називає сина Устимчиком. Каже, що він був звичайнісінькою дитиною, "як усі". Просить, аби не шукала і не вигадувала чогось надзвичайного про його сина. Бо для пана Володимира він – його простий Устим.

Хлопець був на Майдані з листопада. Там його побили. Та це Устима не зупинило. Він не злякався, не обрав звичні насолоди юнацького життя, не став делегувати комусь боротьбу за майбутнє своєї України, не поповнив лави "диванних експертів", не пояснив, що "треба вчитися, куди там Київ". Він місяцями перебував у центрі столиці. У страшні лютневі дні не втік звідти, мабуть, усвідомлюючи, що наражає життя на небезпеку. Чи кожен так зможе? Як багато людей обере це, а не теплий дім і комфорт? Можливо, для героїзму надзвичайних рис не потрібно, або ж відчайдушна сміливість і є героїзмом.

Володимир та Устим Голоднюки / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Дитинство: пошуки справедливості та спорт

Володимир Голоднюк розповів, що його син у дитинстві був "абсолютно нормальною дитиною".

Устимчик не відрізнявся від інших діток. Був звичайним хлопчиком. Інколи хуліганив. Єдине, що його трохи відрізняло від інших, – загострене відчуття справедливості. Він наполягав завжди на тому, щоб було справедливо, – поділився чоловік.

У підлітковому віці левову частку часу хлопця, як і більшості дітей, займав комп'ютер. Однак, коли він почав серйозно займатися спортом, тоді пріоритети змінилися. "У нього було по два тренування у день. Він серйозно займався тілом. Приділяв цьому багато часу. Звертав увагу на харчування", – додав батько.

Устим не вживав алкоголю та не курив, що також було впливом спорту.

А спортом він захопився, ще навчаючись у Львівському ліцеї імені Героїв Крут. Потім вступив у Бережанський агротехнічний інститут. Там теж відвідував тренування. Володимир Голоднюк радів, що його син перебував у хорошій компанії.

Устим Голоднюк у дитинстві / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Ім'я Устим дуже пасувало хлопцеві

Пан Володимир пригадав, як після армії, у 20 років, вступив в інститут. Тоді захопився вивченням історії України, фольклором: "Мені це було дуже цікаво, тому що в Радянському Союзі був період відлиги. Тоді з'явилася можливість дізнатися більше про історію".

До слова, Володимир Голоднюк у 1990 році був учасником Революції на граніті.

Його зачаровували старовинні імена. Тому коли чоловікові через вікно пологового показали хлопчика, маленького й ще червоненького, який плакав, він одразу крикнув, що це Устим.

У нашому випадку це ще й співзвучність: Кармелюк – Голоднюк. Тому я одразу ж взяв довідку з пологового будинку, що в мене народився син, і зареєстрував його з ім'ям Устим, – зазначив Володимир Голоднюк.

Ім'я Устим хлопчику обрав батько / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Цікаво, що ім'я хлопцеві дуже пасувало, адже з латинської воно перекладається як "справедливість".

Малим Устим не сприймав своє ім'я з гордістю та пишнотою. "Але коли вже навчався в ліцеї у Львові, то на наше лагідне "Устимко" почав відповідати: "Я не Устимко, я – Устим", – пригадав батько. Йому почали подобатися звучність та внутрішня сила його імені.

Виключення з військового ліцею не похитнуло хлопця

Устим навчався у військовому ліцеї у Львові, однак не завершив його. Через бійку за 2 місяці до закінчення навчання хлопця вигнали. Однак він спокійно сприйняв це, бо знав, що за ним правда.

Устим навчався у ліцеї імені Героїв Крут у Львові / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Не дав мені можливості, як то кажуть, "вирішити" ці питання. Він наголосив: "Тато, я мав рацію". Згодом з'ясувалося, що так і було, – поділився пан Володимир.

У післямайданний період історія про виключення набула розголосу. У ліцеї між викладачами був "розбір польотів" щодо цього. "Навіть когось тоді покарали. Хоча я був проти. Адже це не вплинуло на долю Устима", – наголосив батько.

На два місяці, які хлопець не довчився в ліцеї, він пішов у школу. Після її завершення склав ЗНО власними силами. Мав запрошення у три навчальні заклади. Але для вступу обрав Бережанський агротехнічний інститут.

"На нього ця ситуація не вплинула. Єдине, про що шкодував Устим, це те, що він не був на випускному з усіма", – пояснив Володимир Голоднюк. Однак хлопці на знак дружби з Устимом зробили йому подарунковий випускний альбом, де була його фотографія.

Закінчити навчання в ліцеї хлопцю не вдалося / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Майдан: боротьба, побиття, фатальне 20 лютого

Устим, як розповів його батько, був самостійним хлопцем. Він сам приймав рішення. Звичайно, якщо питання стосувалися чогось дуже серйозного, то він радився із батьком. Однак не щодо Майдану. Туди хлопець, нікого не проінформувавши, вирушив відстоювати своє майбутнє. Батько навіть сварився, коли з'ясувалося, що син у Києві.

А дізнався я про це, коли Устим не приїхав додому за продуктами. Я зателефонував йому та запитав, чому його не було. Хлопець відповідати не хотів. Однак я відчув щось, тому уточнив: "Ти що, в Києві?". Він підтвердив, – пригадав чоловік.

Хлопець був на Майдані з листопада: фото з фейсбуку Устима Голоднюка
Хлопець був на Майдані з листопада: фото з фейсбуку Устима Голоднюка
Хлопець був на Майдані з листопада: фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Згодом пан Володимир дізнався, що Угоду про асоціацію Віктор Янукович не підписав. Тоді він попросив сина, аби той повертався додому, адже активісти "зробили все, що могли".

Устим відповів, що повернеться, бо вже має квиток на поїзд додому на наступний день. Та ніч усе змінила. Тоді побили студентів. "Я вранці ввімкнув телевізор та побачив інформацію про побиття студентів".

Тоді постраждав й Устим. Йому наклали багато швів на голову. Після цього пан Володимир зателефонував друзям з Києва, з якими вчився у виші, та попросив допомогти відправити хлопця додому.

Я зробив скриншот з Михайлівського, де був Устим. Вони ж його в обличчя не знали. А тоді попросив: "Хлопці заберіть, посадіть на поїзд та відправте сина додому". Вони так і зробили, – зазначив Володимир Голоднюк.

Вдома Устим пробув всього кілька днів. Прийшов у форму – і знову на Майдан.

Пан Володимир пояснив, що зв'язувати такого дорослого сина, забороняючи йому їхати в Київ, було б смішно: "Не те щоб я не був згоден з його позицією, навпаки – я підтримував її. Але як батько я переживав. Крім того, я усвідомлював, що будуть і подальші силові впливи, бо ж вже було побиття".

Усі слова, які чоловік пробував підібрати, аби переконати сина, не вплинули на рішення Устима.

Я казав: "Сину, ти патріот, українець. Створиш сім'ю, народиш діток, виховаєш їх патріотами. У такий спосіб відбуваються демократичні зміни у суспільстві. Правильне виховання – це головне", – переповів свої заклики пан Володимир.

Устим же тоді відповідав: "Тату, а якщо ми зараз не вийдемо, то хто ж тоді відстоїть Україну?".

Після побиття у ніч на 30 листопада Устим вирішив носити оселедець. Одного дня він прийшов до батька і сказав, що хоче так постригтися.

Це незвична стрижка. Тому він, щоб я не обурювався, прийшов запитати. Я відповів: "Хочеш носити оселедця – то носи", – сказав батько хлопця.

Устим почав носити оселедець / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

А ще після силового розгону активістам на Майдан привезли захисні каски. Хлопець обрав блакитну – кольору миру. Устим вважав шолом своїм оберегом.

Володимир Голоднюк тримає каску сина після його загибелі / Фото "НТГ"

Згодом юнак вступив до 38-ї сотні Самооборони Майдану.

38-а сотня отримала назву імені Голоднюка / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Йшли дні, тижні, місяці. Молодший Голоднюк і не думав повертатися додому. Аби переконати його змінити рішення, батько хлопця вирушив у столицю. У ніч на 20 лютого він приїхав на Майдан. Пану Володимиру не так легко було прорватися через "кордони".

Мене тоді не відпускали з роботи. Був шалений тиск. Ми виїжджали під чужими прізвищами. На роботі казали, аби я писав заяву про звільнення, а тоді їхав на Майдан, – пригадав чоловік.

Коли ж він під'їжджав до Києва автобусом, то його не хотіли пропускати через імпровізовані блокпости: "Ми не знали, тітушки це чи не тітушки. Ми везли пляшки для коктейлів Молотова, палки. Ми майже всю добу намагалися потрапити на Майдан різними під'їзними шляхами".

Устим не погодився їхати додому. Він попросив не переконувати його. Бо вирішив, що Майдан не залишить.

"Я тоді зателефонував додому і повідомив, що буду теж у столиці, бо не хочу залишати Устима самого", – продовжив пан Володимир.

Син зрадів його рішенню. Він сказав: "Ну якщо ти залишаєшся, то тепер ми точно переможемо. А тоді вже разом поїдемо додому".

Він вірив у перемогу, я – ні. З того, що я бачив тоді на Майдані, я розумів, що Майдан придушено. Тільки ця їхня жертовність, їхня загибель повернули хід історії,
– додав батько хлопця.

Рано-вранці 20 лютого Устим чергував біля Михайлівського собору. Там проривалися тітушки. Пану Володимиру тоді теж не спалося, він ходив Майданом, допомагав з барикадами, носив шини, каміння.

"О 5:00 він здав зміну. Я бачив, як Устим гуляв з дівчинкою за руку. Я ще думав його покликати. Та вони так гарно йшли собі, сміялися, щось говорили", – зазначив чоловік.

Старший Голоднюк того дня періодично зідзвонювався зі сином, аж до моменту, коли після гудків не почув тишу:

"Я ж не знав спершу, що це Іван Бубенчик почав стріляти з філармонії, а беркутята всі почали втікати. Я теж побіг вперед, тоді згадав, що потрібно зателефонувати Устиму. Набрав його, він відповів, що перебуває біля поштамту. Я розвернувся, аби бігти до нього. Він у той час прямував до мене. Ми розминулися. Устим побіг нагору. Я вернувся, під мостом барикаду переносити. Потім знову зателефонував йому, син сказав, що біля Жовтневого. Відповів, що біжу до нього. Вже на місці я побачив метушню. Там носили поранених, була кров. Набираю сина – телефон мовчить. Приблизно об 11:00 мені подзвонили з дому, побачили у стрічці новин інформацію про загибель збаражанина".

Після цього пан Володимир вже нічого й не носив, "зів'яли руки й ноги". Його Устима вбили. "Я відчував це. Хоча, коли він трубки не брав, я гнав від себе такі думки, але відчуття погане було, холод такий", – пригадав чоловік.

Куля увійшла хлопцю в потилицю, пробила блакитну миротворчу каску і вийшла над правим оком.

"Рабів до раю не пускають" – останній допис, який хлопець зробив у мережі.

Додому Устима привезли вночі. Його зустрічали багато-багато людей, – з прапорами, вогнем запалених шин.

Зустріч Героя у Збаражі: відео з ютубу Володимир Голоднюка

Поховали хлопця у рідному Збаражі, під кущем калини на центральному кладовищі біля могил Січових Стрільців. На прощанні були десятки священників, тисячі людей. Вони віддавали шану Герою!

Устима Голоднюка поховали в рідному Збаражі / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Життя після втрати сина

У житті кожної людини є такі події, які змінюють її. Для пана Володимира це був Майдан, одразу після нього у житті чоловіка почалася війна.

У мене не було вибору. Лише такий – або заливати горе алкоголем, або помагати іншим. Я обрав другий варіант,
– розповів він.

У своєму волонтерстві чоловік теж не бачить нічого особливого, ніякого героїзму: "Робимо свою роботу, як тисячі інших людей, задля перемоги України".

Крім того, Володимир Голоднюк є членом організації "Родина Героїв Небесної Сотні". Протягом 4 років був заступником керівника.

Ми намагалися зробити цю організацію потужною моральною силою. Але треба реально дивитися на речі. Там зібралися згорьовані бідами батьки. Жодного політика не було. Лише рідні, які хотіли розради, – наголосив пан Володимир.

Він пояснив, що певний час родини Героїв Небесної Сотні радо зустрічали в кабінетах, прислухалися до їхньої думки: "Ми віддавали шану полеглим рідним. Ми щось робили – відзнаки Героям. Багато чого робили".

Однак з часом ставлення стало іншим. "Небесну Сотню знівелювали, дозволили всяким портновим її ганьбити та поливати брудом. Зараз це все взагалі відійшло на задній план. Згадують про нас тільки 20 лютого", – поділився чоловік.

Майдан змінив свідомість українців

Україна пройшла багато етапів творення. Володимир Голоднюк вважає, що за 30 років відновлення незалежності держава не може стати абсолютно монолітною та сильною.

Але цей поштовх Майдану, його жертовність змінила думки багатьох тисяч людей. Назад у часи "совдепії" чи часи Януковича вони вже не хочуть повертатися, – прокоментував пан Володимир.

Він не заперечив, що є ще багато "вати". Однак не сумнівається, що для її зникнення повинні пройти дуже багато років: "Мойсей 40 років водив євреїв пустелею, щоб у них дух рабства вимер. Тому у нас ще великий шлях попереду".

Але позитив, підсумував чоловік, у тому, що є люди, які ніколи вже не стануть на коліна, ніколи не зігнуть спину. Україна змінюється на краще!

Вшанування пам'яті Устима Голоднюка

Посмертно Устима Голоднюка відзначили багатьма нагородами – орденом "Золота Зірка", медаллю "За жертовність і любов до України", Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава.

Йому надали звання "Почесний громадянин міста Бережани". У Збаражі є вулиця імені Устима Голоднюка. Меморіальні дошки є на будівлях школи та інституту, де навчався хлопець. На його честь назвали 38-у сотню Самооборони Майдану. Пам'ять про Героя живе!

Пам'ятна дошка на честь хлопця / Фото з фейсбуку Устима Голоднюка

Авторка проєкту – керівниця відділу новин сайту 24 каналу Наталя Боднар.


Коментарі:
Більше новин по темі: