«Буковина»: 25 років перемоги у другій союзній лізі

Спорт
20 грудня 2013 року
1949
0

Пройшло 25 років із того часу, як чернівецька «Буковина» перемогла у другій союзній лізі. Сьогодні ми розповімо про чемпіонський сезон нашої команди. Напередодні сезону – 88 перед «Буковиною» стояло завдання – стати чемпіоном та поборотися за вихід у першу лігу. Для виконання серйозного завдання у Чернівцях з’явилося багато кваліфікованих футболістів.

Напередодні сезону – 88 перед «Буковиною» стояло завдання – стати чемпіоном та поборотися за вихід у першу лігу. Для виконання серйозного завдання у Чернівцях з’явилося багато кваліфікованих футболістів. Серед них – Василь Задорожняк («Кристал», Херсон), Віктор Будник («Таврія», Сімферополь), Дмитро Білоус («Металург», Запоріжжя), Юрій Кошкін («Колос», Нікополь). У другому колі дебютував у «Буковині» захисник Юрій Махіня («Таврія», Сімферополь), який виступав у вищій лізі за київське «Динамо» та харківський «Металіст». Завершили виступи в командах майстрів ветерани «Буковини» воротар Володимир Нікітін і захисник Роман Угренчук. Також залишив команду Олег Хоружий («Динамо», Біла Церква). Замінив Нікітіна у «Буковині» Віталій Толмачов («Ворскла», Полтава). Виступи у чемпіонаті буковинці розпочали не зовсім вдало. Підопічні Юхима Школьникова втратили очки на власному полі у матчах із палоградським «Шахтарем» (1:2), полтавською «Ворсклою» (1:1), поступилися на виїзді черкаському «Дніпру» (0:1). Це вплинуло на те, що перше коло буковинці завершили на третій сходинці. На щастя, у другому колі чернівчани зуміли обійти одеський СКА, а потім витримати конкуренцію з боку полтавської «Ворскли». Тож після шестирічної перерви «Буковина» перемогла у другій лізі.

Для виходу у першу лігу чернівецькій «Буковині» знову довелося грати у перехідному турнірі. Цього разу суперниками чернівчан були воронезький «Факел» та «Уралмаш» із Свердловська (нині – Єкатеринбург). У домашніх зустрічах команда Юхима Школьникова здобула дві перемоги з однаковим рахунком 2:1. А на виїзді наша команда переграла «Уралмаш» із результатом 2:0. Доля путівки у першу лігу вирішувалася у матчі «Факел» - «Буковина». Цей поєдинок не без допомоги арбітра виграв «Факел» - 2:0. Тож «Буковина» знову не змогла підвищитися в класі. У перехідних іграх вдало зіграв Андрій Гузієнко, який забив три м’ячі.

Хто ж допоміг «Буковині» здобути чемпіонське звання ? Основним голкіпером чернівчан був досвідчений Микола Чеботар. До приходу у «Буковину» Микола захищав кольори команд «Зоря» (Бельці), СКА (Київ) та «Ністру» (Кишинів). У складі команди з Кишинева Чеботар виступав у вищій та першій лігах СРСР. На жаль, у «Буковині» кваліфікований воротар відіграв лише два сезони. Після чемпіонату – 88 Микола повернувся у Молдову, де пограв у «Зорі» та «Ністру». Зараз Микола Чеботар працює генеральним секретарем федерації футболу Молдови.

Захист «Буковини» цементували Валерій Сарафінчан, Юрій Гій, Сергій Походзіло, Юрій Черенков, Юрій Кошкін, Юрій Махіня. Валерій Сарафінчан у сезоні – 88 не пропустив жодного матчу. Також Сарафінчан виходив на поле в усіх поєдинках і в наступних двох сезонах. Завершивши виступи у команді цей футболіст пограв у чернівецькій «Ладі», а також певний час був президентом ФК «Буковина». Юрій Гій був капітаном нашої команди, а у складний для нашого колективу став його головним тренером.

Юрій Черенков прийшов у «Буковину» після виступів у хмельницькому «Поділлі» та запорізькому «Металурзі». Відіграв у «Буковині» Черенков чотири сезони. Потім Юрій виступав у запорізькому «Торпедо» та криворізькому «Кривбасі», якому у 1992 році допоміг потрапити у вищу лігу чемпіонату України. Захисник Сергій Походзіло свій найкращий сезон у «Буковині» провів у 1987 році. Після цього Сергій переважно виходив на заміни. Залишив чернівецький клуб Походзіло після сезону – 89. Лише один сезон відіграв у Чернівцях Юрій Кошкін. Згодом Юрій перейшов у криворізький «Кривбас». Щодо Юрія Махіні, то він із перервою грав у «Буковині» до сезону – 92/93. Потім колишній гравець київського «Динамо» та харківського «Металіста» перейшов у команду «Кремінь» (Кременчук), де і завершив виступи на майстрівському рівні.

У півзахисті найбільше ігор провели Юрій Шелепницький, Дмитро Білоус, Василь Задорожняк, Віктор Будник та Олег Бурчак. Уродженець Кіцманського району Юрій Шелепницький після «Буковини» пограв у одеському «Чорноморці» (у 1992 році виграв Кубок України), Туреччині… На рахунку Шелепницького 1 гра за національну збірну України. Наш земляк у грі Україна – Угорщина був капітаном нашої команди. Після завершення кар’єри футболіста, Юрій Шелепницький працював головним тренером «Буковини», а зараз працює у ДЮСШ «Буковина» та тренує аматорську команду «Маяк» (Великий Кучурів).

Лише на один сезон повернувся у «Буковину» Дмитро Білоус. Після завершення чемпіонату – 88 Дмитро перейшов у тернопільську «Ниву». Потім буковинець грав у командах «Зоря» (Бельці), «Кристал» (Чортків), «Лада» (Чернівці). А повернувшись у «Буковину», Білоус відіграв у рідній команді ще багато сезонів.

Улюбленцем буковинських уболівальників був Василь Задорожняк, який повернувся у Чернівці з команди «Кристал» (Херсон). У херсонському колективі Василь був капітаном. Не було жодної гри щоби Василь не віддавався на полі на сто відсотків. Свого часу Задорожняк спробував свої сили у болгарському клубі «Хасково», а потім виступав у «Ладі».

До приїзду у Чернівці Віктор Будник виступав у командах «Торпедо» (Луцьк), «Колос» (Павлоград), «Дніпро» (Могильов), «Шахтар» (Донецьк) і «Таврія» (Сімферополь). Однак найкращі роки кар’єри футболіста Віктор провів у «Буковині», де останню гру провів у другому чемпіонаті України. Після «Буковини» Віктор трохи пограв у вінницькій «Ниві», а потім працював тренером у польському клубі «Унія» (Грубешів) та тренером – селекціонером луцької «Волині».

Олег Бурчак є вихованцем київського футболу. До переходу в «Буковину» виступав у команді «Торпедо» (Волзький). Залишивши нашу команду у 1990 році, Олег грав у «Ладі». А коли у чемпіонаті – 94/95 чернівчани невдало виступали у першій лізі, Бурчак знову одягнув футболку «Буковини».

У нападі можна відзначити таких футболістів, як Віктор Олійник (став кращим бомбардиром команди – 25 голів), Віктор Мглинець, Андрій Гузієнко та Валерій Королянчук. Пропустивши початок сезону, Віктор Олійник таки зумів знову стати лідером атак «Буковини». Його м’ячі часто – густо приносили перемоги підопічним Юхима Школьникова.

Блискучий сезон провів Віктор Мглинець, який забив 18 голів. Згодом Віктор ще неодноразово радуватиме прихильників «Буковини» блискучою грою. Зокрема, у 1990 році Віктор стане кращим бомбардиром чернівецької команди (13 голів). Зараз Віктор Іванович – головний тренер футзального колективу «Спортлідер – 2» (Хмельницький).

21 гол забив у чемпіонаті – 88 Андрій Гузієнко. Цей нападник, який блискуче грав головою, виступав у вищій лізі СРСР у складі московського ЦСКА та одеського «Чорноморця». А у «Буковину» Андрій прийшов із івано – франківського «Прикарпаття». Відігравши у «Буковині» чотири сезони (у них Гузієнко забив 46 голів), футболіст поїхав грати у ФК «Бечей» (Югославія). Потім Гузієнко пограв у чернівецькій «Ладі» та «Дністрі» із Заліщиків.

Нападник Валерій Королянчук дебютував у «Буковині» ще у 1983 році. Через шість років Королянчук став кращим бомбардиром чернівецької команди – 18 голів. У 1990 році буковинець виступав у одеському «Чорноморці». Після цього Валерій повернувся у «Буковину», а згодом поїхав грати в Ізраїль. Зараз Валерій Королянчук – директор КСОП «Буковина». Також у сезоні – 88 у «Буковині» виступали: Віталій Толмачов, Олександр Бобарико, Іван Руснак, Олександр Томах – молодший, Каміль Мінгазов, Володимир Рубцов. Керівний склад: головний тренер – Юхим Школьников, начальник команди, старший тренер – Володимир Сакалов, тренер – Валерій Богуславський, адміністратор команди – Володимир Воронюк.

Останні роки життя Юхим Школьников провів у США

На жаль, пішов із життя головний тренер чемпіонів Юхим Школьников, який вперше приїхав напередодні сезону – 87. За підсумками попередньої першості «Буковина» посіла лише 15 місце у другій союзній лізі. Звісно, такий перебіг подій не влаштовував тодішнього першого секретаря Чернівецького обкому партії Миколу Нівалова, який прагнув того, щоби у обласному центрі Буковини була сильна команда. Згодом «Буковину» очолив Юхим Школьников. Першого сезону роботи Юхима Григоровича чернівецький колектив посів 4 місце, а через рік здобув чемпіонське звання. Щоправда, потрапити у першу лігу «Буковині» тоді не вдалося. А вже за підсумками сезону – 90 команда Юхима Школьникова таки підвищилася у класі.

У 1991 році до нас приїжджали такі команди, як «Зеніт» (Санкт – Петербург), «Кайрат» (Алма – Ата), «Ротор» (Волгоград), «Нефтчі» (Баку)… Жоден із цих колективів не зміг здобути перемогу в Чернівцях. Останній союзний чемпіонат «Буковина» завершила на 5 сходинці першої ліги. Гадаю, що буковинські уболівальники і досі з ностальгією згадують команду Школьникова зразка 80 – 90 – х років. Чернівчани із великою насолодою спостерігали за грою таких майстрів, як Юрій Гій, Валерій Сарафінчан, Юрій Шелепницький, Віктор Будник, Валерій Алістаров, Василь Задорожняк, Віктор Олійник, Віктор Мглинець, Валерій Королянчук… А які у «Буковині» були голкіпери ! Микола Чеботар, Анатолій Чистов, Володимир Циткін. Тоді у нашого покоління кумирами були не зірки світового футболу, а гравці, які виступали за команду рідних Чернівців.

Після першого чемпіонату Незалежної України (чернівчани виступали у вищій лізі) Юхим Школьников залишив «Буковину». Працюючи у Вінниці, Юхим Григорович зумів повернути місцеву «Ниву» у вищу лігу. Згодом чернівецька «Буковина» втратила прописку у вищому дивізіоні, а Школьников поїхав тренувати молдовський «Тілігул». Одного разу Юхим Григорович відвідав у Чернівцях поєдинок за участю «Буковини», яка пасла задніх і у першій лізі. Відомого фахівця вмовили повернутися на Буковину.
У сезоні – 95/96 чернівецька команда під керівництвом Школьникова стала срібним призером у першій лізі. На жаль, у тій першості розігрувалася лише одна путівка у вищу лігу. Володарем заповітної путівку стала полтавська «Ворскла», яка мала міцні фінансові тили.

Коли розпочався сезон – 96/97, Юхиму Школьникову довелося вдруге залишати Чернівці. Тоді на адресу Юхима Григоровича було випущено багато критичних стріл. У 90 – х роках критикувати Школьникова стало модно. Зрештою, усіх розсудить час. А поки що згадаємо слова легендарного Валерія Лобановського: «Головне у кожній справі – це кінцевий результат». Хіба ми можемо сказати про те, що Школьников не давав результату ? Звісно, ні.

Останні роки життя тренера пройшли у США, де мешкає його донька Олена. Школьников багато хворів, переніс операцію на серці. На початку 2009-го Юхима Григоровича вітали із 70-річчям, а у вересні його не стало. Він залишив по собі яскраву пам'ять. Досягнення фахівця − це не тільки результати його команд, але й численні вихованці, які здійнялися на футбольні вершини: Вадим Тищенко та Іван Вишневський, Віталій Косовський та Олександр Горшков, Юрій Шелепницький і Сергій Нагорняк. Саме Школьников вивів на орбіту дорослого футболу і майбутнього віце-чемпіона Європи − захисника Олега Кузнецова.

Олексій МАМЧУК, БукІнфо (с)

Більше новин по темі: