Берегомет може втратити останні державні мисливські угіддя Буковини: журналістка б’є на сполох

Останні мисливські угіддя Буковини, які залишаються у користуванні державного лісогосподарського підприємства, можуть перейти до мисливського резерву, а згодом отримати нових користувачів. Йдеться про угіддя колишнього Берегометського лісомисливського господарства, які вважають одними з найцінніших в області. Ситуацію різко розкритикувала буковинська журналістка Світлана Ісаченко, яка вбачає у ній черговий небезпечний наслідок лісової реформи.

Про це журналістка Світлана Ісаченко написала на своїй сторінці у Facebook, коментуючи розгляд питання у Чернівецькій обласній раді.

За її інформацією, на засіданні постійної комісії облради з питань охорони навколишнього природного середовища та природокористування обговорювали звернення Державного агентства лісових ресурсів України щодо припинення права користування мисливськими угіддями Берегомета державним підприємством «Ліси України».

«Приватні мисливські клуби задоволено клацнули затворами рушниць у передчутті жирної здобичі. Чергові наслідки лісової реформи», — емоційно прокоментувала ситуацію Світлана Ісаченко.

Від потужного лісомисливського господарства — до відмови від угідь

Берегометське лісомисливське господарство до проведення лісової реформи було одним із найпотужніших державних лісогосподарських підприємств України. Окрім ведення лісового господарства, підприємство мало власні виробничі структури, деревообробні цехи та розвинене мисливське господарство.

Після реформи Берегометське ЛМГ ліквідували як самостійну юридичну особу, а його майно та лісові ресурси перейшли до структури державного підприємства «Ліси України». Тепер, як зазначає журналістка, постало питання про відмову підприємства від користування мисливськими угіддями.

За інформацією, озвученою в обласній раді, держава в особі Державного агентства лісових ресурсів вирішила не витрачати кошти на утримання мисливських господарств, а передавати їх іншим користувачам — мисливським клубам або товариствам мисливців і рибалок.

Колись до Берегомета їхали мисливці з усієї України

Світлана Ісаченко нагадує, що свого часу потрапити на полювання до Берегомета, Путили чи Сторожинця вважалося престижним не лише серед українських мисливців. Люди були готові платити державним лісгоспам значні кошти за участь у професійно організованому полюванні та можливість побачити у дикій природі ведмедя або благородного оленя.

Особливою гордістю буковинських лісів була значна популяція оленя благородного. Утримання мисливських господарств, наголошує журналістка, — це не лише організація полювання. Йдеться про зарплати єгерям, боротьбу з браконьєрством, охорону територій, підгодівлю диких тварин узимку та заготівлю кормів.

За словами Ісаченко, колишні державні лісгоспи, які отримували доходи від ведення лісового господарства, могли фінансувати цю діяльність. Натомість після створення централізованого державного підприємства «Ліси України» ситуація, на її думку, кардинально змінилася.

«Столичний монополіст виявився не здатним утримувати хоча б один Берегомет», — стверджує журналістка.

Що тепер буде з угіддями?

Наразі, як зазначає Світлана Ісаченко, умови подальшої передачі мисливських угідь невідомі. Відповідно до закону України «Про мисливське господарство та полювання», якщо чинний користувач добровільно відмовляється від угідь, вони переходять до державного мисливського резерву. Однак згодом право користування ними може бути надане іншому користувачеві. Саме перспектива переходу цінних мисливських територій до приватних структур викликає найбільше занепокоєння журналістки.

За її словами, значна частина мисливських угідь Чернівецької області вже перебуває у користуванні приватних клубів.

«Сьогодні з величезних мисливських угідь області у держави залишився тільки Берегомет. Решта вже розібрані приватними клубами», — пише Ісаченко.

Знову “конфлікт інтересів”

У своєму дописі Світлана Ісаченко також порушила питання щодо обставин передачі понад 4,1 тисячі гектарів території лісового фонду у Дністровському районі мисливській організації «Бесарабський мисливець».

Журналістка стверджує, що керівник цієї організації Віталій Писарюк є близьким родичем директора Подільського лісового офісу «Лісів України» та депутата Чернівецької обласної ради Василя Гончара. «Питання тільки в тому, чи не було раптом конфлікту інтересів при передачі Чернівецькою обласною радою 4,145 тис. га території лісфонду в Дністровському районі, по суті, приватному “Бесарабському мисливцю”», — пише журналістка.

Водночас варто наголосити, що наведені у дописі твердження щодо можливого конфлікту інтересів є позицією авторки публікації. Інформації про офіційні висновки правоохоронних чи антикорупційних органів із цього приводу у дописі не наведено.

Якою буде доля буковинських зубрів?

Ще одне питання, яке порушує журналістка, стосується унікального вольєра для розведення зубрів на території Банилівського лісництва. Його створювали для збільшення популяції червонокнижних тварин у буковинських Карпатах. Після лісової реформи вольєр разом із тваринами та майном колишнього Сторожинецького лісгоспу перейшов до структури ДП «Ліси України».

Світлана Ісаченко запитує, чи продовжать утримувати розплідник після подальшої реорганізації підприємства та якою буде доля зубрів. Журналістка згадує, що першого зубра до засніженого сторожинецького вольєра привезли з Миколаївського зоопарку. Тварину назвали Мурзою.

Ініціатор створення розплідника, відомий мисливствознавець Сергій Чистов, згодом давав усім зубрам імена на літеру «М» та, за словами Ісаченко, знав кожну тварину «в обличчя».

Чи не обмежать місцевим жителям доступ до лісів?

Авторка допису висловлює ще одне побоювання: чи не призведе перехід великих мисливських угідь до приватних користувачів до фактичного обмеження доступу місцевих жителів до лісів.

Для багатьох мешканців гірських і передгірських районів Буковини сезонний збір грибів та ягід є важливим джерелом доходу.

«Чи не перетворяться ці угіддя на такий собі великий приватний вольєр із забороною заходити на його територію місцевим жителям, які в сезон живуть із заготівлі грибів і ягід?» — запитує Світлана Ісаченко.

Ісаченко проводить паралель зі знищенням державної деревообробки

Журналістка вважає, що ситуація з мисливськими угіддями може повторити долю державних деревообробних підприємств, які раніше працювали при лісгоспах.

За її словами, після початку реформи у 2022 році ці виробництва були ліквідовані.

Тоді, зазначає авторка допису, керівництво лісової галузі переконувало, що відмова від деревообробки дозволить збільшити прибутковість підприємств та зарплати працівників.

Натомість, на думку журналістки, нинішня ситуація з відмовою від Берегометських мисливських угідь свідчить про протилежне.

«Столичний монополіст “Ліси України” зі своїм слухняно безправним Берегометським підрозділом вимушений, як бачимо, роздавати останні мисливські угіддя, бо, на відміну від знищених ним держлісгоспів, не має коштів і бажання їх утримувати», — підсумувала Світлана Ісаченко.