Померла знаменита російська поетеса Белла Ахмадуліна

ВТРАТА / Письменник Євген Попов 29 листопада повідомив у своєму "Живому журналі" про смерть Белли Ахмадуліної (на фото) "Годину тому померла велика російська поетеса Белла Ахмадуліна. Вічна пам'ять! Інших слів поки немає", - з'явилося повідомлення в блозі письменника. Белла Ахмадуліна народилася в 1937 році. У 1960 році вона закінчила Літературний інститут, а перша її збірка ("Струна") була опублікована в 1962 році. Наступна її збірка - "Озноб" - вийшла не в Радянському Союзі, а у Франкфурті.

Ахмадуліна брала участь у створенні літературного альманаху "Метрополь", який вийшов у 1979 році самвидавом у 12 примірниках. В альманасі взяли участь письменники, які практично не допускалися до офіційного друку. "Метрополь" тут же став відомий у середовищі радянської творчої інтелігенції і був передрукований на Заході.

У 1993 році Ахмадуліна підписала "лист сорока двох", у якому відомі літератори вимагали заборонити "всі види комуністичних і націоналістичних партій, фронтів та об'єднань".

Першим чоловіком Ахмадуліної був поет Євген Євтушенко, другим - письменник Юрій Нагібін, третім - художник і сценограф Борис Мессерер.

Ахмадуліна є членом Союзу російських письменників, виконкому російського Пен-центру та низки інших організацій. Вона нагороджена кількома орденами, зокрема, За заслуги перед Отечеством II степени" и "За заслуги перед Отечеством III степени". У 2004 році Ахмадуліна стала лауреатом Державної премії в галузі літератури і мистецтва.

Одним з найвідоміших віршів Белли Ахмадуліної можна вважати "Прощання", на слова якого був написаний романс. Він виконаний у фільмі "Жорстокий романс" Ельдара Рязанова

А напоследок я скажу:
прощай, любить не обязуйся.
С ума схожу. Иль восхожу
к высокой степени безумства.
Как ты любил? - ты пригубил
погибели. Не в этом дело.
Как ты любил? - ты погубил,
но погубил так неумело.
Жестокость промаха... О, нет
тебе прощенья. Живо тело
и бродит, видит белый свет,
но тело мое опустело.
Работу малую висок
еще вершит. Но пали руки,
и стайкою, наискосок,
уходят запахи и звуки.

Зазначимо, на 78-му році життя 1 червня 2010 року у себе вдома помер видатний російський поет-шістдесятник Андрій Вознесенський. Він помер після тяжкої тривалої хвороби.

Як стверджує оглядач The New York Times Дуайт Гарнер, після розпаду СРСР російська поезія - і на щастя, і на жаль - стала схожа на американську, Російські молоді поети надзвичайно талановиті і надзвичайно не схожі один на одного, але їхня аудиторія, на жаль, украй нечисленна, а вплив мінімальний. "Зацікавленість російського суспільства сучасною поезією розвіялась як дим", - нарікає автор.

Смерть Андрія Вознесенського змусила багатьох згадати часи, коли ця зацікавленість була величезна. Вознесенський, Євтушенко, Ахмадуліна та їхнє покоління читали вірші на стадіонах і збирали юрби. "Як сформулював Вознесенський, закопиливши губи на манер панку: "Плевало время на меня. Плюю на время!"

Джерело: NEWSru.ua

Фото: kp.ru

БукІнфо (с)