По нинішній погоді-негоді, здається, що жура по тому, що було і вже минуло, поглинула все, що бачить око. Від краю до краю. І там, де в ряди годи під опалим листом, щедро притрушеним сніжком, ледь-ледь дзюрчить лісовий потічок, у вітті столітньої бучини, на окрайці села коло не менш давньої дерев’яної капличини з вічно відчиненими дверцятами при вході до лику святих, та, з рештою, всюди. Бо така ця пора, яку з волі святих Небес дарує місяць грудень. І, усвідомлюючи цю істину, в котре переконуєшся, що так, як збулось учора, збулось з благословення Матері-Природи.