Де-де, а саме десь за околицею змілілого на працьовитий люд хутірця, або побіля давньої, з незапам’ятних часів дерев’яної капличини, найбільш разюче відчуваєш ознаки цієї пори. Комусь вона смуток у зболену душу уселяє, а хтось і тішиться цими ознаками, які Матір-природа дарує по Покрові. Коли тієї днини – на крихтину, коли сонечко, пробиваючи вранішню млу, як зійшло, так уже і ховається у сповиток ночі. Втішаймося, бо все це з волі святих небес, величного Господнього благословення, котре провіщує, що в царині природи нічого зайвого не буває.