Ще із тих воістину пам’ятних днів, коли десь за горизонтом прокричала остання вервечка диких гусей , а вслід – і наші улюблені веселики, як ми любовно називаємо лелек. Таке незабутнє Господнє диво випало спостерігати на одному свіжозораному полі селянської спілки «Злагода» на Хотинщині. Більш досвідчені птахи, а за ними і лелечата поважно рушали з краю в край, граціозно ставали на крило і ще більш граціозніше приземлялися. Наче віщуючи якусь надзвичайну в своєму пташиному житті подію. Що, власне, і сталося вже наступного ранку.