"Як дам зараз у чоло! Які ви фахівці? Дуб дєрєво!", Або як доктор філософських наук ЧНУ завітав у московський храм...

Знаю: багато букв. Але прочитайте до кінця. І відео та фото прогляньте. Воно того варте. Це важливо. Зайшов я нині у чернівецький собор Сходження Святого Духа. Це в 50 метрах від корпусу університету, де проводжу заняття. Тож майже не спеціально зайшов, а за географічною близькістю. Але, якщо чесно, фаховий релігієзнавчий інтерес та й громадянська небайдужість також мною мотивували, коли вирішив зайти.

Хотів глянути, чи досі там реалізують людям русскомірну літературу, яку я там бачив кілька тижнів тому. І таки - так! Там і далі книжкою дня, яку першорядно продають буковинцям нібито "не" підмосковські служителі, є російськомовний молитовник. Він - центральний на обох книжкових розкладках у храмі.

Книжка, де купа молитов політично канонізованим російським діячам. Книжка, де благають Бога за Москву. Книжка, де стоїть знак рівності між словосполученнями "Русская земля" і "Российская земля". Як, до речі, і в наявному на прилавку акафісті князю "Владіміру". "Русская земля" и "Российская земля" вживаються там як взаємозамінні синоніми, на одних сторінках так, на інших - так.

А є і така книжечка, - ще один молитовник, де на обкладинці - вєлікая княгіня Єлізавєта Фьодоровна.

Це дружина дуже одіозного і розпусного вєлікого князя Сєргєя Алєксандровіча Романова, брата Алєксанда ІІІ і московського генерал-губернатора - "князя ходинського", як його назвали, бо за його влади на ходинському полі в тисняві загинули тисячі людей, обнадіяних обіцянкою харчів.

Ця масштабна біда не стала перешкодою для святкування інтронізації його племінника Ніколая ІІ. У той самий день на тому самому полі! Після того, як людей, які вижили, розігнали військові, а тіла загиблих спішно позабирали.

До речі, те, що Сєргєй з Алєксандрою були обвінчані з обітницею обходитися без інтимних взаємин (це написано в житії цієї святої русского міра), - аж ніяк не накладало на вєлікого князя утримання від розваг із численними коханцями, про що опубліковано чимало історичних даних.

Якщо цікаво, - почитайте про міру "калігульності" й оргіальності цього царського брата і дядька. А Єлізавєта, хоч і була під час Першої світової війни медичною волонтеркою, відома водночас своєю затятою вірністю великодержності. Те, що їх знищували революціонери, - трагедія взаємної (!), спільної (!) зіпсутості тієї демонічної імперії: і її еліт, і її плебсу...

Й оцією всією тиранічною гниллю онуфріївська "У"ПЦ і досі "обдаровує" українців. До речі, в листопаді 2024 р. у Москві якраз пафосно поставили пам'ятника цим вєлікім князю і княгінє (див. фото).

І в чернівецькому соборі ще багато аналогічних книжечок та брошурок продають людям. Це видно на світлинах. Характерні місця я підкреслив кольором. Але коли це роз'яснюєш людям, - церковники неабияк дратуються.

Після кількох хвилин мого перебування в соборі підбігла оця храмова пані, якась їхня економка.
🪡 Почала казати, що без благословіння батюшки робити фото не можна.
🪡 Спокійно, аби не порушувати тишу храму і тих, хто молиться, я відповів їй, що я дослідник і знимкую тому, що вважаю неприпустимим, аби в умовах війни Росії проти України людям брехали, кажучи, ніби Церква ця не Російська, хоч у ній ущерть всього типово русскомірного, імперського, московитського.
🪡 Економка підвищила голос і стала казати, що мене та моїх близьких ждуть такі страждання, котрі годі навіть уявити. Бо це, за її словами, я іду проти Бога.
🪡 Вона теревенила:
- "То церковна мова, а не російська. Але мені і російською краще молитися, ніж українською. Не хочу я молитися українською. Хоч я таки западна".
- "Як це "западна"? - уточнив.
- "Ну, із Западної нашої України я, із Заліщиків, говорю ось по-укрАїнськи, але читати і молитися мені краще російською. І слов'янською - бо то свята мова". - - "Ваша справа, - кажу, - хоч це все дуже промовисто, дуже прикметно. У побуті Ви українською розмовляєте, але вважаєте, що для богослужіння вона не прийнятна, так? Не доросла ще, ага? А свята - лише церковнослов'янська у московській фонетиці. Чудовий підхід".
🪡 Її відповідь: "Бо то політична!"
- "Що політична - українська мова?" - "ПЦУ Ваша політична. Вона ж під турком!"
🪡 І тут же її потік свідомості видав таке:
- "Ваш Епіфаній поминає Кирила - чому?".
- "Від початку повномасштабного вторгнення він НЕ поминає Гундяєва навіть у диптиху, бо той освячує загарбницьку війну".
🪡 Вона:
- "Що Ви брешете? Є відео: у Стамбулі поминав недавно. А ми не поминаємо".
🪡 Я: "Поминає Кирила серед інших предстоятелів у диптиху Вселенський Патріарх, хоч і недвозначно засуджує підтримку Кирилом війни. А Епіфаній не поминає. Ваш же Онуфрій у диптиху поминає Кирила і тепер".
🪡 Вона почала кричати, що я вигадую:
- "Не поминає Онуфрій Кирила. Оце Ви брехун. А що таке диптих - я й не знаю. Треба воно мені, можна подумати!"
- "Зайдіть на сайти "У"ПЦ і побачите купу записів богослужінь, де Онуфрій поминає Гундяєва в диптиху. В наші дні поминає"
🪡 Далі вона сказала, що знає мене, бачила в коментарях, як мене назвали "дурак дураком" [так, таких, як вона в нас багато].
🪡 Мені стало смішно.

🪡 Підійшла ще якась жіночка. А ця собі розпатякувала:

- "Ну, і що, що в цих книжках є про Росію? Можна подумати, ніби Ви комсомольцем не були?"

- "Не був. Суто за віком не міг бути. Але до чого тут взагалі це порівняння? У Вас НИНІ ця література - основна, вона продається тепер, на четвертому році повномасштабної війни. З молитвами російським князям і митрополитам, фігури яких "працюють" на імперські смисли та рашистську вигоду".

Вона: "Що-що?!. І тій своїй колежанці:

- "От же ж... Недаремно написали в коментарях, що він дурак дураком".

Кажу їй: "Вмикаю камеру, скажете це саме".

Якою виявилася її реакція, - дивіться на відео.

Як Вам оце благочестиве: "Дам у чоло", "Які ви фахівці? Дуб дєрєво!"?

Підійшов якийсь чоловік - прихожанин. Попросив її не кричати. Він говорив російською, сказав: "Не одна людина із СБУ ходить у цей храм, бо тут голову ставлять на місце. Тому і я сюди ходжу. Я воював з 2014 р. Але сваритися не треба".

Я йому: "До Вас повага як до військового. Але от і зробіть ще один крок - і не ходіть у російську Церкву".

Він: "До Вас я без претензій, Ви культурно говорите, але ми всі під Богом, Бог один. Я сюди ходжу, бо голову тут ставлять на місце".

Що він під цим мав на увазі, - не знаю.

Підійшов ще якийсь їхній "батюшка", пані економка горланила щось.

Я спитав священника:

- "Я не маю права у своєму місті у храмі зробити фото?"

- "Маєте. Але краще з благословінням..."

Я: "Тут брешуть людям. Ваш Мелетій уже під час вторгнення і після собору у Феофанії писав листа російським єпископам на Захід з тезою: ми і далі частина Російської Церкви, хоч нам і некомфортно, що Москва коїть аж таке".

Економка: "Так, бо він - міністр оборони.., ой, закордонних справ нашої Церкви... А Ви, якщо мене опублікуєте, я подам у суд"... А служитель той додав: "Хочете, щоб ми викинули Ваш телефон? Можемо".

У суд хай подає. Публікую відео. А люди хай думають.

P.S. Також додаю сфотографоване на прилавку. Перегляньте уважно. Така от "не" Російська Церква, і в її руках храми у центрі Чернівців.

Олександр БРОДЕЦЬКИЙ,
доктор філософських наук у ЧНУ ім. Юрія Федьковича

Публікація на персональній сторінці у Фейсбук (с)