Антикорупційна диверсія, або Хто підставив президента

Напередодні першого засідання комісії з обрання голови Національного антикорупційного бюро розслідувань (НАБУ) вибухнув скандал. Тепер конкурс, на необхідності якого наголошував особисто президент, може не відбутися або його результати в майбутньому буде поставлено під сумнів.

Проблему на рівному місці спровокував депутат від монобільшості – причому не рядовий, а цілий голова комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування. Андрій Клочко зареєстрував законопроєкт, яким, по суті, пропонується змінити правила конкурсу: наприклад, запровадити вікове обмеження (керівником Бюро не може бути громадянин, молодший за 35 років), володіння англійською мовою на рівні не менше В2 та інші нові вимоги. Антикорупційні експерти особливо звертають увагу на те, що проєктом пропонується надати можливість достроково звільняти керівників НАБУ та НАЗК за адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. А це дасть можливість у будь-який момент натиснути на очільників органів, які мають бути незалежними – їх просто можуть «підвісити» сумнівними справами.

Само по собі є дивним, що процедура обрання керівника НАБУ – явно не профіль комітету, який очолює Клочко. Проте така ініціатива може пояснюватися як лобізмом окремих керівників Офісу президента, які в останні місяці активно підминають під себе правоохоронний блок, так і особистим ставленням нардепа Клочка до антикорупційних органів.

Наприклад, журналісти-розслідувачі з’ясували, що вже після того, як Клочко отримав депутатський мандат, його 70-річна мати стала власницею двох квартир у Києві, будинку, земельних ділянок і автомобілю Tesla. Депутат запевняє, що не має відношення до цих активів, а з їх купівлею матері допомогла його сестра...

Виконавчий директор організації Transparency International Ukraine Андрій Боровик пояснює, чим небезпечна ініціатива Клочка, як вона може відбитися на планах України вступити до Євросоюзу та наскільки великими є ризики зриву конкурсу.

Які основні ризики містить скандальний законопроєкт Клочка та у чому вони полягають?

Одразу постає логічне питання – якщо це настільки критично важливий законопроєкт, то чому його підписав тільки один депутат Клочко? Бо зазвичай такі проєкти підписують групи депутатів. І друге питання – з якого дива цей законопроєкт взагалі стосується комітету з питань організації державної влади, який очолює Клочко? НАБУ, НАЗК – це профіль правоохоронного та антикорупційного комітетів, які часто між собою сперечаються.

Як на мене, Банкова намагається вирішувати проблему, якої немає. Тобто хоче додати ще більше бюрократії щодо вимог до кандидатів. З одного боку, непоганий вигляд має ідея, аби кандидат мав бути не молодшим за 35 років і знав англійську мову не нижче певного рівня. Але чому саме 35 років? У 34 людина ще недостатньо досвідчена, аби очолити НАБУ?

Знання англійської теж треба буде підтверджувати, і на цьому етапі вони зріжуть частину непоганих кандидатів. Наш президент, наприклад, до свого обрання англійську не дуже добре знав, а зараз її вивчає.

Щодо колишнього голови НАБУ Ситника довго мусолили адміністративну справу щодо корупційного правопорушення. Але відверто намалювати адмінпротокол і провести його через суд у нашій судовій системі зараз дуже легко. Таким чином можна підвісити людину і якщо вона вже призначена, і якщо тільки бере участь у конкурсі. Якщо цей законопроєкт почнуть серйозно розглядати, то поки його приймуть, конкурс вже триватиме. І що тоді – знову його переоголошувати?

До речі, є цікавий нюанс, який випливає з пояснювальної записки до цього проєкту. Як представник Тransparency international, яка щорічно публікує індекс сприйняття корупції, я знаю, що останній був минулого року. Знайти його не важко. Але чомусь у пояснювальній записці дається посилання на індекс 2019 року та якусь конференцію, присвячену шостій річниці Революції гідності.

Тобто цей законопроєкт – «болванка», яка була заготовлена вже давно?

Так, він був написаний десь на початку 2020-го і зараз пан Клочко чомусь вирішив його зареєструвати. Можливо, під впливом когось з команди президента. Тому воно так і відбувається через пень-колоду.

Чи міг цей законопроєкт бути поданий так показово, щоби його почали обговорювати, аби відволікти увагу від чогось іншого? Це ж доволі розповсюджена практика.

Цілком може бути. Але мені здається, що зараз будь-які кроки щодо лобіювання законопроєктів, які стосуються антикорупційних органів, наштовхнуться на дуже чіткі вимоги щодо кандидатства України у ЄС. Зважаючи на кількість питань до України при отриманні статусу кандидата, робити зараз щось, що навіть потенційно може зірвати конкурс по НАБУ – це вистрілити собі у ногу. Думаю, це все-таки не свідоме рішення влади, а приватна ініціатива або інтриги якихось внутрішніх сил, які хочуть на цей процес впливати, але в них не дуже виходить.

Так а навіщо зараз зайвий раз дратувати міжнародних партнерів, якщо ми як ніколи залежимо від їхньої допомоги?

А навіщо їх було раніше дратувати мільйонами варіантів законопроєктів щодо обрання конкурсної комісії для НАБУ? Не думаю, що і цей законопроєкт матиме велике майбутнє. До речі, не забувайте, хто такий цей депутат Клочко. Він під час свого депутатства, як з’ясували журналісти, купив «Теслу», кілька квартир (записаних на родичів – «Главком»). І, здається, НАБУ навіть слідство збирається проводити за цими фактами.

Які взагалі ваші очікування від конкурсу з вибору директора НАБУ? Чи не вийде, що його саботуватимуть з боку влади так само, як це було з конкурсом на голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури?

Там була проблема: уряд вирішив, що один з членів комісії – Драго Кос – не може бути одночасно членом комісій із відбору і в НАБУ, і в САП. Але зараз це вже не має значення і перше засідання комісії може відбутися вже наступного тижня.

Інше питання – чи не буде цей процес надалі штучно затягуватися. Якщо президент дотримуватиметься публічних обіцянок, що до кінця року ми приймемо всі рішення щодо кандидатства у ЄС, то саботажу конкурсу не може бути. А окрім відвертого саботажу якось впливати на конкурс у них не дуже виходить. Вимогу проведення конкурсу щодо САП ми виконали, але там же закладене і проведення конкурсу щодо НАБУ.

Та ж візова лібералізація з Євросоюзом була обставлена кількома умовами – е-деклараціями, створенням Агентства з розшуку та управління активами тощо, і все це на якомусь етапі саботувалося. Цей процес ми маємо пройти, але шкода, що він забирає багато часу. Було три роки розмов про те, нащо нам Вищий антикорупційний суд, але цей суд за рік виніс 50 вироків, причому декілька з них – під час воєнного стану, з реальними термінами по 10-12 років.

Як влада за результатами цього конкурсу може просунути на посаду директора НАБУ свою людину? І чи не є цей новий законопроєкт Клочка спробою це зробити?

Ймовірність – 50 на 50. Попередні їхні спроби просувати своїх людей на посаду голови САП провалилися. Щоправда, пан Костін зі «Слуги народу», який претендував на це місце, зараз отримав ще вищу посаду генпрокурора. А до того ж пана Холодницького не було мільйона питань, коли він очолив САП у 2015 році, але потім вони з’явилися.

На будь-якому конкурсі найбільш небезпечними є кандидати, які не є очевидно хорошими чи очевидно поганими, а «темні конячки», про яких ми на етапі відбору можемо навіть не здогадуватись. Давайте дочекаємось, коли комісія хоча б оголосить про початок збору документів і найближчими тижнями ми побачимо список кандидатів, аби його аналізувати. Сама по собі комісія за складом є непоганою – як іноземні представники, так і наші (на відміну від комісії з відбору голови САП вирішальне слово тут матимуть саме міжнародники, – «Главком»). І система прийняття рішення у ній убезпечена на рівні закону. Сподіваюся, що все це займе не більше трьох місяців.

Ваше особисте очікування – яким має бути переможець цього конкурсу? Зрозуміло, що чесним і порядним, але чи він має бути вихідцем з системи чи бути відносно новою людиною?

Це точно має бути абсолютно аполітична та незалежна особа. Звісно, він, як будь-який керівник, має бути дипломатом. Чи буде це виходець з НАБУ, чи ні – відкрите питання. З одного боку, певна сталість – це добре, з іншого – певні нові погляди теж були б цікавими. Але НАБУ – молодий орган, тому статися може і так, і так.

У нас працівник НАБУ став головою САП. Чи бачите ви ризики протистояння між цими органами, як це було за часів Ситника і Холодницького?

Такі ризики завжди існують. Звісно, це протистояння було величезним соромом, і це було дуже важко було пояснювати західним партнерам. Ну як це може бути, коли очільники ключових органів не можуть знаходитись на відстані менше 100 метрів один від одного?

Сподіваюся, що більше цього не буде, але прогнозувати нічого не можу, бо я поки не можу оцінити ані персоналію нового керівника САП, ані ще не обраного керівника НАБУ.

Павло ВУЄЦЬ, «Главком»