ЗСУ будуть перемелювати увесь непотріб з росії до останнього рашиста — інтерв'ю НВ з Даніловим про путінську мобілізацію

Диктатор Володимир Путін збирається мобілізувати для відправки на війну проти України мільйон росіян, а не 300 тисяч, як було озвучено публічно, повідомило російське видання Новая газета. Москвичам та пітерцям уже почали вручати повістки, а у соцмережах почали публікувати відео відправки першої партії російських резервістів. Якою мала би бути відповідь України на всі ці дії Російської Федерації та які здатності українського оборонно-промислового комплексу нині є в умовах воєнного стану, Радіо НВ обговорило це з Олексієм Даніловим, секретарем Ради нацбезпеки та оборони України.

— Ви оцінили дії Росії щодо мобілізації так, на що нам, грубо кажучи, не треба звертати уваги, начхати на їх рішення. Чи не здається вам, що така позиція не до кінця правильна? Все ж або 300 тисяч, або мільйон, про який зараз пише Нова газета, — це загальна ескалація. Це може бути щось серйозне з боку Росії?

— Ви трошки пересмикуєте, що ми не звертаємо на це уваги і говорите, що нібито ми взагалі в якомусь вакуумі живемо. Це не відповідає дійсності. Ми слідкуємо за подіями, які відбуваються в агресора. Ми говоримо, що не можемо впливати на те божевілля, яке сьогодні є у Кремлі, я дослівно сказав, що «нам по цимбалах, що які рішення там цей „цар“ приймає». Саме це я мав на увазі.

Щодо рішення про тотальну мобілізацію, яку робить Російська Федерація. Це свідчить про те, що наша армія, наші Збройні сили перемелюють увесь той непотріб, який Російська Федерація сюди відправляє. Більше 50 тисяч військових Російської Федерації вже відправилися на той світ. Якщо вони хочуть, щоб їх було більше, ми ж не можемо їм заборонити цим питанням займатися.

^{Інфографіка: НВ}

Скільки вони насправді зможуть назбирати — чи то 300 тисяч, чи то мільйон, чи то 100 тисяч — давайте будемо дивитися.

Ми дуже уважно спостерігали, як вони комплектували свою Третю армію (армійський корпус — ред.). Кожного дня отримуємо від наших розвідок інформацію про комплектацію, де вона відбувається, в якому стані це все. І повірте: ми відслідковуємо кожен крок наших ворогів, який здійснюється на тій території, розуміємо, про що йдеться. Ми звертаємо на це увагу. На засіданні Ставки верховного головнокомандувача, яка відбувається два-три рази на тиждень, ті питання, на яких ви зараз наголосили, обов’язково є. Вони обов’язково розглядаються. Ми розуміємо, в якому стані і де ми знаходимося в системі координат, яка існує на сьогодні.

— Чи є у нас розуміння, все ж йдеться про 300 тисяч чи про мільйон? Що відомово взагалі про здатність Росії таку кількість людей залучити до війська? Наскільки це може бути активна робота, наскільки вона може бути тривалою? Коли ці люди можуть з’явитися на фронті? І чи взагалі є розуміння, що вони з’являться тут?

— Треба розуміти, в який спосіб вони займатимуться цим питанням. 300 тисяч треба одягнути, озброїти, підготувати. Це вкрай складна і непроста робота. Думати, що це можна зробити за один день, передавши повістку чи на вулиці, чи в метро, чи де вони там це все роблять, — це зовсім не відповідає дійсності. Щойно ми бачитимемо формування Збройних сил Російської Федерації, відповідним чином наші Збройні сили на це реагуватимуть.

— Яка задача у Збройних сил?

— Зробити заяву про 300 тисяч, зараз витік інформації, що їх буде мільйон, — це для чого? Для того, щоби нас залякати чи як? Ми вже лякані після 24 лютого. Уже не знаю, що має статися, аби вони могли нас якось налякати, нашу армію, наше суспільство.

Вони можуть завтра сказати, що будуть залучати 10 мільйонів громадян.

Є чітке розуміння: ті, хто мав бажання піти воювати проти нашої країни, вони цей ресурс уже повністю вичерпали. Звертаю увагу, що так звані «добровольчі батальйони» вони вже формують три-чотири місяці, куди запрошують за величезні гроші йти вбивати. Але вони не змогли: у них не було спроможності набрати відповідну кількість фахових людей для того, щоби вони йшли на [війну].

Вони перейшли до другого етапу — стали їздити по колоніях. Усім відомий ролик, коли представник [групи] Вагнера мав промову перед людьми, які відбувають покарання. Пропонував їм за те, що вони будуть позбавлені цього статусу, який у них там був, відправитися на фронт. Повірте, там величезна кількість [ув'язнених] знаходиться у колоніях Російської Федерації, але у них так само немає бажання. Не кажу, що у всіх, немає бажання.

Вони перейшли до іншого етапу. Зараз оголосили так звану часткову мобілізацію. Спочатку сказали 300 тисяч, потім — мільйон. Ми розуміємо, про що йдеться і про кого йдеться.

— Тоді яка задача Збройних сил України до моменту вступу в війну цих мобілізованих? За адекватними оцінками, їм потрібно готуватися як мінімум кілька місяців, якщо це не буде «гарматне м’ясо», яке пустять одразу в горнило війни. Підготовка триватиме три-чотири місяці, умовно до того ж 24 лютого, але 2023 року. І ми матимемо величезну кількість військ, готових від Російської Федерації вступити в війну. Якими є задачі ЗСУ до цього моменту для того, аби адекватно їх зустріти?

— Задачі ЗСУ, починаючи з 24 лютого, кожного дня перемелювати і перемелювати цю орду, яка насунулася на нашу країну. Інших завдань у наших Збройних сил немає.

Завдання просте: знищувати наших ворогів, звільняти нашу українську землю, крапка.

Це завдання, яке не змінюється з першого дня великої війни, яка почалася 24 [лютого]. До цього була інша війна. Коли почалася гаряча фаза великої війни 24 лютого, інших завдань у наших Збройних сил, усього нашого сектору безпеки та оборони не існує. І не буде існувати до того часу, поки ми останнього рашиста не викинемо з нашої землі.

Щодо того, в якому вигляді вони їх сюди відправлятимуть, чи через тиждень, чи через місяць, чи готуватимуть вони їх — це не від нас залежить, а від Російської Федерації.

Можу сказати, що ті, які йшли 24 [лютого], в березні, у квітні, були різними. Там були і підготовлені, фахові [військові] (десантура), але це їм не допомагало. Там були люди, які перший раз бачили той танк або БТР, куди їх запхали. Як буде в цьому випадку, будемо дивитися.

— Генерал Залужний, головнокомандувач Збройних сил України, опублікував статтю — своє бачення щодо мобілізаційного плану на 2023 рік. Як написав Залужний, головною особливістю протистояння ЗС РФ є навіть не суттєва відмінність чисельності сил і засобів сторін на користь росіян. Визначальною є вирішальна диспропорція у спроможностях. Спроможностями Залужний називає, наприклад, здатність Росії стріляти на дві тисячі кілометрів своїми ракетами вглиб нашого тилу. Натомість у нас є лише комплекси Точка-У або системи HIMARS, які б’ють ракетами на 80−100 кілометрів. Наші спроможності в цій компоненті у 20 разів слабші за російські. Я так розумію, що виходячи з вашого міркування, математично, в кількості військ не змінюється питання спроможностей російської армії.

— Що ви маєте на увазі під словом «спроможності»?

Свого часу, коли всі партнери нам пророкували поразку в лютому і давали нам дуже короткий термін на цю війну, вони якраз рахували танки до танків, літаки до літаків, військових до військових. І це була велика помилка, тому що це не математика в цьому випадку.

Той дух, який є у нашого народу, [бажання] захищати нашу рідну землю, як ви його можете оцінити? Яку оцінку можна дати цьому явищу? Є речі, які ви абсолютно не можете оцінити. Наші хлопці та дівчата, які боронять нашу країну, я не знаю, як їх узагалі можна порахувати. Те, що вони роблять, — це речі, які не піддаються будь-якому сучасному аналізу.

Я вам можу навести дуже простий приклад. У нас у військах є хлопець, якому 19 років. У нього є зброя. Він цією зброєю збиває літаки, як птахи, з рушниці. Ну от що ви скажете? Йому 19 років…

— Зрозуміло, що ментальний контекст неможливо виміряти. У цьому багато розвідок світу програли, коли неправильно оцінили можливість до спротиву України. Але питання спроможностей багато в чому полягає саме в технічних характеристиках. Які здатності нашого оборонно-промислового комплексу зараз, в умовах війни? Чи можемо ми щось протиставити, за виключенням того, що отримуємо від партнерів? Що з умами, які могли би складати далекобійну зброю в Україні? Чи є вони, чи є на них гроші, чи є гроші на цю техніку? Чи є можливість будувати підприємства, покращувати наші спроможності? Це все суто посили до статті головнокомандувача Залужного.

— Я дуже уважно ознайомився зі статтею Валерія Федоровича, там усе слушно зауважено щодо далекобійної зброї. Коли я з ним спілкувався, він говорив, що ця стаття була написана для наших партнерів, аби вони розуміли, які спроможності є у нас, які спроможності є у РФ.

Хочу сказати, що сьогодні весь військово-промисловий комплекс, який у нас є, працює на повну потужність, зранку до вечора. Кожного дня відбуваються звіти верховному головнокомандувачу — президенту нашої країни — щодо того, що зробив наш військово-промисловий комплекс за минулу добу.

Так само ми щодобово маємо звіти, яку зброю ми отримали для захисту наших національних інтересів, для захисту нашої країни. Це на контролі у президента. У цих доповідях беруть участь усі представники сектору безпеки та оборони. Ми кожного дня розуміємо, де знаходимося, в якій ситуації, на якому світі.

Чи є у нас на сьогодні спроможності на більш дальню відстань атакувати ворога? Давайте будемо вважати, що те, що відбулося в аеропортах Криму, це, скажімо так, невідомі птахи туди залетіли.

— Зрештою головнокомандувач Залужний визнав це у своїй публікації.

— І яка відстань, скажіть, будь ласка, від нашої території до [місць вибухів у Криму]?

— Напевно, кілометрів 250 там було.

— А ви ж говорили, що ми маємо тільки 120.

— Я говорю суто по технічних характеристиках.

— Те, що у нас трошки є, ми будемо розуміти, трошки є. Хотілось би, звичайно, набагато більше, але як казала одна з засновниць однієї з країн (наша киянка), якщо пошукаємо — знайдемо.

— Можливості створення оборонних підприємств разом із нашими партнерами-сусідами, наприклад, із Польщею. Цей варіант зараз реалізовується?

— Це вже не нова новела. На польській території відбувається дуже багато подій, що стосуються військово-промислового комплексу. Наші фахівці, фахівці з Польщі, з інших країн… Я би не хотів зараз розгалужувати це питання. І я можу сказати, що це не тільки Польща.

— На тлі ескалації, яку оголошує Путін, він згадує ядерну зброю. Весь світ переполохався від цієї заяви, вчергове почали говорити, що це неприпустимо. Ви теж говорили, що щойно Путін застосує ядерну зброю, він розуміє, що РФ як держава розвалиться, бо відповідь від усього цивілізованого світу буде миттєвою і такою, що зруйнує цю країну. Але чому дуже багато експертів говорять про те, що це блеф Путіна? Наскільки реальна загроза використання ядерної зброї цим рашистським диктатором? Вас і українську владу багато звинувачували в начебто неповідомленні населенню про те, що буде широкомасштабна війна. Але тепер маємо шанс чесно поговорити про загрозу ядерних ударів.

— Чи існує загроза ядерних ударів? Що ви хочете від мене почути, з урахуванням ситуації, в якій і до початку війни всі розуміли, що відбувається.

До речі, щодо того, повідомили чи не повідомили. Це ж не Радіо НВ, що ми з ранку до вечора мали про щось говорити. Це набагато складніші речі. Це держава і це відповідальність. І якщо хтось вважає, що зараз треба сказати, що завтра буде ядерний удар від РФ, ви взагалі уявляєте, що може почати відбуватися?

Чи буде це, чи не буде, ми не можемо з вами зараз давати відповіді. Ви ж самі говорите про божевілля тієї чи іншої людини.

На наш погляд, у російському Кремлі вже починаються певні процеси. Хочу нагадати, що коли було повідомлено про вечірній виступ президента Путіна і він буде оголошувати якісь речі, цього не відбулося. І не відбулося саме тому, що там почалася дискусія — там уже не всі згодні [були] з тим, що пропонував у першій версії Путін. І після того вони були змушені перенести виступ Путіна на наступний день.

Чи була корекція між вечором і ранком? Звичайно, була. Чи вона була велика? Звичайно, вона була велика.

Щодо того, чи буде застосовуватися тактична ядерна зброя. Я би хотів звернути увагу на наголос наших партнерів. Першим на це реагував свого часу ще прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. Він робив заяву, що Російська Федерація одразу ж отримає адекватну відповідь, якщо, не дай Боже, це станеться.

Потім, уже пізніше, була заява Сполучених Штатів, президента [Джо] Байдена. І інші політики, інші керманичі світу сьогодні роблять заяви щодо цього.

Щодо дефрагментації Російської Федерації. Це питання нашого виживання. До того часу, поки Російська Федерація знаходиться в тих межах, небезпека з тієї території для нашої країни буде постійна.

— І все ж, погодьтеся, що для Росії, яка не підтримує жодні юридичні правила, світові угоди, потенційне визнання тих зараз захоплених територій України внаслідок псевдореферендумів, буде формальною підставою для начебто ядерного захисту своїх територій. Як ви на це дивитеся?

— Ми на це дивимося спокійно та виважено. А скажіть, будь ласка, як ми на це маємо дивитися? Агресор окупував частину нашої території, говорить, що буде проводити там якісь ["референдуми"]. Жодна цивілізована країна світу ці речі прийняти не зможе, бо це неприпустимо у XXI столітті. Мені дуже шкода, що 2014 року, коли він робив те ж саме у Криму, світ свого часу адекватно не відреагував на ті події. А зараз це наслідки.

Чи реагуватиме світ на ці так звані «референдуми», на яких вони збираються малювати цифри, мені важко сказати на сьогодні. Я чітко розумію, як реагуватимемо ми: наше військо буде воювати за нашу незалежність.

У нас немає іншого шляху, крім як виборювати нашу незалежність через наші Збройні сили України. Інших Збройних сил у нас немає, крім нас нашу державу захищати ніхто не буде.

Ми дякуємо тим країнам, які нам сьогодні допомагають у цій боротьбі, але маємо на увазі, що ми захищаємо не тільки себе — ми захищаємо Європу. Якщо, не дай Боже, Україна програє, я вже неодноразово говорив, що наступними будуть країни Балтії, Польща тощо.

— А зараз, коли ще не провели референдум, світ адекватно реагує на російсько-українську війну?

— Нам би, звичайно, хотілося, аби це була агресивніша позиція. Нам би хотілося, аби нам надавали якомога більше зброї. Я хотів би наголосити, що це наше бажання.

Ми дякуємо тим країнам, які нам допомагають виборювати нашу незалежність, але я хочу наголосити: це наша країна, нам її боронити. Замість нас її захищати ніхто не буде. Я хочу, щоби ми всі це усвідомили та розуміли, і дякували тим країнам, які нам допомагають.

— Саме тому я вас і запитував про спроможності українського оборонно-промислового комплексу, аби не залежати від інших країн. Певну завуальовану відповідь усе ж таки від вас ми отримали, але…

— Я можу продовжити це питання. Якщо ви вважаєте, що для сучасної війни той оборонно-промисловий комплекс, який залишився нам після Радянського Союзу і після тієї спадщини Януковича, спроможний виробляти все необхідне сьогодні нам озброєння, на превеликий жаль, ви помиляєтеся. Це просто неможливо ні технологічно, ні фізично.

Чи маємо ми якісь потужності? Так, маємо. Чи завантажені ці потужності на 100%? Так, завантажені. Але, на превеликий жаль, був такий період часу, коли ми втратили певні речі і наздогнати це буде вкрай важко.

Я хочу, аби ми з вами розуміли, що кожна країна у світі має свої інтереси, і у сильній, заможній, могутній Україні не всі країни світу зацікавлені.

І наш сусід робив усе можливе і неможливе, аби наш оборонно-промисловий комплекс знаходився саме в тому стані, в якому він знаходиться на сьогодні. Це треба визнати.

— Наближаються опалювальний період, холоди і морози. Ми розуміємо, що величезна кількість енергетичних підприємств пошкоджена. За словами міністра розвитку громад та територій України Олексія Чернишова, 349 об'єктів енергетичної інфраструктури були пошкоджені внаслідок російських обстрілів. Це і ТЕЦ, і ТЕС, багато з них на Донбасі. Що очікує людей на територіях, наближених до лінії фронту?

— По-перше, зима буде складна для всіх, не тільки для тих, хто є на території фронту. Держава робитиме все від неї залежне для того, аби не сталося непередбачуваних ситуацій.

Але я хочу ще раз наголосити, що це війна. Ми маємо розуміти, що ворог підступний. І коли він почав атаку на об'єкти критичної інфраструктури саме енергетичного [сектору], маємо розуміння, для чого він це робить.

— Викликати у нас паніку. Нам до цієї складності потрібно бути готовими.

— Максимально ускладнити наше життя для того, аби ми не мали спроможності захищати нашу країну, якщо стисло дати відповідь на ваше запитання.