«Заборонили дивитися холопам»: Шабунін про те, як нардепи спробували приховати нажите за час вторгнення

Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, в розмові Radio NV пояснив, як народні депутати провалили відкриття електронних декларацій і намагаються приховати власні статки у часи війни. До вашої уваги - частина інтерв"ю Шабуніна. Повне інтерв’ю з головою ЦПК читайте тут: «Заборонили дивитися холопам». Як нардепи спробували приховати нажите за час вторгнення РФ — інтерв'ю із Шабуніним

— Що в нас відбувається з відкриттям реєстрів обов’язкового декларування майна та активів? Верховна Рада голосувала, але я так розумію, що певний час декларації залишатимуться закритими.

— Депутати обманюють, що рік. Буде більше, я наголошу…

— Рік вони будуть залишатися закритими.

— Згідно прийнятого закону, проголосованого парламентом, ще є президент, вони будуть рік закритими. Я вам нагадаю приклад про мораторій на продаж с/г землі, який щороку продовжували, якщо не помиляюсь, 19 разів. 19 разів. Теж норма була, рік і все.

— Варто зайти в такий формат, а далі його просто підтримувати.

— 100%. Я наголошу, друзі, що шановні депутати сховали від нас із вами статки, набуті під час війни. А чого ж так бояться депутати відкрити свої декларації? Бо я вам нагадаю, що лише восени гриміли скандали, як слуга народу Халімон, депутат Верховної Ради, зареєстрував маєток на Печерських пагорбах Києва. А його колеги купували супердорогі елітні авто.

І журналісти це відкопали не з публічного реєстру, бо декларації закриті, а проводячи складні розслідування. Саме такі маєтки на Печерських пагорбах і за кордоном, і такі елітні авто сьогодні народні депутати від нас із вами сховали. Це чистої води феодалізм. Як це виглядає в реальності? Феодали, сидячи в парламенті, сказали: не ваше холопське діло дивитися за нашими статками. Позакривали писки і ото мовчки воюйте, і податки платіть. А ми, феодали, будемо збагачуватись і вам нічого не показувати.

— А наступного ж року буде аналогічна логіка, так? Ви ж розумієте, що існує небезпека. Я вчора говорив з Олександром Новіковим, керівником НАЗК, Я поставив це запитання, на що пан Олександр відповів, що це прерогатива Кабінету міністрів, визначати статус відкритих реєстрів чи закритих, мається на увазі декларування.

Але це продиктовано питаннями безпеки. До прикладу, якщо чиновник із Маріуполя, я ще перепитав, а хіба він залишився на окупованій території? Ні, там можуть бути його родичі. І щоби не наражати їх на небезпеку, декларації на цей період закриваються.

— Хто з народних депутатів із Маріуполя і переховуються? Народні депутати прикриваються якимись часто вигаданими потенційно історіями, аби не показати свої статки. Немає проблем, військові взагалі не декларують до кінця війни. Що заважає народним депутатам, міністрам або суддям задекларуватися?

Нагадаю, що точних адрес там немає, в електронній декларації немає і ніколи не було електронної адреси. Там було місто. Навіть не вулиця, місто. Ще раз, немає жодного обґрунтування схованим деклараціям, окрім бажання сховати нажите під час війни.

— Яка тоді цінність прийнятого в цілому законопроєкту № 9534 про відновлення електронного декларування для чиновників? Якщо декларації залишаються закритими?

— Жодного сенсу в цьому немає, це обман.

— Імітація?

— Чистої води імітація, чому? Тому що декларування чиновниками статків існувало і до електронних декларацій. Ви хоч один скандал пам’ятаєте? Ні, бо ті декларації були без публічного доступу. Тому ключовим елементом електронної системи декларування був вільний доступ до цієї інформації.

— Можливо, мається на увазі, що зараз антикорупційна інфраструктура отримає доступ до цих декларацій, буде аналізувати щось?

— Вони будуть мати доступ, але я нагадаю, що ключові розслідування, ключову інформацію знаходили журналісти та громадяни. Бо нас мільйони, а НАЗК і НАБУ — два.

— Поставлю зараз риторичне питання: а навіщо ми створювали антикорупційну інфраструктуру?

— Щоби коли журналісти чи ми знайшли, вони притягнули до відповідальності. Це різні речі, притягнути до відповідальності і знайти — це різні задачі. Вони теж мають шукати, але коли декларації публічні, то шукачів у мільйон разів більше. І цього вони бояться.

— Але тут є якась диспропорція. Журналісти не отримують державного фінансування для проведення цієї роботи.

— Це не означає, що не мають шукати НАБУ, НАЗК та інші. Мають, але коли вони знають, що якщо не знайдуть вони, то журналісти точно знайдуть, їх мотивація шукати, повірте, дуже велика. Бо до них потім запитання, як це, Ткач знайшов, а ви не знайшли.

— Тобто сьогодні суттєво обмежено наші можливості аналізувати тих, хто збагатився під час війни, і ставити їм питання. Можливо, вони законно збагатилися, законно, але ставити ці питання.

— Не обмежено, а її у принципі немає. У вас немає доступу до цих декларацій.

— Ти сам сказав, що журналісти все одно знайдуть, але скільки сил і зусиль на це буде витрачено.

— А Ткач, Ніколов, Сідлецька, Бігус — ну їх 15 людей, які мають можливість, джерела та ресурси знайти документи. А коли в декларації все зібрано, треба просто перевірити, це вже буде кожен. Бо це ти сів, бери декларацію, взяв реєстр і просто звірив.

— Витік інформації від тих, хто має до них доступ, можливий? Це ж може бути джерелом отримання інформації? Чи це буде потім оскаржено в суді? Якщо ми не отримаємо доступу до інформації, то будемо шукати джерела її отримання.

— Так, звичайно, будемо шукати. Але я нагадаю, що медіа мають право не відкривати своїх джерел. А от громадяни — інша історія.

— Джерела — так, але за рішенням суду зобов’язані.

— Так, і це створює окрему можливість тиску на журналістів-розслідувачів.