Якщо вони на це підуть, втрати ворога будуть величезними – інтерв’ю з представником ГУР Міноборони Вадимом Скібіцьким

У ексклюзивному інтерв’ю журналістці Kyiv Post генерал-майор Вадим Скібіцький розповідає про підготовку операції контрнаступу, можливість оголошення загальної мобілізації в Росії, реакції Кремля на воєнні успіхи української армії, допомогу західних союзників і скільки триватиме війна.

Добрий день. Сьогодні з нами представник військової розвідки України, генерал-майор Вадим Скібіцькій.

Добрий день.

Багато є до Вас питань. В першу чергу, хотіла запитати щодо нашого контрнаступу. Чому для росіян це стало такою несподіванкою?

Не можна сказати, що це було несподіванкою, тому що взагалі наступальні дії наших сил готувалися, як на півдні, так і в інших районах. Необхідно було зупинити наступальний темп Російської Федерації, насамперед на Донецькому напрямку.

Основна мета Російської Федерації, й вона на сьогодні залишається, – це повна окупація Донецької області. Та саме через це були продумані всі необхідні заходи для того, щоб не допустити подальшого розвитку таких подій.

Головне управління розвідки здійснювало усі необхідні заходи для того, щоб викрити плани й наміри ворога, викрити повністю дислокацію російських військ по всій лінії фронту. Саме завдяки, в тому числі, тим даним, що були добуті воєнною розвідкою, планувалася ця операція.

Якщо говорити про несподіванку – у Київській, Чернігівській, Сумській областях, восени російське керівництво спланувало свою операцію, яку почало проводити в лютому, а у березні російські війська вийшли з цих територій. Це теж були успішні дії наших військ, і був супротив не тільки Збройних сил України, це був супротив усього силового блоку, місцевого населення, який дозволив вигнати окупантів саме з тих територій.

Рано чи пізно ми розуміли, що потрібно буде проводити контрнаступальні дії і на Харківському напрямку. Насамперед через загрозу Харкову, і вона, до речі, зберігається – ви ж бачите як обстрілюють місто російські окупанти. При тому обстрілюють різними видами зброї.

Слабке місце російської армії в районі Балаклії було зрозуміло для нас ще навесні. В червні стало очевидним, що можливо проводити наступ у цьому напрямку, а те, що ми планували на півдні – це Херсонська, Запорізька області – тільки допомогло розвинути загальний успіх ЗСУ.

В той період часу ми не розуміли деяких позицій Російської Федерації, особливо стосовно резервів, і вони вже проявилися буквально в серпні, коли вони почали активно переміщати свої війська, по суті, стратегічні резерви східного округу, з Харківського і з Донецького напрямків. Протягом місяця Росія перемістили всі війська на південний напрямок, це і створило умови для успішних дій як на Херсонському, так і на Харківському напрямку. Головна наша мета – це деокупація усіх захоплених територій.

Так, але судячи з того, як росіяни швидко залишили захоплені території, то для них принаймні, дії нашої армії стали несподіванкою. Скажіть будь ласка, а яка вірогідність, що російські війська зроблять перегрупування і вдарять у відповідь, чи є в них ресурси?

Сьогодні те, що відмічає воєнна розвідка – йде активна підготовка російських військ до оборонних операцій. Вони здійснюють побудову своїх оборонних позицій першої й другої лінії.

По суті, вони робили таке і на півдні України, в Херсонській області. Коли російські війська захопили ці території, зразу ж була організована оборона – мінімум дві, а то й три лінії. Зараз вони намагаються створювати резерви, щоб поновити свої позиції. З цим є проблеми, ми це чітко бачимо.

Основні сили російської армії було кинуто на територію України ще починаючи з лютого місяця. З середини літа ми бачимо, наскільки важко їм стало формувати свої резерви. Той же самий третій армійський корпус, який, як вони заявили, буде сформовано до середини серпня – досі іще повністю не сформований і як єдина бойова одиниця не діє, а його знову почали розкидати по різним напрямкам. Це говорить, що створення резервів, а, тим паче, швидке просування по нашій території – це теж дуже проблемно для Російської федерації.

Який шанс, що в Росії оголосять загальну мобілізацію? Є новини, що це обговорюється зараз керівництвом РФ. Чи зможуть вони зібрати серйозний людський ресурс?

Питання мобілізації обговорюється керівництвом Російської федерації з самого початку воєнного конфлікту. За цей період часу, коли російська армія понесла перші свої втрати, особливо у Київській, Чернігівській областях і на півдні України, вони почали застосовувати різні підходи для того, щоб поповнювати свої ресурси і компенсувати втрати.

Було сформовано так звані добровольчі батальйони, батальйони з резервістів, залучено ті ж самі приватні військові компанії, потім пішло формування третього армійського корпусу – створення нових об’єднань збройних сил Російської федерації. Пізніше з’явився указ президента Путіна стосовно збільшення чисельності збройних сил до 137 тис. військовослужбовців – це все спрямовано на те, щоб поповнювати ресурси та продовжувати подальші активні бойові дії.

Оголошення загальної мобілізації – це буде значний удар по режиму Путіна, тому що означитиме визнання, що Росія не змогла виконати всі поставленні завдання, що так звана «спеціальна операція» Путіна не досягла результату і те, що йде реальна війна.

Крім того, оголосити загальну мобілізацію – це значить оголосити війну Україні та визнати те, що Росія є країною-агресором. На сьогодні ми почали збирати інформацію – дуже підвищилася така мобілізаційна інформаційна риторика у Російській Федерації. Зюганов і інші російські політичні діячі говорять про те, що так, дійсно, йде війна, і що російська армія не може впоратися, потрібно оголошувати війну і мобілізацію. Знову ж таки, при цьому вони кажуть, що ми будемо вести війну не просто з Україною, а з НАТО і США, тому що вони воюють на боці України.

Росія розуміє, що для захоплення усієї території України, а це є основною метою, рано чи пізно необхідно буде залучати додаткові ресурси. Оголошення загальної мобілізації тільки буде на руку нам, тому що протестні настрої в Росії слабкі, але молодь йти воювати не хоче.

Ми провели аналіз російського соціуму і бачимо, що в основному підтримують війну режиму Путіна люди, яким за 50 років, що не підуть воювати. Піде воювати молодь – 20-30 років. Через те саме оголошення загальної мобілізації буде індикатором, який покаже наскільки російський народ готовий до продовження цієї кровопролитної війни.

Зюганов уточнив, що він мав на увазі економічну мобілізацію. Поки, судячи з останніх новин, не готові в Росії оголосити загальну мобілізацію. Чи є відомості, як відреагували в Кремлі на українські успіхи на фронті, що там відбувається? Ми бачимо, що Путін відкриває Колесо огляду і святкує день Москви. Чи це взагалі адекватно? Про що це свідчить?

Я дуже просто вам скажу – ми з Росією живемо в різних паралельних світах. З самого початку у нас на командному пункті було два екрани – один показував CNN, а інший Росія 24, тому, що ми розвідка і моніторимо відкриті джерела. Коли ми дивимся на ці дві картинки – це два різних світи.

Перші два місяці російські пропагандисти взагалі розповідали про те, що бойові дії йдуть на Донбасі – вони звільняють Донецьку, Луганську області й все. Вже пізніше почалися прояви того, що йде війна на всій території України. Ми відстежуємо реакцію Путіна за тим, як змінюються командувачі, й за підписаними наказами російського президента щодо призначення командувачів армій, округів, об’єднань.

За останні три місяці той же командувач західного напрямку змінився вже тричі – це говорить про те, що успіху нема. Для нас це основний індикатор і показник, наскільки реагує Кремль на наші успіхи. Що стосується суспільства і політичних партій, то там усе підконтрольне Кремлю, чітка вертикаль влади й цензура.

Ви взагалі не прочитаєте про події, які відбуваються на нашій території. В Росію може заходити тільки інформація, що йде з західних потужних видань. Kyiv Post, CNN, BBC, the Telegraph, TIME – це ті видання, які ще можуть пробитися на територію Російської Федерації. Тому ми працюємо з усіма, щоб донести дані про реальну ситуацію на лінії фронту і взагалі інформацію, що стосується агресивної політики РФ.

Чи вважаєте Ви, що Путін у розпачі, якщо змінює своїх воєначальників?

Він шукає людей, які виконають його накази, але це поки що не вдається.

А як Ви оцінюєте шанси військового перевороту в Росії?

На це питання складне, але можу сказати, ми поки не бачимо ознак, що там може бути воєнний або політичний переворот. Можливо, він десь зріє, але сьогодні чітких ознак нема. По-перше, в російському суспільстві дуже високий відсоток підтримки Путіна. А по-друге, в Кремлі існує чіткий контроль: Путін обмежив коло осіб, які працюють з ним. Це його довірені особи, які мають владні повноваження і не допустять зміни режиму, тому що тоді закінчиться і їхня політична та воєнна кар’єра. Крім того, усі матеріальні блага зараз саме у людей з оточення Путіна.

Зрозуміло, але все ж він боїться оголосити мобілізацію, навіть попри підтримку населення – може там не така вже й висока підтримка?

Не виключено, що є в Росії підтримка загальної мобілізації. Повторюсь, Зюганов і депутати Російської Думи все частіше стали говорити про війну із Заходом, про необхідність мобілізації. Буде формуватися «громадська думка», і зробити це буде набагато простіше, ніж на теперішньому етапі.

Скажіть, чи є ризик, що буде напад з території Білорусі та відкриється другий фронт, поки ми зараз наступаємо?

Загалом територія Білорусі використовувалася і використовується проти нашої держави. Перше таке використання території та інфраструктури Білорусі було в лютому, коли батальйонні тактичні групи східного округу, а східний військовий округ – це далекий схід, зайшли на нашу територію. Тоді формувалися колони прямо на території Білорусі та заводились у напрямку Києва. Другий напрямок – це завдання ракетних ударів з використанням бомбардувальної авіації – ті ж самі Ту-22М3, крилаті ракети, ракетні комплекси «Іскандер» теж використовуються для ударів по нашій території – це загроза.

Якщо говорити про загрозу широкомасштабного наступу з території Білорусі, зараз її рівень низькій, тому що усі основні з’єднання і частини російської армії перемістилися в інші райони. Той самий батальйон тактичної групи східного округу спочатку був на Харківському і Донецькому напрямках, зараз перебуває на Херсонщині. Через те резерву й угрупувань військ, які здатні проводити наступальні операції з території Білорусі, наразі ми не бачимо.

Збройні сили Білорусі зараз проводять навчання, розгорнуті певні батальйони біля нашого кордону, але це все під контролем. Ми розуміємо і бачимо їхні заходи й готові реагувати в будь-який момент.

Які Ваші прогнози щодо того, скільки триватиме ця війна, зважаючи на наш успішний наступ? Чи є нові прогнози й дані з Вашого відомства?

Загалом прогнози базуються на певних статистичних даних: які угруповання діють проти нас, які є запаси й резерви, в тому числі запаси боєприпасів, озброєння в ЗСУ.

Дуже багато буде залежати від міжнародної допомоги, насамперед боєприпасами, озброєнням і військовою технікою. Також від тих санкцій, що вже діють і подальшому будуть введені проти Російської Федерації. На сьогодні санкції дуже ефективно працюють проти воєнно-оборонного комплексу РФ. В першу чергу санкції стосуються виробництва ракетного озброєння, і ми чітко вже бачимо результати.

Головне управління розвідки Міноборони України постійно відстежує, наскільки Росії вдається виробляти нове озброєння – ті ж самі «Калібри», «Іскандери», крилаті ракети, що застосовуються проти нашої держави. Санкції діють – але потенціалу Російської Федерації ще вистачить як мінімум до літа наступного року.

Надалі все буде залежати від тих факторів, що я назвав, але ресурс в Росії теж вичерпний. Ми намагатимемось завдати таких втрат, щоб ворог зрозумів, що подальші бойові дії стануть для нього крахом.

Чи достатньо допомоги зараз від західних союзників? Чи співпрацює військова розвідка з нашими союзниками?

На сьогодні сформована чітка позиція західних країн, США, Великобританії – ці країни є локомотивами допомоги нам, і це працює. Перша платформа – «Рамштайн», й засідання, що було проведено на минулому тижні в Німеччині, засвідчело, що Європа, західний світ та Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея, Японія та інші країни, навіть ті що знаходяться не на європейському континенті, розуміють загрозу, яку несе Російська Федерація не тільки для України, а взагалі для системи міжнародної безпеки.

Платформа «Рамштайн» сформована, вона діє і працює кожен місяць. Чітко визначаються пріоритети оснащення боєприпасами, озброєнням, що необхідні для ЗСУ. Як результат, виділяються сили й засоби, щоб забезпечити насамперед наш потенціал і можливості по веденню цієї війни, яку розв’язала Російська Федерація.

Що стосується озброєння і військової техніки, вона надходить, є графіки. Ми чітко розуміємо кількість і якість того озброєння, що надається, і є відповідно зворотній зв’язок, особливо що стосується нових озброєнь. Наприклад, ті ж самі польські артилерійські системи AHS Krab, які працюють на нашій території. Також наші воїни освоїли ті ж самі польські

ПЗРК Piorun, французькі гаубиці Ceasar, це дуже ефективна зброя. Взаємозв’язок полягає у тому, що проводиться постійний ремонт і обслуговування, щоб ця зброя була у постійній бойовій готовності.

Крім того, нещодавно була створена інша платформа, Копенгагенська – це вже з країнами північної Європи. Нещодавно відбулося онлайн засідання цієї групи в Києві, був Міністр оборони Данії, Міністр оборони Естонії і Міністр оборони України Олексій Резніков, він безпосередньо головував на цьому засіданні.

Обговорюються питання підготовки наших підрозділів – підготовка до зими, спорядження та обладнання, що дозволить вести бойові дії взимку.

Теж саме медичне забезпечення – наприклад, Естонія презентувала нам мобільний модульний госпіталь – дуже важлива річ, тому що на полі бою є поранені, яким швидко потрібно надати медичну допомогу.

Міжнародна допомога – це один із ключових факторів спротиву і підтримання на високому рівні боєготовності Збройних сил і оборони України.

Що стосується Головного управління розвідки, ми вдячні колегам, бо в нас дуже тісна співпраця, яка почалася з 2014 року. Ми чітко зрозуміли, якими є наші потреби, якими є стандарти НАТО. Зараз ми говоримо одною мовою і працюємо в єдиній системі координат, розуміємо стандарти й процедури, які використовують провідні країни. Відповідно, обмін інформацією і розвідувальними даними став набагато простішим і набагато ефективнішим.

Військова розвідка зараз працює дуже ефективно. Ваш керівник, Кирило Буданов, одним з перших попереджав керівництво про загрозу повномасштабної війни з Росією. Я вже багато статей написала про численні успішні операції, реалізовані співробітниками Вашого відомства. В чому секрет такої ефективності? Це через впровадження реформ? Чи вправне керівництво?

Це був загальний комплекс заходів, проведений в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони. Ми почали з 2015 року, коли зрозуміли, який підхід необхідний, повністю модернізували технічні види розвідки і наростили зусилля в інших видах розвідки. Суттєво підвищили рівень нашої аналітичної роботи, яка дозволяє спрогнозувати, передбачити розвиток ситуації, і саме завдяки цьому восени стало можливо спрогнозувати, що повномасштабна війна почнеться в лютому.

Наш керівник – обізнаний фахівець з проведення активних розвідувальних заходів. З початком цієї другої фази (я називаю це другою фазою війни – починаючи з 24 лютого, коли Російська Федерація поширила свою агресію на всю територію України) ми підсилили наші підрозділи, які проводять активні заходи.

Почали активно працювати з рухом спротиву, командуванням Сил спеціальних операцій, тому що є закон України, який саме й визначає рух спротиву, а в народі – партизанський рух, і це поєднання дозволяє бути ефективними на багатьох напрямках: ведення розвідки, здобування інформації, аналітична обробка інформації, підготовка відповідних документів, проведення активних заходів, диверсій та інше. Це необхідно, щоб мати перемогу – якщо ми не будемо активними, то перемоги просто не буде.

Чи працюють у Вашому відомстві жінки, і як вони справляються? Чи вони ефективні?

Жінки у нас працюють на всіх напрямках без виключень, навіть серед військових аташе теж були жінки, якщо пам’ятаєте полковника Валерію Романову. Вона була військовим аташе в Москві, до того як Росія розпочала широкомасштабну агресію.

Крім того, жінки працюють у різних підрозділах: аналітичних, забезпечення, агентурних, тому що без цього неможливо. Ми всебічно розвинуті, добре забезпечені та йдемо вперед.

Дуже дякую Вам за це інтерв’ю.

Дякую.