"Треба чотири речі": Екскомандир роти батальйону Айдар Євген Дикий розповів, що наобхідно ЗСУ для успішного контрнаступу

Фрагмент інтерв’ю Радіо NV з директором Національного антарктичного центру, екскомандиром роти батальйону Айдар Євгеном Диким.

— Український контрнаступ. Це буде дуже складна і витратна, зокрема й просякнута кров’ю, операція для України, для всього нашого суспільства. Міністр оборони Резніков напередодні сказав, що контрнаступу слід чекати у квітні-травні. Від чого це залежатиме?

— З факторами доволі очевидно. Нам потрібні чотири речі для успішного контрнаступу — люди; залізо для цих людей, зокрема і важка бронетехніка, взагалі транспорт; БК, насамперед артилерійські снаряди, ракети для реактивних систем залпового вогню; і твердий ґрунт під гусеницями.

На сьогодні із цих чотирьох факторів в достатній кількості тільки перший — люди. І то ми зараз не беремо питання про якість їхньої підготовки. Ми говоримо про величезну кількість нещодавно мобілізованих людей. Вони зараз проходять підготовку на полігонах. Якість цієї підготовки дуже різна: від зовсім ніякої до реально дуже якісної. Це те, що дуже значною мірою залежить саме від низової і середньої командної ланки: хто, як, де поставив це навчання.

Є навчальні програми, де реально ганяють зараз як сидорових кіз по полігонах, що дуже збільшує потім шанси на виживання. А є, не буду приховувати, такі підрозділи, де просто сидять, бухають і чекають відправки на фронт. Це два полюси. Десь між ними така собі середня, совкового типу, але все ж підготовка, яка ведеться. Мабуть, це стосується більшості мобілізованих.

Так чи інакше: кількість людей вже достатня, над якістю працюють. Над якістю саме підготовки, якість людей теж достатня, слава Богу. Це те, що залишається на цей час однією з наших переваг, — базово інша якість людей, базово інший рівень освіти, інтелекту середнього нашого «мобіка», в порівнянні з середнім їхнім.

— Виходячи з оцінки Резнікова, вистачить місяця, щоб ці проблеми вирішити?

— По БК: є дуже великі сподівання, що вистачить. Є свіжі ініціативи західних союзників. Якщо ви звернули увагу, останні пакети допомоги були дуже значною мірою саме боєприпасними. От тут є шанс, що за місяць, максимум — два і по БК другий фактор додасться.

З важкою бронетехнікою все хріново, ми з вами це чудово знаємо. По-перше, навіть того, що нам пообіцяли, насправді недостатньо для того масштабу бойових дій, які нам доведеться вести. А з того, що пообіцяли, в найближчі місяць-два доїде менше половини. Значна частина доїжджатиме ще влітку, навіть восени. Ми це знаємо, але це нам доведеться просто прийняти. У нас немає вибору.

Нам доведеться стартувати з меншою кількістю бронетехніки, ніж об'єктивно нам необхідно. Ми нікуди не дінемося. Це треба вже прийняти. Це означає, що буде більше втрат живої сили. Це означає, що треба думати головою, дуже креативити, як використати ту техніку, яка є. Нам не звикати все ж воювати в умовах, коли якихось ресурсів сильно бракує.

І, зрештою, четвертий ресурс — це тверда земля під гусеницями. Я думаю, що саме на цей четвертий ресурс орієнтувався Резніков, коли озвучував конкретні терміни. От десь в другій половині квітня, в травні земля просихає зазвичай. Хоча рік на рік не випадає. Це плюс-мінус пів місяця.

— З одного боку, ми бачимо багато техніки зараз уже їде, вже приїхало. Пишуть про неї, що ще більше приїде. З іншого боку, ви кажете що цього недостатньо.

— Що значить багато? Це багато порівняно з тим, що давали раніше, але це мало порівняно з тим, що треба. Треба ж порівнювати, вибачте, не просто: «О, ми вам раніше не давали нічого, а тепер нате вам цілих 100 Bradley». А треба порівняти, скільки в цей момент бронетехніки у росіян. І тоді виявиться, що 100 Bradley, вибачте мене, це для якоїсь одної потужної бригади. А цих бригад треба, м’яко кажучи, не одна. Так по всьому.

Якби вони таку кількість дали влітку минулого року, це б переламало хід війни до російської мобілізації. Але оскільки вони затягнули і наразі ми маємо справу з зовсім іншою кількістю ворога, то так само пропорційно треба було збільшувати і кількість бронетехніки. А вони ледь-ледь дозріли до того, щоб дати ось цю минулорічну потребу.

Що ж поробиш. Ми зустрічали цю війну, коли вони нам давали тільки Стінгери й Джавеліни — партизанську зброю, можна сказати, лук і стріли. І якось же все ж впорались. І зараз будемо чимось компенсувати брак необхідного.

Але все ж зовсім без БК не вийде. І без твердого ґрунту зовсім не вийде. Тому ось ці два фактори чекаємо…