Прихистив Мобіка й рятував людей: історія Героя з Буковини, якому земляки присвячують вірші

Юрій Єремейко був сильний духом, загартований труднощами і життєвими перешкодами. І в той же час – чуйною, щирою людиною з великим серцем і відкритою до людей душею. Маючи досвід та знання, як інструктор навчав новачків військовим премудростям. Дуже переживав, що в боях гине багато молоді. Часто з сумом повторював: «Там повинні бути такі, як я, а не наші діти». Любив природу, тварин, рідну Україну та мріяв про час, коли зможе тішитися мирним життям.

Історію Героя з Буковини публікує Чернівецька обласна рада.

Народився Юрій Анатолійович Єремейко 27 серпня 1969 року в селі Щербинці Новоселицького (нині Чернівецького району) області. Виховувався в родині вчителів. Згодом, в 1975 році, сім’я переїхала в село Веренчанка, де промайнули дитячі та юнацькі роки Юрія. Хлопчик дуже любив читати, був допитливим, шанував природу і тварин. Після навчання в школі успішно закінчив Вінницький технікум електронних приладів. Одружившись, тривалий час проживав в місті Кіцмань. Виховував разом з дружиною Галиною доньку. У мирному житті Юрій працював пожежником на різних підприємствах. Упродовж певного часу їздив на заробітки за кордон.

Після повернення трудився на ПП «Розма» пожежником-охоронцем. Був гарним чоловіком, люблячим батьком, турботливим сином, щирим братом і племінником та просто доброю людиною. Життєвий шлях Юрія був непростий, але дуже світлий і сповнений добрими справами.

Із початком повномасштабного російського вторгнення в Україну з березня 2022 року молодший сержант Юрій Єремейко добровільно став на захист Батьківщини в складі 355-го навчального механізованого полку у структурі 184-го навчального центру національної академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Служив в військовій частині А3211 на посаді інструктора. Згодом виконував на передовій складні бойові завдання.

Для побратимів був вірним другом, який умів підняти бойовий дух воїнів. Юрій завжди захищав та рятував тварин, навіть прихистив у своєму бліндажі собачку Мобіка. Песик став улюбленцем усіх побратимів. До кожного солдата знаходив індивідуальний підхід, підбадьорював, допомагав, завжди був готовий підставити своє плече чи дати слушну пораду. По-батьківськи опікувався молодими воїнами, яких називав своїми дітьми.

Загинув Юрій Єремейко 23 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області. Життя захисника обірвав мінометний обстріл.

Попрощалися з загиблим героєм-буковинцем 28 листопада 2022 року та поховали з належними військовими почестями в селі Борівці, що на Кіцманщині.

«Сумна новина і для Щербинців. Знаємо Юрія з дитинства. Він – порядна, щира, приємна людина, гарний друг. Працювали колись на «Кварці», хороші спогади про нього. Герої не вмирають, він з нами назавжди!», – написала землячка Галина Антонюк.

У загиблого залишились батьки, сестра, донька, дружина.

Світла, добра пам’ять про Юрія Єремейка назавжди залишиться сонячним відблиском в серцях рідних, близьких, земляків, бойових побратимів та всіх, хто його знав.

Більше того, земляки присвячують Герою Юрію Єремейку вірші. Так, у п’ятій серії листівок до Дня Героїв «Речники хоробрості» надруковано вірш-присвяту Герою Юрію Єремейку, який написав буковинський поет Василь Джуран.

Ідуть і йдуть
під вишній обрій
в останню путь
бійці хоробрі.

І ти – між них,
що з Веренчанки,
із днів війни,
з життя – світанку.