Після навчання у Великій Британії - в пекло Соледару: 27-річний батько трьох дітей із Буковини Віктор Григорчук загинув на війні

За своє таке коротке життя він устиг заслужити повагу оточення, стати чудовим батьком та зразком мужності. Порядний, відповідальний, освічений, надзвичайно справедливий, людяний та чуйний, уважний до проблем інших, він любив дітей та виборював їм щасливе майбутнє в мирній, вільній, незалежній Україні, пише "Незабутні. Буковина пам’ятає".

Народився Віктор Васильович Григорчук 23 березня 1996 року в місті Новоселиця нині Чернівецького району. Зростав активним, допитливим, змалку дуже любив читати. Захоплювався автомобілями, їхньою будовою, майстерно ліпив з пластиліну машинки різних моделей, військову техніку, різні детальки. Улюбленою книжкою була «Будова й експлуатація автомобілів». Маленький Віктор з дитинства мав розвинене почуття справедливості, в його іграх завжди перемагало добро.

Навчався у Новоселицькій середній школі №3. Вихований, зібраний, кмітливий, доброзичливий. Віктора поважали вчителі та учні, які згадують: «Він завжди жив за правильними людськими принципами, випромінював світло, тепло та позитив, тому і обрав таку професію, де потрібно захищати та оберігати інших».

Закінчивши школу з відзнакою, Віктор вступив в Одеський державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Блискуче навчався та справлявся зі всіма поставленими завданнями, був командиром взводу та отримував подяки, як зразковий курсант. Тоді ж отримав спеціальне звання молодшого сержанта міліції. Після навчання служив певний час у відділі Національної поліції в місті Новоселиця. Намагався зрозуміти кожного та допомогти. В 2019 році Віктор прийняв надскладне для себе рішення залишити службу. Згодом одружився та замінив батька для двох синочків дружини. Він швидко знайшов з дітьми спільну мову, опікувався ними, виховував, допомагав виконувати домашні завдання, водив у садочок та до школи. Хлопчики любили Віктора, як рідного. Згодом він став батьком донечки Кіри.

Після початку повномасштабного вторгнення у Віктора Григорчука навіть не виникло сумнівів щодо того, чи іти захищати батьківщину, родину та дім. 21 серпня 2022 року добровільно мобілізувався до лав Збройних сил України. Під час відбору у військо чудово склав тести і був направлений на підготовку до Великої Британії, а потім одразу на передові позиції, у пекло Соледару. Служив Віктор командиром 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, військової частини А 4355. Побратими дуже цінували та поважали свого молодого, але професійного командира. Загинув воїн-захисник 14 січня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу. Поховали героя в рідній Новоселиці.

Оповиті сумом родина, земляки, побратими написали в соціальних мережах: «Важко повірити, що тебе більше немає з нами. Ти назавжди залишишся в наших серцях та пам’яті, як справжній чоловік та мужній герой».

Указом Президента України від 5 травня 2023 року № 262/2023, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Віктора Григорчука нагороджено орденом «За мужність» третього ступеня посмертно.