Незабутні: Буковина пам'ятає. Роман Вітанчук загинув, рятуючи поранених воїнів з передової

Роман ВІТАНЧУК. Він був позитивним, доброзичливим, сміливим, турботливим батьком та дідусем. На життєвому шляху йому трапилося багато горя та проблем, але Роман залишався сильним та мужнім. Пішов захищати свою родину, українську землю від ворогів. Ніколи не боявся за власне життя, завжди відважно рятував побратимів та не зміг врятуватися сам.

Народився Роман Леонідович Вітанчук 23 лютого 1975 року в селі Слобода Новоселицького (нині Чернівецького) району. З 1981 до 1990-го року навчався в Слобідській загальноосвітній школі. В сім’ї зростав разом із двома братами та сестрою Анжелою. Родина жила досить скромно. Змалку діти звикли працювати та допомагати батькам. Після школи навчався в Заставні, отримав фах тракториста.

Про це пише Фейсбук-сторінка Незабутні: Буковина пам'ятає.

Згодом повернувся додому та працював за здобутою професією. Відслужив строкову військову службу в Борщівському районі Тернопільської області. Знайшовши своє кохання, в листопаді 1995 року одружився. Працював у колгоспі. Разом із дружиною Домнікою стали батьками двох донечок – Мар’яни та Надії. Доля підкинула родині багато серйозних випробувань. У 28 років Роман залишився вдівцем. Дружина померла в 2002 році від онкологічного захворювання. Довелося долати безліч труднощів, залишившись із маленькими дітьми на руках. Роман був турботливим, мудрим, доброзичливим батьком. Залишався позитивно налаштованим, завжди намагався допомогти кожному, хто цього потребував. Працював на автозаправці.

11 серпня 2021 року вступив за контрактом до лав Збройних сил України. Служив у військовій частині А 3029, брав участь в Операції об’єднаних сил. Із початком повномасштабного вторгнення рашистів на українські землі став механіком-водієм у військовій частині А 4267. Побратими з теплотою згадують про Романа, якого любили та поважали: «Позитивний, веселий, доброзичливий, працьовитий, відважний. Таку людину як він ще треба пошукати. Мав позивний «Дід»».

28 травня 2022 року, виконуючи складне завдання з вивезення поранених воїнів, Роман Вітанчук загинув. Трапилося це поблизу населеного пункту Цупівка Харківської області. Поховали воїна-захисника 3 червня 1922 року в рідному селі Слобода на Новоселиччині.

У Романа Вітанчука залишилася велика родина: мати – Марія Василівна, батько – Леон Рудольфович, доньки – Мар’яна та Надія, онуки – Андріана, Роман, Ємілія, Софія, Асель, Ангар, сестра Анжела та брат Андрій Вітанчук, який зараз теж служить в лавах Збройних сил України та захищає батьківщину від ненависного ворога.

Згідно з Указом Президента України № 805 від 28 листопада 2022 року Роман Вітанчук за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Вічна пам’ять Герою-захиснику!