Був учасником революцій та війни: патріот із Буковини, який активно вболівав за Україну, загинув на Донбасі

Він прийшов у цей світ зразу після Різдва, з готовим іменем Василь, але так уже назвали старшого брата, тому вдома хлопця кликали Іванком. Він виріс справжнім богатирем-захисником, вправним воїном, патріотом, який до останнього подиху боровся з ненависними ворогами, відстоював свої переконання, рідну землю та Україну.

Історію Героя публікує "Незабутні. Буковина пам’ятає".

Народився Василь (Іван) Миколайович Миханюк 20 січня 1968 року в селі Рідківці Новоселицького (нині Чернівецького) району. Був третьою дитиною в багатодітній родині, де виховувалися дві дівчинки та п’ятеро хлопчиків. Іван, як називали його вдома, зростав відповідальним та працьовитим. Змалку допомагав старшому братові та сестрі поратися по господарству і доглядати молодших дітей. Навчався в місцевій школі, мав багато друзів, займався громадською роботою, а ще дуже гарно малював і багато уваги приділяв загартовуванню та спорту. По смерті батька, втрату якого важко пережила родина, на плечі юнака лягло ще більше обов’язків. Тепер він допомагав матері піднімати менших дітей.

Після закінчення школи проходив строкову військову службу у складі групи радянських військ в Німеччині, місто Котбус, в/ч 16407, в 35-й окремій гвардійській десантно-штурмовій бригаді повітряно-десантних військ. Був фізично загартованим, міцної статури, за час служби близько 30 разів стрибав із парашутом. Після армії і до початку 90-х років служив в органах внутрішніх справ Чернівецької області. Згодом займався підприємницькою діяльністю та їздив на заробітки за кордон, щоб допомогти матері та родині. В 1999 році одружився та переїхав в Чернівці. Незабаром народилася донечка Ангеліна, яка як дві краплі води була схожа на батька і яку він безмежно любив. На жаль, молода родина розпалася, але дитина залишалася світлим промінчиком в житті Івана. Проживав з мамою на родинному обійсті, де збудував новий дім.

Дуже вболівав за Україну та її майбутнє, тому у листопаді-грудні 2004 року став учасником помаранчевої революції, а взимку 2013-2014 років брав активну участь в революції Гідності та подіях на Майдані Незалежності у Києві.

Мав значний військовий досвід, тому 28 січня 2015 року добровільно був мобілізований до лав Збройних сил України. Пройшов навчання на Яворівському полігоні, пізніше служив старшим сержантом 3-ї роти 1-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних сил України, в військовій частині А0281 міста Житомир. З весни 2015 року був учасником антитерористичної операції на сході України, пройшов разом з друзями-побратимами багато випробувань та запеклих боїв.

5 травня 2015 року старший сержант Василь Миханюк загинув поблизу міста Авдіївка Донецької області. Під час виконання бойового завдання бронетранспортер, у якому він перебував разом ще з чотирма побратимами, підірвався на ворожому фугасі. 10 травня 2015 року похований на кладовищі рідного села Рідківці.

Донька Ангеліна, яка дуже була прив’язана до батька, тяжко пережила цю втрату та з сльозами на очах згадує: «Для мене батько був і другом, і порадником, і вихователем водночас. З дитинства він мною опікувався, допомагав вчити уроки, терпляче ставився до дитячих забаганок, смачно куховарив…».

Згідно з Указом Президента України від 04 червня 2015 року № 311/2015 за особисту мужність і героїзм, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Василь Миколайович Миханюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.