Буковина пам'ятає полеглого відеооператора Максима Шварцмана, який добровольцем пішов на фронт звільняти рідний Каланчак на Херсонщині

Максим Шварцман був дуже творчою людиною: знімав відеоролики, короткометражні стрічки, писав оповідання, пісні, грав на гітарі, малював. Захоплювався фотографією, архітектурою, археологією, їздив на розкопки. Дуже любив природу. Але в перший же день повномасштабного вторгнення відеооператор Максим Шварцман змінив об’єктив камери на автомат. Він не мав жодного військового досвіду, та все ж не побоявся взяти до рук зброю, щоб боронити рідну Україну.

Про це йдеться на сторінці “Незабутні: Буковина пам'ятає” у Фейсбук.

Максим Романович Шварцман народився 17 жовтня 1987 року у містечку Каланчак на Херсонщині. Закінчив місцеву школу. Опісля вступив до Одеського національного університету, обрав фах історика. Однак через пережиту трагедію – смерть матері – навчання не завершив. Спершу заробляв, де міг: працював кур’єром, кухарем, допомагав писати друзям курсові роботи.

Проте його тягнуло до творчості. Саме тому після переїзду в Чернівці вирішив спробувати себе на місцевому телеканалі. Там саме шукали відеооператора. Максим отримав роботу, яку дуже любив, постійно вдосконалювався. Знімав сюжети для новин, потім передачі, рекламу. Завжди мріяв створити своє кіно.

На роботі Максим Шварцман познайомився із майбутньою дружиною Мариною. У пари народилося двоє дітей.

У перший день повномасштабного вторгнення Максима дуже вразили кадри захоплення його рідного Каланчака. 24 лютого він вирушив до військкомату. Служив стрільцем у одному з батальйонів 107 окремої бригади сил Територіальної оборони ЗСУ. Боронив Харківщину, згодом воював на Бахмутському напрямку.

Життя 35-річного військового із позивним «Марвел» обірвалося 15 липня 2023 року під час виконання бойового завдання. Підрозділ Максима Шварцмана зайняв ворожі позиції, але потрапив під артилерійський обстріл противника.

Поховали захисника на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців. У Максима Шварцмана залишилася дружина, 10-річна донька Софія та 7-річний син Адам.

За сумлінну службу захисник удостоївся почесних відзнак Чернівецької обласної ради та Чернівецької обласної державної адміністрації «400 років Хотинській битві», «За заслуги перед Буковиною» (посмертно), Чернівецької міської ради «На славу Чернівців» (посмертно), медаллю «За визволення Харківської області» (посмертно).

Вічна слава Герою!