Буковина пам'ятає своїх Героїв: Як командир взводу механізованого батальйону Дмитро Ковальчук з Опришен поліг смертю хоробрих...

Дмитро Ковальчук захоплювався нумізматикою та колекціонуванням. Дуже любив рідний край, досліджував і вивчав його як професійний історик, тому без вагань пішов боронити батьківщину від ненависних ворогів. Мужнє серце захисника перестало битися після отриманих важких поранень.

Народився Дмитро Костянтинович Ковальчук 21 жовтня 1980 року в Опришенах Глибоцького (нині Чернівецького) району, повідомляє сторінка “Незабутні: Буковина пам'ятає” у Фейсбук.

Дитинство та шкільні роки провів у рідному селі та Чернівцях. Навчався в Чернівецькому ліцеї № 6 імені Олександра Доброго. Змалку цікавився історією, любив колекціонувати, захоплювався краєзнавством. Згодом вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на факультет історії, політології та міжнародних відносин, який успішно закінчив 2004 року.

Паралельно пройшов курс навчання на військовій кафедрі за спеціальністю «моторизована піхота» та отримав звання молодшого лейтенанта. Досліджував історію рідного краю, який любив понад усе, колекціонував старовині монети, паперові гроші, значки. Багато знав та міг цікаво розповідати про своє захоплення.

Із початком повномасштабного вторгнення рашистів пішов боронити Україну від ворогів. Дмитро мав певну військову підготовку та знання. До того ж, як історик, розумів – щоб ворог не прийшов до рідного порога, треба йти захищати та відстоювати свій дім, землю, майбутнє сина в незалежній державі.

У травні 2022 року Дмитро Ковальчук був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив командиром взводу механізованого батальйону військової частини А7014. Разом із побратимами пройшов низку складних випробовувань на дорогах війни. Мужньо виконував разом із підлеглими відповідальні завдання. На початку 2023 року під Луганськом, був важко поранений. Попри зусилля лікарів, серце відважного захисника зупинилося.

Поховали Дмитра Ковальчука 4 січня 2023 року на кладовищі в рідному селі Опришени Глибоцької територіальної громади з належними військовими почестями.

«Дмитро був чесним, справедливим, доброзичливим, весь свій вільний час присвячував родині та улюбленій справі – дослідженню сторінок історії рідного краю», – згадують друзі та земляки героя.

Оповиті чорним смутком залишилися мати Домніка та батько Костянтин, дружина Лариса та син Даниїл, побратими, друзі, земляки.

Вічна пам'ять герою!