Буковина пам'ятає Героя добровольця Сергія Степаненка з Берегомета, який загинув смертю хоробрих

Сергій Степаненко був гарним господарем. Дбав про сім'ю і з великою охотою поспішав до улюбленого ремесла. Та без вагань покинув усе, щоб захистити свою країну і народ. Не одні хазяї, дивлячись крізь шибку вікон на чисті небеса, згадуватимуть столяра Сергія і проситимуть у Бога вічної, райської весни для його душі…

Про Героя розповідається на сторінці “Незабутні: Буковина пам'ятає” у Фейсбук.

Сергій Семенович Степаненко народився 6 липня 1977 року в селі Паланка Суворівського району Молдови. Коли хлопчикові виповнилося три роки, родина переїхала в Берегомет на Вижниччину. Звідси була родом мати Сергія. Навчався у Вижницькій школі-інтернаті. Згодом закінчив Чернівецьке професійно-технічне училище №4, де здобув фах столяра. Працюючи з деревом і виготовляючи з нього меблі, отримував неабияке задоволення. А особливо тоді, коли люди дякували за майстерність та його золоті руки.

Далі була служба в армії. Після повернення зустрів свою кохану дівчину – Тамару, створив сім'ю. У пари народилися двійко дітей: донька Богдана і син Андрій.

Це була гарна родина. Жили, господарювали, тішилися дітьми, які швидко підростали. Донька вийшла заміж, з’явилася на світ онучка Емілія, син закінчував школу. Розмірене життя сім’ї перекреслило 24 лютого. Повномасштабне вторгнення. Сергій Степаненко не міг спокійно спостерігати за тим, що роблять із його країною рашисти. Вже 7 березня він попрощався з сім’єю та пішов добровольцем до війська. Служив у військовій частині А3211.

Сержант Сергій Степаненко загинув 13 травня 2022 року. Він потрапив під обстріл із ворожого гелікоптера. Життя воїна обірвалося у неповних 45 років.

Поховали Героя в селі Вовчинець, де він мешкав із родиною. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.