Україна без Іллєнка: пройшло 9 днів, як перестало битися серце, великого кінорежисера і нескореного українця...

СЛОВО ЗА ПОБРАТИМА / Пройшло 9 днів від того часу, коли перестало битися серце неперевершеного оператора, великого кінорежисера, нескореного українця Юрія Іллєнка. В Чернівцях Юрій Іллєнко бував не раз. Було це і в молодості, коли разом з Іваном Миколайчуком та Сергієм Параджановим творив неперевершені кіномистецькі твори. Приїжджав Іллєнко кілька раз на Буковину і в останні роки свого життя в 2006, 2008 роках.

Кінооператора та кінорежисера Юрія Іллєнка ми знаємо, як недосяжну легенду впродовж десятиліть, а як публіциста-письменника ми відкриваємо його лише в останні роки. Кожен фрагмент життя Іллєнко пропускав через глибинний діамант своєї творчості. Думки, які Іллєнко відображав чи то в кінокадрі, чи у незабутньому спілкуванні, чи вкарбовував у текст статті, книги, чи афоризму залишалися неповторні і кожен раз відкривалися по іншому, маючи нескінчені грані відображення.

Останній раз у Чернівцях Юрій Іллєнко був 9 листопада 2008 року, коли він разом із своєю дружиною Людмилою Єфіменко презентував тільки-но завершений тритомник «Доповідна Апостолу Петру». Багатьом запам’яталася незабутня зустріч на презентації в «Literatur Café» в «Українській книзі» на Центральній площі Чернівців. Далі було продовження спілкування з Іллєнком в палаці «Академічний», на творчий вечір якого прийшли кілька сотень прихильників його великого таланту. Та зустріч у Чернівцях буде для присутніх світлою сторінкою спілкування з Великим Українцем, який непереможним духом пробивав кригу злободенності, сірості та неправди. Він запалював людей на боротьбу, насамперед на боротьбу зі своєю меншовартістю, з тим слабким єством, яке дається на рабські вчинки і яке вкотре дозволяє негідникам чинити наругу над благословенною країною Героїв – Україною. Він горів і запалював інших.

Як говорила Ірина Фаріон у прощальному слові у Будинку Вчителя : «Він останній час невимовно страждав. Страждав саме через те, що тіло не могло вмістити дух, який кликав до боротьби. Іллєнко, як і в молоді роки готовий був боротися, творити нові звершення, а тілесна оболонка внутрішньої духовної напруги не витримувала. Юрій Іллєнко перейшов творити у інший вимір, і там допомагає здобувати нашу українську державу для нас в Україні сущих».

«Гірко відзначати, що побратима немає поряд» - вказав у прощальному слові Олег Тягнибок. «Що вже не чутно буде зважених дискусій, аргументів, порад та висновків, та не буде в спілкуванні Юрко Іллєнко давати той безцінний незаангажований погляд на життя. Тільки коли його немає з нами, відчувається, як він нам був потрібний, як його підтримки не вистачатиме, особливо в теперішній непростий час » - продовжував говорити про побратима лідер ВО «Свобода».

Проводити у останній земний путь великого митця сучасності прийшли тисячі небайдужих українців. Шлях від Будинку Вчителя до Патріаршого Володимирського Собору був всіяний квітами. Тривожні звуки трембіт чутно було і біля Будинку Вчителя, під час прощання і в процесі ходу траурної процесії. Ці тривожні звуки гучно вривалися у свідомість присутніх як стогін землі за тим, кого не повернеш, але кого хочеш бачити, чути, пам’ятати.

Володимирський Собор ледь вмістив тих, хто прощався з Юрієм Іллєнком. Повагою до великого митця було те, що траурну панахиду в соборі вів сам Патріарх Філарет і в прощальному слові до присутніх вказав, що заслуги культурного діяча Юрія Іллєнка перед Господом значні і надзвичайно вагомі, і якщо в останню путь з щирим серцем прийшло проводити така велика кількість людей, то він зумів по собі залишити неоціненну пам'ять.

Десятий день без Іллєнка, але в іншому вимірі впродовж десятиліть та століть дух митця буде допомагати нам творити ту дійсність, яку так хотів бачити у СВоїй БОгом ДАній землі цей неперевершений Великий Українець.

Віталій МЕЛЬНИЧУК,
Голова Чернівецької обласної організації ВО «Свобода»

Для БукІнфо (с)
Фото Сергія Зарайського, УНІАН/БукІнфо (с)

Ексклюзивний фоторепортаж з похорону - Віталія Мельничука