Буковинський козак Гаврилюк намагається бути чесним у парламенті і має 22-річну “дівчину серця” з Коломиї, яку називає “школьніца” (ВІДЕО)

Народний депутат від фракції "Народний фронт" Михайло Гаврилюк у програмі "Рандеву" на "5 каналі" розповів, як став депутатом без грошей, про свою роботу і підкилимні ігри у Раді, та хто найбільше допомагає фронту

ПРОТИ МЕНЕ БУЛИ ЛЮДИ, ЯКІ БОРОЛИСЯ ПРОТИ МЕНЕ – ЦЕ БАГАТІ СТАТКАМИ, З УСІМ, А Я БІДНИЙ, ЩО Я МАЮ

– Сьогодні у мене гість, якого часто називають "білою вороною" під куполом. Я маю на увазі людину, яка потрапила у Верховну Раду завдяки вашій симпатії і співчуттю, яке вона пережила під час Революції Гідності. Народний депутат, позапартійний, але член фракції "Народний фронт" Михайло Гаврилюк. Скажіть, ви, я так розумію, трохи зашарілися, коли побачили, де ми сьогодні пишемо. Рідко козак Гаврилюк буває у барах, правда?

– Так, трошки є.

– Ви будете чай пити?

– Ясне діло.

– Чи щось міцненьке?

– Ми домовились, що я буду пити чай. Нічого "міцненького" я не п’ю.

– Жарти жартами… Знаєте, я дивилася на вас і все думала, як така чиста і чесна людина затесалася в лави тих, кого називають найбільшими корупціонерами в цій країні, я маю на увазі нашу Верховну Раду. Два роки пройшло.

– Як я там затесався… Давайте ми почнемо з того, як туди попав. Туди я попав, не знаю, якось випадково. Не знаю, як мені так повезло, не кожній людині може так везти, але мені повезло. Мене люди почали впізнавати, що така подія сталася на Майдані, і після Майдану я пішов на Схід. А до мене мої друзі, з якими я познайомився на Майдані, прийшли і кажуть: "Слухай, Михайло, а пора би воювати… У нас є два фронти: один тут, де ти зараз знаходишся, а один – це Верховна Рада. У Верховній Раді – внутрішній ворог, і треба там розбиратися". А я кажу:"Та ні, я нічого не шарю, я нічого там не знаю, чого я туди буду йти". Одним словом, вони мене переконали все-таки зайти у Верховну Раду.

– До речі, чому саме "Народний фронт"?

– Ми приходили до Парцхаладзе, з ним спілкувалися, він туди набирав і він сказав: "Ні, там все зайнято і місця"… І таким чином нас відшили. Ну, відшили так відшили. І я не знаю, як то все відбулося. Зустрілися ми з командою "Народного фронту" і "Народний фронт" каже – у нас є одне місце, з якого ви можете піти мажоритарником-депутатом. 95-й округ – це Києво-Святошинський район. От ви з Києво-Святошинського району можете балотуватися.

– Тобто це було непринципово потрапити у "Народний фронт"?

– Скоріш за все, це був квиток стати депутатом. Дали мені найтяжкий округ – це 95-й, Києво-Святошинський. Проти мене були люди, які боролися проти мене – це багаті статками, з усім, а я бідний, що я маю. Я не знаю, яким чудом, але все-таки ми тих людей з грошима перемогли, і в даний момент став я народним депутатом.

– Що зробив Гаврилюк за ці два роки?

– На всі питання по своєму 95-му округу я дам відповідь.

– Можете у двох словах?

– Якщо у двох словах сказати, у мене є вже шість папок і там аркушів 25, там все повністю заповнено, сторінка в сторінку, де звернень людей, може десь до п’яти тисяч. Я допомагаю кожній людині, яка до мене звертається, бо ви чули, ходять такі чутки, що щоб до депутата звернулася людина і щоб депутат зробив звернення до того чи іншого міністерства, а бо до того чи іншого управління, треба йому віддати п’ять або десять тисяч доларів. Ну ви чули, що такі чутки ходять.

– А вам пропонують гроші за те щоб…?

– Ні, ніхто мені нічого не пропонує. В даний момент люди до мене зверталися, і багаті, і бідні, щоби знайти правду у тій або іншій ситуації.

– Ви допомагаєте?

– Я допомагаю і це все складаю, складаю… Думаю, що ще трохи і я прозвітую перед людьми, що я зробив, якщо їм це буде цікаво.



БУЛА БИ ВОЛЯ, БУЛО БИ БАЖАННЯ, МОЖНА БУЛО БИ ВСІХ ПРИТЯГНУТИ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РОЗСТРІЛИ НА МАЙДАНІ

– Ви згадали про те славнозвісне відео, яке фактично, будемо відвертими, склало прохідний квиток і до "Народного фронту", і до любові глядачів. На даний момент жоден із цих покидьків, які були тоді на Майдані в цей десятиградусний мороз, вони не сидять. Як вам як народному депутату дивитися на всю цю ганьбу, яка відбувається, з людьми, які вбивали на Майдані, катували і зараз вони на волі?

– Важко мені на це дивитися, якщо так розібратися, мені дуже важко на те дивитися і в цьому всьому я звинувачую діяльність прокуратури, суддів, міліції. Немає волі, немає бажання. Була би воля, було би бажання, можна було би всіх притягнути до відповідальності.

– Як думаєте, чому так, кому це вигідно, аби так відбувалося?

– Мені здається, що у цих розстрілах, які відбувалися на Майдані, і це, що зараз відбувається, багато є ще політиків, багато є ще депутатів, які знаходяться у Верховній Раді, які це "кришують".

– З вашої фракції у тому числі?

– З моєї фракції, я не буду називати.

– Але є такі люди?

– Але є в мене підозри, що вони теж є, бо підсовували мені деякі документи підписати, щоб я там зробив мирову і я сказав: "О ребятушки, хорошо" - бо я люблю так деколи підписуватися, не читаючи. Мені подавав один депутат і ще каже: "Слухай, Михайло, а ти перед тим як підписатися, ти подивись, що там пишуть". І взяв так бігом продивився, і з тим-то чувачком, який вбивав наших українців, який вбивав наш народ, мені хочуть зараз із ним мирову підписати, щоб я з ним домовився і буде з ним мирова. Є та людина, і таких людей я починаю підозрювати в тому, але поки на них немає фактів. Без фактів я не хочу нікого звинувачувати, бо ви знаєте, що людина може помилятися. Так що я можу й помилятися, а він буде ображений на мене все життя.

В ПЕРШУ ЧЕРГУ ПОВИННІ БУТИ У РАДІ ЛЮДИ, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ НАШУ КРАЇНУ, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ НАШ НАРОД. ВОНИ ПОВИННІ БУТИ СОВІСНІ, ЧЕСНІ І СПРАВЕДЛИВІ

– Зараз у нас новий прем’єр, Арсеній Яценюк вже не при посаді. Як ви оцінюєте це – як позитивний крок, чи як негативний?

– Арсеній Яценюк – молодець. Він почав реформи, які були потрібні нашій країні, але він не довів їх до кінця. Простий народ цього не відчув. Якби цей простий народ лиш відчув підвищення зарплат, підвищення цих самих тарифів. Тяжкість життя відчув народ, але легшого щось від цього життя вони не відчули.

– За вашою думкою, хто має насичувати, здебільшого, складати Верховну Раду – це такі люди, як ви – правдолюби, але без досвіду, відверто скажемо, без освіти навіть середньої, чи люди, які щось розуміють у цьому житті, я маю на увазі з певними договорняками напевно, якимось політичним беком і якимось умовним професіоналізмом, або третє, яких наразі перед нашими очима небагато.

– Я постараюсь надати відповідь, щоб ви могли зрозуміти. В першу чергу повинні бути там люди ті, які люблять нашу країну, які люблять наш народ. Вони повинні бути совісні, чесні і справедливі. Отакі повинні люди бути.

– Вони мають вплив на прийняття рішень у цій країні, ну як ви наприклад?

– Такі люди ні від кого не залежні, вони ні під кого не лягають, їх не цікавлять кошти, їх цікавить справедливість.

– Ви вважаєте таких має бути більшість?

– Таких має бути більшість. Я хочу сказати, що чесні, справедливі люди є і юристи, і всі професії, які потрібні, всі такі люди є, просто в даний момент вони не можуть попасти у Верховну Раду.

– Це останні двадцять п’ять років, ви ж розумієте. Не тільки в даний момент.

– Чого вони не можуть туди попасти, бо щоб туди попасти, потрібно щоб їх знали в першу чергу. По-друге, кошти дуже велику роль відіграють, бо зараз на ці всі реклами, коли ти себе починаєш піарити, щоб люди тебе знали, і найголовніше повинна помінятися думка наших людей, нашого суспільства повинна помінятися думка.

– Як думаєте, парламентські вибори будуть, народ вас обере знову? Що на вашому окрузі кажуть про вашу діяльність, втішені тим, що Гаврилюк робить?

– Найголовніше, що не б’ють, ось що найголовніше. Про що це говорить, що я вже нічого поганого не зробив.

– Тобто не побив, не побитий – значить все в порядку.

– Якщо я там ходжу, люди вітаються до мене, сміються, щось мені розказують – це вже добре. В даний момент у Вишневому у мене є школа, куди приїжджав Яценюк і навіть пообіцяв – "у вас там є школа у Вишневому, і я постараюся виділити на неї кошти і зробимо це".

– А що за школа?

– Школа №1 у Вишневому. Поруч стоїть старенька школа, а ця нова не добудована, її будували-будували і закінчилися кошти, і тепер я куди не стукаю, бо коли прем’єром був Яценюк, він каже: "мені документи надай по цій школі, щоб ми виділили з бюджетних коштів і змогли цю школу добудувати", бо в цій старенькій школі, яка поруч знаходиться, там в одному класі тридцять-тридцять п’ять дітей знаходиться. Це ж неправильно, до сорока дітей в одному класі…

– Яценюк доробив це чи ні?

– Ніхто нічого не доробив, зараз так і затихло, ніхто ніякі кошти на округ не дав на розвиток.

– На вашому місці сидів Парасюк і говорив, що йому таке пропонували, що типу голосуєш за певний законопроект і ми тобі даємо декілька мільйонів на округ. З вами таке було?

– По-чесному кажучи, поставлю руку на серце, що в мене такого не було, і до мене з таким питанням ніхто не підходив.

– Голосуєте завжди за покликом серця?

– Я голосую те, що потрібно для нашої країни, ті закони, які потрібні нашій країні, а не ті або інші лобістські якісь інтереси, я це не переслідую і не підтримую.

ЧИМ БАГАТІША ЛЮДИНА, ТИМ ВОНА ЖАДНІША, СКУПІША. ТІ ЛЮДИ ДУМАЮТЬ, ЩО ВІЙНА ВІДБУВАЄТЬСЯ НЕ У НАС В УКРАЇНІ, ЩО У НАС НІХТО НІДЕ НЕ ВОЮЄ. І ЦІ ЛЮДИ НЕ ДАЮТЬ НІЯКИХ КОШТІВ

– Я знаю, що у вас є фонд, який називається "Фонд Гаврилюка", я думаю, хто складе внески в цей фонд. Взагалі, що це за фонд, людина до того отримувала шість тисяч зарплатні і має свій фонд, це якось підозріло, розкажіть про нього?

– Ви хочете почути про фонд?

– Так, звичайно.

– Я думаю, що скоро він сам за себе заговорить і ви скоро самі все почуєте. У нас в даний момент ні коштів, нічого немає. Ми зараз існуємо я не знаю як, біля нас збираються дуже гарні, справедливі люди. Може й того, якщо людини нормальна, вона до себе таких і притягує людей. Це дійсно є правда.

– А навіщо вам такий фонд?

– Дивіться далі. Біля мене збираються дуже гарні люди, зараз біля мене зібралися дуже гарні юристи, економісти зібралися дуже гарні. Я до юристів кажу, я ще був на Майдані і коли в нас почалася війна, я вже не пам’ятаю, чи то до того, чи після, коли я його заснував, цей фонд. Заснував я його для того, до людей звертався, просив у людей кошти, щоб люди надавали кошти, бо ви знаєте, коли почалася війна, наша армія була без зброї, без тепловізорів, без нічого, просто голі й босі.

– Тобто, цей фонд – для того щоб допомагати хлопцям у зоні АТО.

– Ми для того й думали, як ти будеш просити у людей гроші, гроші просто так може дадуть, а може й не дадуть, а на це є фонд, от і звітність надходження грошей, куди вони йдуть. Таким чином ми цей фонд зробили, заснували його. Зараз у даний момент люди не дуже довіряють фондам, вони не дуже хочуть туди пересилати гроші. За весь цей час десь 25-30 тисяч на цей фонд було надіслано коштів.

– Ви кажете, що зараз нема за що поремонтувати машину, на якій ви їдете на Схід?

– Всі гроші, які були, ми цілеспрямовано відправляємо на Схід. Зараз ми знову звертаємось до людей. Нещодавно у нас поламалась наша кляча, ми так називаємо машину – клячею, бо вона дуже старенька і кожен раз ламається. Ми шукали 5 тисяч гривень, щоб її поремонтувати, щоб вона могла поїхати знову туди.

– А не простіше звернутися до ваших колег з Верховної Ради, які здебільшого є мільйонерами, і сказати: хлопці, п’ять тисяч – це ж вам на каву сходити у найближчий ресторан від Верховної Ради?

– На рахунок цих людей хочу сказати, чим багатіша людина, тим вона жадніша, скупіша, вона не дасть ні копійочки. Ті люди думають, що війна відбувається не у нас в Україні, що у нас ніхто ніде не воює. І ці люди не дають ніякі кошти, вони не хочуть з ними прощатися. А допомагають, здебільшого, люди бідні, найбідніші. От я знаю одну жіночку, вона має п’ять дітей, має чоловіка. Вона з дітьми, а чоловік один працює. Дивіться, що відбувається: одежа, з якої виросли діти, вона бере цю одежу, здає в комісійні магазини, ці магазини продають і їй повертають кошти. І замість того щоб за ці кошти вона купила якусь одежу своїй дитині, вона бере і віддає армії. А я їй кажу: "Ну що ти робиш?" Її Мар’яна звати. Я їй кажу: "Ну що ти робиш, тобі ж є кого годувати, куди ти кошти віддаєш?" А вона мені каже: "Якщо я не буду допомагати армії, то те зло, що там є, прийде до нас додому і забере те, що я маю останнє".

НАША ЦІЛЬ - ПОМІНЯТИ ЩОСЬ У КРАЇНІ, ЩОБ ЛЮДИ З ПОЛЕГШЕННЯМ МОГЛИ ЗІТХНУТИ, І ЩОБ ЛЕГШЕ ЇМ БУЛО ЖИТИ

– Як ви взагалі, асимілювалися чи ні серед тих всіх, хто має гроші, але не має серця у цирку під куполом, як називають їх багато тих, хто має до нього пряме відношення?

– Знаєте, є така тваринка, яка називається носорогом: вона бачить ціль і не бачить перепон.

– Це про вас?

– Це про нас.

– Яка ваша ціль?

– Поміняти щось у нашій країні, щоб наші люди з полегшенням могли зітхнути, і щоб легше їм було жити.

– Це щось має конкретне значення. В чому, ви вважаєте, ви сильні змінити у Верховній Раді?

– В даний момент зробити реформи.

– Які?

– Перше, в прокуратурі, треба реформи у суддів.

– Але ж ви безсилі в цьому, правда?

– Як безсилі?

– У вас було біля двадцяти шести депутатських звернень за весь час і два стосувалися саме ГПУ серед всього цього списку. Що вони вирішили, ці звернення, вони мали кінцеву точку?

– Так, була кінцева точка.

– Розкажіть про це, будь ласка.

– Написали – складу злочину немає, і формальна відписка.

ЯКБИ МЕНЕ НЕ ПОКАЗАЛИ ПО ТЕЛЕБАЧЕННЮ, Я БИ ТЕЖ НЕ СТАВ ДЕПУТАТОМ, БО НІХТО БИ ПРО МЕНЕ НЕ ЗНАВ

– Я знаю, що у вас є син, скільки йому років?

– Моя родина. Дуже цікаве запитання.

– Розкажіть, хто ці люди?

– Багато років тому – це років може дванадцять, я був одружений, я мав сім’ю, жінку, у нас народився син, але така ситуація у нашій країні сталася, що мені прийшлося їхати по заробітках, заробляти кошти і не весь час знаходився вдома.

– Я знаю, що ви працювали в Росії.

– Так, я їздив і туди, бо треба було десь заробляти кошти і прокормити сім’ю. Кінцевий результат – ці заробітки ні до чого хорошого не привели, вони лише привели до розводу і до розпаду сім’ї.

– А чому так?

– Я себе виню. Я винуватий у всіх бідах, бо я не хороший.

– Чим же ви не хороший, ви ж козак Гаврилюк?

– Тому що козак.

– Якщо чесно, чому так сталося?

– Я би не хотів на рахунок цього говорити, я знаю, що то я винен за то, що розпалася сім’я, і нікого більше не хочу звинувачувати.

– Ви зраджували своїй дружині?

– Я не буду розказувати на телекамеру, що я робив.

– Дійсно, а то стільки жінок, які дописують нам у Facebook про те, який ви є мудрий, щирий і справжній, будуть розстроєні.

– Нічого такого не сталося, але найголовніше, що у даний момент сім’я…

– Ви спілкуєтесь з сином?

– Так, я з сином спілкуюсь і допомагаю. Від сина я не відмовлявся. З мамою якщо не склалося, то нічого страшного.

– Зрозуміло. У нас є запитання від глядачів. Перше запитання, ви могли б стати депутатом, якби не відео знущання над вами?

– Ви знаєте, що ніхто не може стати. Якби мене не показали по телебаченню, я би теж не став депутатом, бо я би не мав "узнаваємості" і ніхто би про мене не знав.

– Як ви ставитесь до того, що кожен охочий може бачити вас оголеним на YouTube, вас це якось зачіпає?

– Цікаве запитання. Зачіпає мене, бо наготу свою показувати народу – це не є правильно. А з другої сторони, маю багато з жіночої сторони прихильників.

– А зараз ви маєте дівчину серця?

– Так, маю.

– Це не помічниця?

– Ну як ви могли подумати?

– Ні, чому, вона чарівна.

– Дуже чарівна. Моя принцеса серця – теж чарівненька.

– Вона киянка?

– Ні, вона не киянка, вона з Коломиї.

– Живе в Києві?

– Так. Живе і вчиться. Вона у мене ще учениця.

– Учениця чи студентка?

– Студентка.

– Не лякайте мене будь ласка.

– Я люблю називати її школьниця, вона при цьому дуже нервується.

– А чого ви її так називаєте, напевне, дуже молодо виглядає?

– Їй буде 22 роки, для мене це школьниця.

– Вам 36?

– Так.

ВСЕ, ЩО Я РОБИВ, ЯКОСЬ НЕ ДУМАВ, ЩО ЦЕ ТАК ВАЖЛИВО, ЩОБ ЛЮДИ ЗНАЛИ. ДУМАВ, СПРАВИ ПОВИННІ САМІ ЗА ТЕБЕ ГОВОРИТИ

– На що ви будете витрачати збільшену втричі зарплату народного депутата?

– Візьму парочку помічників, які мені потрібні й необхідні. Безкоштовно у нас працювати ніхто не буде, кожна людина за свою роботу хоче отримувати кошти. От я і буду ділитися своєю зарплатою.

– Слухайте, а я думала, що народним депутатам надає держава помічників. Тобто Ірина, яка зараз присутня під час нашого запису, – це людина, якій ви самі платите зарплату, чи це надає держава?

– Це з якою я буду ділитися своєю підвищеною зарплатою.

– Зрозуміло. Цікаво, бо в інших депутатів по-іншому. Вам треба розібратися, чому за них платять, а за вас ні.

– У мене є один штатний помічник, який у мене працює у Верховній Раді, який сидить у кабінеті. Так, держава виділяє на чотирьох помічників дванадцять чи чотирнадцять тисяч, але він у мене один штатний помічник, він у мене юрист, який у всіх цих питаннях розбирається, і він забирає усю зарплату, всі ці чотирнадцять тисяч. Мене люди питали, ну як у вас там помічник більше заробляє, ніж ви? А я кажу, та він значить більше працює, чим я. Він є помічник, то є його зарплата. Значить нехай собі бере. Якщо би він не справлявся, взяли би ще одного помічника і тоді ту зарплату, яка надає держава, ділили би пополам. В даний момент він справляється, так що вся зарплата його.

– Хто робить вам зачіску?

– Що ви маєте на увазі?

– Хто вас стриже?

– У мого друга у Василькові є жінка, звати Ольга, дуже гарний перукар. Вона так гарненько мені зачіску робить. Один раз я поїхав у гості у Коломию і якийсь такий лохматенький був і думаю, треба піти постригтися, але я не дуже любив міняти руку майстра, але думаю, попробую все-таки поміняти. У мене була заплетена косичка. Я поміняв руку майстра і пожалів про те. Бо коли я розплів свою косичку, з мене начало сипатися волосся як після Чорнобиля.

– Та ви що, містика якась.

– Ага, містика. Вона просто машинкою заїхала мені в чуба.

ТЕ, ЩО Я ЗАРАЗ РОБЛЮ – ЦЕ ДУЖЕ ВЕЛИКА ОСВІТА, НІ В ОДНІЙ ШКОЛІ ТЕБЕ ТАКОГО НЕ НАВЧАТЬ

– Хто веде ваш Facebook?

– Деколи веду і я його.

– А не деколи?

– А не деколи – це дама мого серця. Ірина зараз у даний момент допомагає. Ірина – моя прес-секретарка, вона допомагає, бо вона зараз всюди зі мною буде знаходитись по округах, по телебаченню, всюди, де ми виступаємо. Просто все, що я робив, я якось не думав, що це так важливо, щоб люди знали. Я думав, справи повинні самі за тебе говорити.

– Більше, ніж слова.

– Чим ти сам будеш розказувати, я там-то зробив. Мене починають переконувати в тому, що люди цього не бачать. Задля цього Ірина буде зі мною знаходитись, деякі фотографії, зустрічі з людьми, і це вона буде передавати дівчині мого серця, яка веде Facebook, і надавати статті, потім я буду прочитувати, узгоджувати, щось від себе додавати. В даний момент все, що там написано, то все сказано моїми словами.

– Вам буває соромно дивитися власні інтерв’ю?

– Так, буває. Деколи думаю, що тут можна було би сказати якось красивіше, якось можна було так відійти, а тут я щось неправильно зрозумів і почав заїкатися, так буває.

– Ви займаєтесь, працюєте над собою, щоб виглядати гідніше?

– Працюю трошки, небагато, але працюю.

– Освіту хочете мати вищу?

– А я її у Верховній Раді хіба не отримую? Знаходячись у Верховній Раді і те, що я зараз роблю – це дуже велика освіта, ні в одній школі тебе такого не навчать.

– Думаєте, це може компенсувати якісь знання, які не дають у вищих навчальних закладах?

– Я думаю, так.

– За що вам востаннє пропонували хабар?

– Мені, хабар?

– Так.

– Хабар. Дуже цікаво. Пропонували, коли це ще було на Майдані, коли у нас відбувалися президентські вибори. До мене підходила парочка, я не буду їх називати. Підходили до мене три партії, які висували своїх кандидатів, пропонували мені дуже багато грошей задля того, щоб я з їхнім кандидатом у президенти поїздив по країні і щоб попіарив і порозказував, який він молодець, скільки він зробив для нашої держави, слава йому, якби не він, значить у Революцію би не перемогли. Ось ці слова я повинен був ходити і розказувати і прославляти його, який він мав бути молодець.

– Ви цього не зробили?

– Я ніде ні з жодним президентом не був ні по телебаченню, мене ніде не показували, про що це говорить, про те що я відмовився.

– Ви молодчина. У нас для вас є таке тестування, воно стосується тих ряду законопроектів, які у Верховній Раді за вашої так само участі були у розгляді і деякі в першому читанні були затверджені. Отже, ініціатором якого з цих законів ви були? Перший – "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо гуманітарної допомоги у кризових ситуаціях". Другий – "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". І третє – "Про запровадження санкцій проти компаній-імпортерів нафти"?

– Перший.

– Перший. Про внесення змін до кримінального кодексу?

– Так.

– Ні. Другий, "про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

– Можливо, я був якимось співавтором.

– Можливо. Запропонований вами законопроект додає чи виключає норму про те, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Виключає чи ні?

– Що виключає?

– Норму про те, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

– Ні, ми це не виключаємо. Як це можна виключати, треба людям давати земельку, нехай люди роблять, аби здоров’я було у них то все робити.

– Тобто, виключає чи не виключає?

– Не виключаєм.

– Виключаєм.

– Ви думаєте, виключаєм?

– Так.

– Чому?

– Тому що так звучить законопроект. Третій пункт, платниками транспортного податку є особи, що мають зареєстровані за ними автомобілі чи зареєстровані власні автомобілі?

– Зареєстровані за ними автомобілі.

– Правильно. Які санкції проти "Роснафти" ви плануєте ввести у вашому проекті постанови про запровадження санкцій від 18 січня 2016 року, тут без варіантів просто до вас запитання.

– Щоб вони не могли вести торгівлю у нас в Україні.

– А точніше?

– Постачати свою нафточку нам.

– Точніше не можете сказати?

– Точніше не можу.

– Ну я вам нагадаю, блокувати активи в Україні, забезпечити повне припинення транзиту вантажів і провести позапланову перевірку діяльності дочірніх компаній.

– Це літературною мовою сказано, так, щоб наш народ зрозумів більш детальніше.

– То ви спростили?

– Так.

– Номер п’ять. Скільки років ув’язнення дають за хабарництво, це те, що у вашому законопроекті ви там пропонуєте. Я нагадаю, це законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби із хабарництвом.

– Ми пропонуємо від трьох років і вище.

– Зараз п’ять-десять, а ви пропонуєте десять-п'ятнадцять.

– Взагалі бомба.

– Тепер ви точно запам’ятали. Я вам дуже дякую за цю розмову. Знаєте, незважаючи на те, що дійсно ви не до кінця розумієтесь, напевне, на тих законах, до яких власне маєте відношення у співавторстві, у вас є те, що дуже рідко зустрінеш у Верховній Раді. Саме тому вас називають "білою вороною" – це чесність, відкритість і та правда, до якої, мені здається, треба ще багато-багато рости у наших народних депутатів. Я дякую, що ви до нас прийшли.

Яніна СОКОЛОВА, "5 канал"