Програма «Суть речей»: наші дороги – terra incognita для чиновників і горе для українців...

Друкопис програми „Суть речей” на Станція 103.2 ФМ від 14 березня. Запрошені гості - Василь Лук’янчук, голова Всеукраїнської ГО "Всеукраїнська асоціація автомобільних перевізників" в Чернівецькій області та Ігор Гах, начальник Служби автомобільних доріг у Чернівецькій області. Ведуча – Оксана Денисюк.

Ведуча: таких поганих доріг, як цього року після зими в Україні ще не було. Наприкінці лютого Прем’єр-міністр Микола Азаров поставив ультиматум керівництву “Укравтодору”: ліквідувати ями на усіх дорогах загального користування. Так, 24 лютого керівництво “Укравтодору” доповіло прем’єру, що вже ліквідовано ямковість на 85% основних доріг загального користування державного значення. А вже 4 березня Державне агентство автомобільних доріг повідомило, що ямковість ліквідовано на 97% доріг загального користування державного значення. Здається, що у цю цифру Чернівецька область не потрапила, прокоментуйте це, будь ласка, Ігорю В’ячеславовичу.

Ігор Гах: коли керівництво Укравтодору говорило про 97% відремонтованих доріг у першу чергу мались на увазі основні напрямки та основні маршрути – національні коридори з великою інтенсивністю руху. Тобто, першочергове завдання Прем’єр-міністра було як раз забезпечити ліквідацію ямковості на цих важливих для країни маршрутах. Але пріоритет ліквідації ямковості на всіх дорогах залишається. Завдання повністю ліквідувати ямковість у нас є до 1 травня

Ведуча: які ділянки доріг у Чернівецькій області зараз є найпроблемнішими?

Ігор Гах: враховуючи те, що до буковинських доріг вже давно не підходили з ремонтами так, як вони того вимагають, тобто протягом 20-30 років не робились ні поточні ремонти, ні капітальні ремонти, прострочені всі ремонтні терміни, то ділянки доріг з хорошим покриттям легше назвати, аніж з поганим. Після виходу з зими ямковість сягнула 16 тисяч квадратних метрів, уражено 700 кілометрів доріг, але ямковість прогресує і надалі. І якщо не вжити відповідних заходів з її ліквідації та вчасно це не зробити – ми можемо втратити дороги. Перша причина цьому – зношеність самих доріг, які, на жаль, не робили в повній мірі так, як мали робити. І друге – дуже складною була зима, за останні два місяці ми нарахували 28 переходів через 0, тобто це критичний для дороги показник і це прискорило руйнування доріг. Це не є першопричиною, просто це прискорило і ще раз вказало на те, що дороги потрібно ремонтувати і ремонтувати капітально. Має бути якась система, щоб планомірно доводити дороги краю до належного рівня.

Слухач: вітаю, мене звати Іван. Мене цікавить скільки конкретно до 26 травня 2013 року планується Службою автомобільних доріг витратити на автошлях від Вижниці до Путили у зв’язку із проведенням 26 травня ювілейного виходу на полонину?

Ігор Гах: скільки конкретно потрібно витратити на цей шлях я вам зараз не буду називати конкретну цифру, бо на 100% вона не буде правдивою. Скажу лише єдине – до 26 травня, до визначної події на Путильщині ми зробимо ямковий ремонт та поточний дрібний ремонт цієї ділянки дороги. На жаль, похвастатись, що ми там зробимо капітальний ремонт – я не можу, на це поки що не передбачено коштів. І зважаючи на термін, це було б неможливо, тому забезпечити нормальний, безпечний проїзд – це наш обов’язок і ми його зробимо.

Ведуча: Василю Манолійовчиу, чи надходять до вас скарги від перевізників Буковини щодо якості доріг і як часто почали ламатись маршрутні таксі на таких дорогах краю?

Василь Лук’янчук: я б не назвав ті звернення, які надходять до нас скаргами. Це крик душі. Справа у тому, що по кому б’є ця ситуація бездоріжжя, то це тільки у першу чергу по перевізниках. Одне питання, коли людина виїжджає на цю дорогу своїм автомобілем раз на місяць чи раз на тиждень, а інше питання, коли автобус по одній і тій самій дорозі в одну і ту саму яму попадає кожен день, по кілька разів на день, їдучи по маршруту. Це надзвичайно впливає на витрати перевізників і ми бачимо, що оновлення автопарку в Чернівецькій області практично відсутнє. Згідно статистики, починаючи з 2012 року у Чернівецькій області нових автобусів практично не було – 2, 3, 5 автобусів – це нуль. А нам оновлювати автопарк потрібно, а це 300-400 одиниць в рік. Завдяки тому, що немає доріг, йдуть перевитрати на пальне, на амортизаційні витрати автотранспорту. Перевізники крім того, зараз нічого не заробляють. І тільки завдяки підняттю тарифів сьогодні не зупинився весь автопарк Чернівецької області. Трошки підняли тарифи, але це дає можливості для будь-якого заробітку чи накопичення коштів для відновлення автопарку.

Ведуча: чи можна у такому випадку спрогнозувати, що тарифи знову піднімуться?

Василь Лук’янчук: я скоріше б сказав, що ні. Це все буде скоріше залежати від дизпалива, тому що це перше, що впливає на підняття тарифу. Якщо не буде підняття дизпалива, то в цьому році підняття тарифу не планується.

Ведуча: чи є державна програма, або інші механізми, за допомогою яких перевізникам можна відшкодувати гроші, які вони витрачають на амортизаційні матеріали тощо, тобто за те, що їх транспорт просто вбивається на таких дорогах?

Василь Лук’янчук: на жаль, таких програм немає. На жаль, перевізник ніким і нічим не захищений, особливо законодавством. Тому що ми користуємось законодавством, а ті зміни, які проводились у цей час, вони щодо відшкодування також не проводились. Це все лягає на плечі перевізника. Єдине чим перевізники зараз більш-менш користуються – це те, що вони скорочують маршрути. Там, де автобус має їхати 6 разів на день, він їде 4 рази. Це є катастрофічно незручно для громадян, але інакше виходити із цієї ситуації неможливо. Я наведу такий приклад – якщо є маршрут міжміський і там автобус їде два рази на день чи три рази на день, то до нього має бути закріплений так званий запасний автобус. А зараз така ситуація, що через дороги за один день три-чотири автобуси на маршруті ламаються. Тому нам потрібно мати такий запасний парк, що його не може витримати ніяке підприємство, тим більше приватні перевізники, яких у нас є переважна більшість.

Ведуча: які маршрути є найскладнішими для перевізників?

Василь Лук’янчук: у кожному районі є дуже складні маршрути там, де є віддалені села. На сьогоднішній день там, де асфальтне покриття – це звичайно ями, вибоїни, це об’їзди. А там, де є горбиста місцевість з гравійними дорогами – там багато розмитих, розтиснених доріг після морозів, де нічого неможливо зробити. Це не питання, щоб там засипати ямку – це питання того, що там транспорт взагалі не проходить. До речі, хвилин 10 тому у мене був дзвінок з села Ржавинці Заставнівського району – до мене звернулись громадяни, а потім я зв’язувався із головою сільської ради: між Баламутівкою та селом Ржавинці дорога сьогодні практично відсутня, ні один автобус пройти не може, туди прориваються тільки вантажними машинами через болото. Абсурд. А село Ржавинці це не хутір, де 200 хат – це доволі велике село, якому потрібен зв'язок із Чернівцями та Заставною. Тому ситуація надзвичайно критична щодо доріг.

Ведуча: Ігорю В’ячеславовичу, чи відома вам ситуація із селом Ржавинці? У вас мав би бути сформований план першочергових робіт і чи є у цьому плані Ржавинці?

Ігор Гах: так, нам відома проблема по Ржавинцям. Я скажу відверто – це не поодиноке село, є ще населені пункти з аналогічними проблемами і їх не один і не два. Якщо говорити конкретно про Ржавинці, то вам відомо які замети там були цієї зими – по 3 і навіть 5 метрів були замети. Там при розчистці доріг використовувалась важка техніка, яка пробивала дорогу. І що ми маємо на виході з зими? При настанні тепла утворився коридор, вода, яка на дорозі, наче в кориті – їй нікуди діватись і це призвело до того, що земля вийшла на поверхню. Для того, щоб там відновити дорогу і зробити нормальний проїзд, нам треба якомога далі розсунути води, зробити профілювання і дати проїзд. Але вживати такі методи як підсипка чи ремонт буде недоцільно, оскільки треба чекати, щоб просохла земля. Кидати гравій, щоб утопити його в болоті – недоцільно. Ваше зауваження по Ржавинцям, Василю Манолійовичу, прийняте і ми будемо вживати ті заходи, які ми зараз можемо вжити, щоб дати проїзд. Щодо взагалі ямкового ремонту та пріоритетів, то ми вибрали пріоритет по маршрутному принципу, по дорогах державного значення, по основних артеріях. У першу чергу мова йде про київську трасу «Житомир-Чернівці», при нормальних погодних умовах ми всі зусилля спрямували туди, там працювала практично вся область. Крім того, ми почали працювати у напрямку кордону Порубне та на Заліщицькому напрямку, на Новодністровськ. Але для себе ми визначили так, що ми маємо зробити одну дорогу, потім другу, закрити у першу чергу основні маршрути і у подальшому приступити до інших доріг. З одного боку ми маємо нарікання (і я скажу, що вони цілком справедливі), я погоджуюсь із Василем Манолійовичем, який сьогодні представляє перевізників, я згоден, що стан доріг бажає, м’яко кажучи, кращого, але ми з одного боку повинні ліквідувати ямковість, а з другого доку, коли ми вибираємо більш-менш сприятливі погодні умови і починаємо робити – оббираємось не меншої критики і люди починають казати, що ми кидаємо гроші у воду, в грязь, зариваємо і т.д. Я хочу відмітити, що на дорогах загального користування, під час виконання підрядниками замовлень Служби автомобільних доріг, ми використовували якісний асфальтобетон з відповідними добавками, який дозволяє працювати при понижених температурах. Безумовно, він є аварійним, тобто тимчасовим – у нас є таке професійне визначення, є навіть відповідні нормативні документи – аварійний тимчасовий ремонт, згідно із яким при несприятливих погодних умовах дозволяються роботи з ямкового ремонту холодними та гарячими сумішами. У подальшому ці відремонтовані ділянки беруться на спостереження і при настанні сприятливих погодних умов, ямковість ліквідовується повторно, якщо це потрібно. Але, оскільки ми не є багатою областю і не маємо багато коштів на ремонт доріг загального користування, тому ми намагались зробити так, щоб ці кошти не були викинуті на вітер.

Ведуча: скільки людей за сприятливих погодних умов працює на дорогах Буковини?

Ігор Гах: це десь 200 чоловік.

Ведуча: відколи почалась весна та погодні умови дозволяють ремонтувати дороги, скільки грошей було освоєно та які ділянки були відремонтовані? І взагалі ми ходимо по замкненому колу – кожного року ліквідовується ямковість, коштів на капітальний ремонт немає, і тому щороку навесні ми говоримо про одну і ту саму проблему, що разом зі снігом зійшли всі дороги.

Ігор Гах: так, щодо цього – я з вами погоджуюсь. Щодо того скільки ліквідовано ямковості – на сьогодні це понад 6 тисяч квадратних метрів ямковості, випущено на ці цілі було 650 тисяч тон гарячої асфальтобетонної суміші, ми використали близько 100 тисяч тон холодної асфальтобетонної суміші. Щодо доріг – я їх вам щойно назвав, це основні напрямки, у першу чергу – це київський напрямок. Стосовно того, що ямковий ремонт – це тимчасовий захід, я з вами на 100% погоджуюсь. Дороги можна латати до безкінечності, але так не получиться і це показала сьогоднішня зима, дорога просто не витримала і, як кажуть, полізла по швах. Безумовно, потрібен планомірний, системний підхід по ремонту і на це потрібні кошти. Я вам назву наступні цифри. Наприклад, згідно методики міністерства інфраструктури та Міністерства фінансів, яка погоджена Мінюстом, це методика визначення вартості будівництва, ремонту та реконструкції доріг, там є відповідні формули, які вираховують стан доріг, коли вони будувались, під які навантаження і який їх сьогоднішній стан, коли вони ремонтувались тощо. Тобто, з урахуванням усіх чинників нашими спеціалістами було підраховано, що на рік нам треба було б відремонтувати 400 кілометрів капітальним ремонтом, і ця сума понад 1 мільярд 300 мільйонів гривень і 730-750 кілометрів поточним ремонтом. І на це треба десь 700 мільйонів. І це я кажу так – 2 мільярди, не враховуючи штучні споруди, а ви знаєте, що на Буковині є проблеми з паводками, тому нам потрібні колосальні гроші. Ми з боку Служби автомобільних доріг звертаємось до керівництва Укравтодору, відповідно Укравтодор вишукує кошти для того, щоб ми почали ці планові ремонти. Нас у цьому плані дуже сильно підтримує ОДА в особі Михайла Папієва та обласна рада, відповідні звернення від них були і на Укравтодор, і на Міністерство інфраструктури, і на Уряд. Тому цього року ми очікуємо, що ділянка дороги при виїзді на Хмельницьку область та об’їзна Хотина – ми виконаємо там роботи. Плануємо завершити ремонт моста в Маршинцях, відновити міст у Сторожинці, дорогу на Новодністровськ та інші об’єкти. Взагалі те фінансування, яке передбачено на сьогоднішній день – 54 мільйони – це крапля в морі. Якщо знову ж таки брати цю методику, то нам для створення мінімальних транспортно-експлуатаційних якостей по дорозі треба ще додатково щонайменше 22 мільйони тільки на утримання та дрібний поточний ремонт.

Ведуча: чи може перевізник відмовитись від маршруту, пояснюючи це тим, що погана дорога?

Василь Лук'янчук: сьогодні визначено законом, що перевізник, який обслуговує той чи інший маршрут, йому не потрібно відмовлятись від маршруту для того, щоб не виконувати цей маршрут у зв’язку із відсутністю дороги. Кожен перевізник кожного місяця здає звіти, де вказує у тому числі і зриви маршрутів. У цих зриває дані, які говорять про те, що маршрут був не виконаний через те, що поламаний транспортний засіб, чи тому що не було кому виїхати, чи тому що було різке підвищення паливно-мастильних матеріалів. Є також графа, що відсутня дорога через замети у зимовий час. Будь-який перевізник, який визначить для себе, що дорога відсутня – він має право не виїжджати на маршрут. Тому що виїжджаючи на погану дорогу – він несе повну відповідальність за пасажирів, яких він везе. Якщо, не дай Бог, трапиться ДПТ, і навіть, якщо потім буде доведено, що це трапилось через дорогу – відповідальність несе перевізник. І тому перевізник має повне право не виїздити на маршрут, якщо погана дорога.

Ведуча: і ніякої відповідальності? Але ж даруйте, це сфера послуг і якщо ти їх надаєш, то ти за це відповідаєш.

Василь Лук’янчук: тоді, окрім того, що перевізник має автобус, то він ще має купити свій грейдер, асфальтоукладчик, мати свій гравійний кар’єр і тоді все буде нормально.

Ведуча: таким чином ми дійшли до того, що перевізники у нас зовсім незахищені.

Василь Лук’янчук: абсолютно.

Ведуча: чи доводилось змінювати маршрут протягом цього місяця саме через те, що перевізник відмовлявся їхати поганою ділянкою дороги?

Василь Лук’янчук: не через ями, а через замети – таке було і такого було багато по області. Один із напрямів, наприклад, Чернівці-Заставна, коли через Кучурів дорога була заметена десь тиждень…

Ведуча: так, недовго – тиждень.

Василь Лук’янчук: ви знаєте, це не на стільки стратегічний напрям, їхали через Кіцмань. Більш гірша ситуація була у Кельменецькому районі, де були більші снігопади і такі села, як Подвірївка, Зелена – люди не їздили 20 днів. Це була велика проблема, але я не хочу сказати, що нічого не робили. Дорвідділ був, люди були, і танки, і ротори, і навіть техніка ламалась, адже це залізо і такі температури були. Щодо невиїзду, то я вам скажу, що водії та перевізники проходять інструктажі і для перевізника краще не виїхати і не взяти людей, щоб його не замело посеред дороги, чим виїхати та натворити якихось неправильних ситуацій. Ви пам’ятаєте, був маршрут «Москва-Чернівці», де були трошки проблеми, але перевізнику чітко сказали на автостанції не виїжджати за такої погоди. Але люди є люди, кожен хоче керувати, кожен хоче додому і саме тому були нарікання на такі речі.

Ведуча: і ще запитання щодо безпеки пасажирських перевезень. На скільки буковинський пасажир почуває себе безпечно, коли сідає у транспорт будь-якого сполучення?

Василь Лук’янчук: у нас загалом досить безпечна ситуація – тьфу, тьфу,тьфу – не хочу наврочити. Останнім часом у нас не було важких ДТП з пасажирським транспортом, були невеличкі непорозуміння, але, слава Богу, це було без людських трагедій. Укртрансінспекція працює в цьому плані дуже непогано, проводяться рейди спільно із ВААПОМ та з іншими службами, які за це відповідають і тому сказати, що у нас погана ситуація по безпеці – не можна. Інша справа, коли пасажир сідає у так званий нелегальний транспорт засіб – це перероблені спрінтера. Десь колись там тішиться, що цим спринтером доїжджає до Києва швидше, аніж автобусом. Це ясно, що швидше, але раз швидше, два, три, а потім бачимо хроніку, слава Богу, що у нас цього немає, але наші автобуси неодноразово у Житомирській області, у Винниці попадали у ситуації, де були і летальні випадки. І це не автобуси – це нелегальні перевізники. Хочу наголосити саме пасажирам – перед тим, як сідати у транспортирний засіб, у першу чергу подумайте про свою родину і про самого себе, чи варто зекономити 2 години та 10 гривень, але мати негативні наслідки.

Ведуча: два місяці тому дорога до Києва у нас зайняла 12 годин – це як раз було перше танення снігу і дорога перетворилась просто на суцільну катастрофу. У контексті цього розкажіть, чи не змінюють маршрути самі водії, шукаючи таким чином, кращі ділянки доріг?

Василь Лук’янчук: є такі випадки – у Кельменецькому районі є населені пункти Лівинці та Зелена. Там є дорога, яку я пам’ятаю ще з дитинства і останні років 5 нею ніхто не їздив. Вона не ремонтувалась і нікому не була потрібна, але сьогодні, незважаючи на те, що це заборонено законом, автобуси та автомобілі, почали їздити цією поганою дорогою, бо іншою дорогою доїхати до Зеленої практично неможливо. І це знову ж таки у продовження того про що говорив Ігор В’ячеславович – там зараз нічого неможливо зробити, дорога увібрала у себе так багато води, що це хіба йти і сушити її, якщо є така технологія. Перевізники та люди викручуються, відновлюють у пам’яті старі дороги і їздять ними.

Ведуча: ми маємо ще запитання з ФБ від Лєни Петрової: Не хочу смішити тут усіх, але ризикну запитати про міжбудинкові проїзди. З фото зараз проблема - ями водою залиті, не видно всієї глибини проблеми. А ще соромно розповідати друзям з Європи що відстань в 200 км можна долати 4,5 години.

Ігор Гах: почнемо з міжбудинкових проїздів – це питання не зовсім до мене. Такі вулиці у населених пунктах відносяться до сфери комунальних служб, тому це питання до них. Що стосується проїзду 200 кілометрів не за той, який би хотілось витратити – наша вся передача сьогодні присвячена цьому. Ми не заперечуємо, що сьогодні стан доріг бажає кращого.

Ведуча: Людмила Григорчук запитує: кільце в селі Мамаївці. Дорога в селищі Лужани. Це не дорога, а трагедія. Хто відшкодує автомобілістам і водіям маршруток всі затрати на поломки, які вони отримали тут? Коли зремонтують цей відрізок траси міжнародного значення?

Ігор Гах: ця ділянка буде відремонтована одразу при настанні сприятливих погодних умов. Ми знаємо цю проблему, там досить серйозні проблеми, покриття фактично зруйноване, тому там треба підходити більш виважено і при настанні нормальних погодних умов, там буде все зроблено. Я думаю, протягом тижня-двох максимум.

Слухач: меня зовут Жан. Вопросы – есть проблема с мостом к поселку Красноильск, через который на много быстрее можно туда добраться. Что вы делаете для того, что бы устранить эту проблему? Сколько асфальтных и бетонных заводов на территории Черновицкой области? И еще я знаю как решить частично проблему с ямами – это пересадить чиновников на велосипеды.

Ігор Гах: чиновники до доріг загального користування мало що мають, бо фінансування йде з державного бюджету. Але минулого року з обласного дорожнього фонду ОДА було виділено понад 6 мільйонів гривень та проплачено робіт саме на дорогах загального користування. Це більше 10% від загальнодержавного фінансування, тому, напевно, не потрібно аж так сильно критикувати владу, якщо ви не знаєте проблематики. І в цьому році також досить значні суми будуть спрямовані на дороги місцевого значення загального користування з обласного дорожнього фонду. Окреме питання по вулицям та проїздам – ще раз повторюсь, що це субвенція. Заводів у Чернівецькій області 4 – це асфальто-бетонні заводи, які задіяні постійно при ремонті доріг загального користування і ці заводи у підпорядкуванні Чернівецького облавтодору. І це я не говорю про заводи підрядних організацій, тому думаю, що цифра 5 вас має влаштувати. Щодо мосту у Красноїльську – я не зовсім зрозумів питання, воно стосувалось, що там неможливо проїхати через стан мосту чи стану покриття на мосту? Але давайте я вивчу це питання, у вас є завжди можливість зв’язатись зі мною за допомогою телефону Служби автомобільних доріг. Я виясню це питання по мосту та відповім вам.

Ведуча: у мене питання щодо сплати дорожнього збору, який мав би йти саме на ремонт доріг.

Василь Лук’янчук: ми тепер не сплачуємо податки на пряму, а згідно із закону, з кожного літра палива, яке ви купили на заправці, сплачується так званий дорожній збір. На жаль, ми не контролюємо, куди йдуть ці кошти. А щодо відшкодувань, то у судовому порядку будь-яка людина – як перевізник, так і автомобіліст – може звернутись щодо відшкодувань за ті чи інші поломки. Але все це тільки у судовому порядку.

Ведуча: є шанс виграти такі справи?

Василь Лук’янчук: так, звичайно. Я знаю на 100%, що виграють такі суди. Звичайно, це не питання одного дня, треба затратити трошки часу та енергії, але таки суди виграються.

Ведуча: щодо транспортного збору, можливо, ви маєте думки та рекомендації як можна проконтролювати ці гроші, які мали б йти на ремонт доріг?

Василь Лук’янчук: найкраще контролювати, коли вони є у своїй кишені, скажемо так. Неможливо проконтролювати що робиться в Києві, якій відшкодування куди йдуть і що до чого. А якщо б у законодавстві було прописано, що сплачувати цей збір за куплений літр бензину чи дизпалива на місці, в районі, то я думаю, що ситуація була б набагато краща.

Ведуча: так званий місцевий податок. Як ви гадаєте, чи вирішить проблему доріг запровадження платних автобанів? Розумію, що питання дещо парадоксальне, адже за які дороги зараз можна платити? Втім тут можна пофантазувати і навіть поміряти.

Василь Лук’янчук: звичайно, платні автобани – це хороший вихід із ситуації, але проект платних автобанів – це надзвичайно дорогий проект і втілити його у сьогоднішньому дні – просто нереально.

Ігор Гах: на сьогоднішній день Укравтодор цими проблемами займається і це питання досить серйозно вивчається. Є кілька варіантів будівництва таких платних доріг – суто концесійні такі дороги, коли приходить концесіонер та вкладає кошти та на правах державно-приватного партнерства. Я скажу, що у цьому є сенс, але для того, щоб зацікавлені люди вклали гроші у будівництво дороги (а будівництво дороги – це досить дороге задоволення), то, безумовно, вони повинні чітко відчувати, коли вони будуть мати зиск з цієї справи. Тому дорога повинна мати досить сильну інтенсивність та мати стратегічне значення, щоб нею користувались. Я думаю, що не за горами той час, коли у нас будуть будуватись платні дороги.

Ведуча: Дмитро Іллюк пише і радше коментує: чого варта тільки дорога на Чернівці з євро-сусідки Румунії. І взагалі дуже шкода, що Чернівці не увійшли у 90-з лишнім відсотків відремонтованих доріг в Україні. Гадаю, що ми на цю тему достатньо вже поговорили і тут більше немає що коментувати.
Сергій Зарайський залишив наступне запитання: Шановні учасники програми "Суть речей"! Я нічого зайвого не буду казати, лише процитую відгук людини у своєму блозі на порталі БукІнфо під відео із жахливими дорогами траси державного значення "Чернівці - Київ", коли я повертався з Вінничини 10 березня цього року. Ось він: Вот нашла в нете цифрочки:
В прошлом году самыми дорогими оказались дороги Днепропетровской области - 774,31 млн. грн.
На втором месте Винницкая область, которая отремонтировала дорог на 753,70 млн. грн.
Дешевле всего, в 48 млн. грн, обошлись дороги Черновицкой области.
Интересно, сколько закатано было денег в ту дорогу, по которой Вы ехали? Хотя, сколько бы мы не "стонали" на эту тему, "а Васька слушает, да ест". Удивляет то, что этими же "дорогами" пользуются те, кто их и ремонтирует. Ладно, людей за быдло считают, ну хотя бы для себя, любимых, могли бы постараться. Наша особенность - украсть деньги на ремонте дорог, купить на них дорогую машину и потом её разбить о плохую дорогу. Запитання: допоки людей рахуватимуть за бидло?

Ігор Гах: якщо Сергій так добре знає як будувати дороги … у нас всі вміють вчити дітей, лікувати людей та будувати дороги. На ці питання завжди є відповідь у кожного громадянина. Я вам скажу тих 48 мільйонів, які назвав слухач – це 10 кілометрів дороги можна відремонтувати поточним середнім ремонтом. Тобто, це тимчасовий захід, який дозволить зберегти дорогу та користуватись нею протягом 3-4 років. Усі 48 мільйонів, які тут рахують, були спрямовані на ліквідацію ямковості і якщо він їздив дорогами протягом року, то це тільки завдяки тому, що ямки були полатані. А щодо того, що потрібно робити капітальний ремонт, то ми б його робили із задоволенням і нам часом не менш гірко (у силу наших професійних належностей) їхати по цим дорогам і бачити як вони руйнуються. А руйнується те, що будували наші батьки 20-30 років тому. А що зараз? 20 років тому Чернівецька область могла похвастатись тим, що кожного року ремонтувались капітальним та поточним ремонтом понад 100 кілометрів доріг. То останні 20 років такі цифри нам не під силу.

Ведуча: з ваших слів виходить, що така проблема з дорогами розпочалась саме з часів незалежності України?

Ігор Гах: я не хочу сказати, що це проблема в незалежності, але це проблема дійсно останніх двох десятків років. Якщо десь 10-15 років тому це було менш помітно, адже ресурс дороги був ще досить високий, не було такої інтенсивності, не було такого вантажопотоку. Давайте говорити правду, зараз влітку при температури 28-35 градусів по дорозі проїжджає 40-та тонна фура, незважаючи на всі заборони, застереження та рекомендації. І зразу за собою така машина залишає колію, практично убиває дорогу, а весною він по цій дорозі їде, пожинає результати своїх дій влітку і вже тоді згадує дорожників. В усіх країнах Європи є обмеження, які дотримуються, тільки в Україні всі можуть їхати коли їм хочеться і як їм хочеться.

Ведуча: Василю Манолійвоичу, ви тут сьогодні практично є уособленням усіх перевізників Буковини. Тому у мене до вас є прохання озвучити свої рекомендації, побажання чи прохання Службі автомобільних доріг краю, від роботи яких залежить і робота перевізників Буковини.

Василь Лук’янчук: дякую за таку можливість. Дійсно, з цієї студії ми зараз не позалагоджуємо ями на дорогах та не повирішуємо всі питання. Добре, що не стоїть питання так – є кошти, а ніхто нічого не робить. Стоїть перед нами проблематичне питання і питання не сьогоднішнього дня. Я б хотів зауважити таку річ чи ввести діалог. Справа у тому, що у мене коли є непривабливий маршрут – ми його перевізнику видаємо у пакеті з привабливим маршрутом. Давайте не будемо зараз критикувати та казати відомими тезами, хто як до людей відноситься, але якщо б були дійсно конструктивні пропозиції, а я певен, що у нас є багато молоді та цікавих людей, які мають свої ідеї, щоб дійсно змінити ситуацію. Наприклад, чому зараз при весняній роздачі дозволів на вибір гравію з річки Прут запропонувати цим самим людям, які вибирають гравій, залатати кусок гравійної дороги? Це як приклад, я не кажу, що так має бути. Але таких ідей є море. Мене не так цікавлять асфальтні дороги для перевезень, бо це як би не було стратегічні напрямки та кошти на них будуть винаходитись. Але мене більше цікавлять віддалені села, де гравійні дороги і ці гравійні дороги не потребують надзвичайно великих коштів. Їх можна зробити малими силами. До речі, дорвідділи районного значення – вони вкрай неефективні, витрачаються кошти на утримання людей, на оплату праці, я розумію, що там важко з роботою. Але ті кошти, які там витрачаються, можна дати приватному підприємцеві, який має техніку і мають можливості і які можуть за відносно невеликі кошти повідремонтовувати ці дороги. Або наприклад ще – віддавати дорогу на 10 років на обслуговування тому чи іншому перевізнику за умов надання йому пільговий податкових інвестицій або ще чогось. Тому було б добре зараз скористатись прямим ефіром та озвучити номер телефону чи електрону адресу. Адже я думаю, що є люди, які б просто відкликнулись на ситуацію.

Ведуча: якщо є номер телефону – ви його можете озвучити тут зараз, якщо це електронна адреса – ми можемо її розмістити на нашій сторінці у мережі Фейсбук.

Василь Лук’янчук: гадаю, що цими ідеями мав би займатись дорожня служба, ми займаємось своїми ситуаціями, своїми питаннями і я думаю, що ми у своїй сфері досить непогано працюємо. Я просто підказую один із шляхів налагодження ситуації. Я вже рік займаюсь ВААПОМ і хочу сказати, що ця робота потребує інтелектуального мислення. Це не те, що взяв лопату та накидав гравію. Ми змінюємо законодавство, тому що ми практично зараз користуємось законодавством ще Радянського Союзу. А час він летить і можливості, і бажання жити краще – вони є. 5 січня, наприклад, за нашими пропозиціями та Міністерства інфраструктури були підписані Президентом зміни до автотранспортного Закону. Хочу сказати, що у червні-серпні буде новий автотранспортний закон, над яким ми працюємо. Це ті проблеми, питання, які ми змінюємо для авто перевізників, а в цілому для всіх людей, адже чим краще буде у перевізника, тим безпечніша буде їзда, тим кращими будуть дороги, і тим кращою буде ситуація в цілому. Тому – за новаторство.

Ігор Гах: спершу невеличкий коментар. Так, у районах знайдуться підрядні організації, які зможуть виконати ремонт тієї чи іншої дороги, тим паче, якщо будуть передбачені кошти, якщо кошти будуть вчасно. Але жоден приватний підрядник не буде утримувати дороги взимку, не буде прибирати сміття, не буде латати ямки на тих умовах, на яких це виконує зараз Облавтодор. Якщо ми зараз будемо відповідно платити за цю роботу, то Облавтодор купить нову техніку та вийде на значно новий рівень. Це перше і друге – зараз розробляється проект закону, який має бути прийнятий цього року, яким передбачено внесення змін у Закон про автомобільні дороги, у закон про органи місцевого самоврядування і буде передбачено передача частини доріг органам місцевого самоврядування. Тобто, якщо сьогодні сітка доріг 2885 кілометрів, із них 1220 стануть дорогами державного значення і все решта відійде до доріг місцевого значення і перейде у підпорядкування місцевих органів самоврядування. Тому перший крок вже у цьому напрямку зроблений.

Василь Лук’янчук: це може бути, дійсно, частиною вирішення проблем.


Інформаційна агенція А.С.С.
Партнер програми – БукІнфо (с)