Частинка Єврорегіону. Як у Новоселицькій громаді розвивають історико-краєзнавчий музей

Історія шкільного музею Новоселицького ліцею №2 розпочалась 1997 року. Тоді це були двадцять чотири метри приміщення другого поверху історичної будівлі, 50 експонатів, один стенд про місто Новоселицю та кілька стендів про школу та вчителів. Шкільне музейництво отримало новий поштовх для розвитку у 2018 році. Наразі це відомий в області простір, де вчителі та учні досліджують та презентують локальну історію міста Новоселиці.

Це була як тандемна робота

Розвиток громадської та творчої активності учнів – завдання, яке кладе перед собою Оксана Обершт, учителька історії, громадянської освіти та правознавства Новоселицького ліцею № 2. Бути активними творцями, а не пасивними слухачами – підхід до взаємодії з учнівською спільнотою з 2018 року змотивував цю спільноту розпочати проєкт з вивчення історії рідного міста.

На одному з уроків було завдання, щоб діти поспілкувались з батьками і дізнались цікаву історію про Новоселицю, про рідний край. Як виявилось, батьки фактично не знали якихось цікавинок. Тоді діти захотіли самі відроджувати нашу місцеву історію. Прозвучало питання: з чого ми можемо почати, щоб було цікаво всім? Це була як тандемна робота: я своїми питаннями десь дала їм поштовх – і далі ми змотивувались разом. Почалось усе в 2018 році, – пригадує Оксана Обершт.

Шкільні музеї, як прийнято вважати, мають розвивати учнівську творчість. Вона ж реалізується в процесі збирання, вивчення, обробки, збереження, оформлення матеріалів, що мають навчальну, пізнавальну, виховну цінність. Неодмінно пошуки нового розвивають і громадську активність та комунікабельність.

Діти школи, говорить директорка Новоселицького ліцею №2 Інна Каліструк, з охотою долучаються до роботи музею.

«До пошуку матералів для музею, експонатів, оновлення експозицій чи стендів ми залучаємо як середню ланку, 5-9 класи, так і старшу – 10-11 класи. Усі мають свій обсяг завдань згідно вікової категорії. Хтось збирає листівки, хтось збирає інформацію серед родичів, хтось – серед місцевих жителів. Діти проводять опитування, інтерв’ю, самостійно проявляючи зацікавлення в таких активностях», – розповідає директорка Інна Каліструк.

Тема молодіжної активності на той час була на слуху. Ми зрозуміли, що разом можемо приєднатися до ініціативної молоді громади, долучитись до покращення міста та сприйняття нашого міста людьми ззовні, – ділиться Оксана Обершт.

Хтось говорив, що їм подобається запах старих газет, хтось дивувався, як можна було друкувати таке в газеті

Учні разом з учителькою почали досліджувати історію Новоселиці, складати переліки історичних пам’яток та архітектурних споруд. Зафіксували на мапі міста кордон між колишніми імперіями, який ділив Новоселицю на дві частини (австро-угорську та російську). Далі – зустрічались і з людьми, які могли детальніше розповісти про пам’ятки та працювали у місцевій бібліотеці.

У бібліотеці ми переглядали старі газети, там є видання з 1946 року. Діти шукали в цих газетах щось про Новоселицю і познаходили багато цікавого. Сам процес цих пошуків в бібліотеці був цікавим для них. Хтось говорив, що їм подобається запах старих газет, хтось дивувався, як можна було друкувати таке в газеті. Наприклад, радянська партійно-політична інформація їх дивувала. Дуже цікаво їм було, коли знаходили в газеті інформацію про школу.

Інтерв’ювання старожилів міста згодом переросло у інший проєкт, який, за словами Оксани Обершт, має завершитися видавництвом книги зі спогадами новосельчан та новосельчанок. Наразі зібрали десять інтерв’ю.

У Новоселиці зі споруд, які колись були на території Австро-Угорської імперії, практично нічого не залишилось, бо росіяни під час Першої світової війни майже все знищили. Але залишилась одна споруда – це адміністративний будинок, де в різні періоди знаходилась місцева влада. А якоїсь історії про цю будівлю немає. Одна із наших інтерв’юерок, Урсакій Євгенія, розповіла нам кілька цікавих фактів, адже усе життя прожила навпроти цієї будівлі.

Нам подякували за дуже цінну і важливу справу

Як тільки ініціативна молодь разом з наставницею пропрацювали більшість матеріалів про архітектурні споруди, побачили оголошення про конкурс історичних дослідницьких проектів для молоді від Представництва Асоціації Німецьких Народних Університетів в Україні (DVV International Ukraine) у партнерстві із Всеукраїнською асоціацією викладачів історії «Нова Доба». Відтак одразу зареєстрували свою команду та почали дослідницький проєкт.

Той конкурс ми не виграли. Було в ньому 528 конкурсних робіт і з різних країн. Однак нам надіслали подяку. Нам подякували за дуже цінну і важливу справу. Я її зачитала дітям і це їх надихнуло працювати в цьому напрямку далі. Батьки дітей також долучились, виступивши благодійниками, та допомогли з оновленням музею. Тоді ми встановили нові стенди та додали розділ «Новоселиця». Наш музей став привабливішим.

Сталість – важлива риса проєкту, який ми подали

Музей, в особі активних учнів та учителів, розпочав партнерство з місцевою громадською організацію «Новоселицька агенція економічного розвитку та транскордонної співпраці» та Новоселицькою міською радою.

Ми почали працювати з ліцеєм, бо наша організація також має на меті розвивати культурну спадщину та освіту громад. Далі, вивчивши умови конкурсного відбору від «Єврорегіон Карпати – Україна», ми спільно з Новоселицькою міською радою вирішили брати участь. Сталість – важлива риса проєкту, який ми подали. Активна робота музею зараз чудово це засвідчує, – говорить Світлана Скрикуляк, проєктна менеджерка, голова ГО «Новоселицька агенція економічного розвитку та транскордонної співпраці».

«Єврорегіон Карпати – Україна» – міжрегіональна асоціація України, Румунії, Угорщини, Польщі та Словаччини, яка покликана формувати системну політику регіонального розвитку. Одним із пріоритетів асоціації є популяризація і збереження історико-культурної спадщини. Тому проєктна команда сконцентрувалася на кількох завданнях: розробити і впровадити туристичних продукт, яким став туристичний маршрут, покращити безпосередньо приміщення шкільного музею та його презентаційних матеріалів, налагодити співпрацю з іншими музеями області, навчити гідів з середовища учнівства. Усе це було покликане підвищити туристичну привабливість міста та громади загалом.

Діти мають відчути, що вони можуть щось змінити на краще, щось можуть примножувати

Завдяки проєкту «Розвиток та збереження споруд історичної та культурної спадщини - Новоселицького ліцею у Новоселицької МТГ Чернівецької області» вдалося зробили капітальний ремонт в музеї. Його площу розширили до 68 квадратних метрів, також поставили муляжі, інсталяції, макети та зробили нове оформлення.

У музею почалось нове життя, можна сказати. І про нас почули. До нас приходять діти з інших шкіл, з інших громад, просто гості. Дітям з Харківщини, які вимушено проживали в Новоселиці, дуже сподобалось в музеї і те, як ми до цього йшли, – розповідає Оксана Обершт.

В рамках проєкту вирішили навчити екскурсійній справі самих учнів. Навчання проводила Оксана Лелюк, голова ГО «Палітра Буковини». Тематичні лекції у свій час пройшла й Олександра Кравчук, студентка Педагогічного фахового коледжу ЧНУ ім. Юрія Федьковича, а на той час – учениця 9-Б класу Новоселицького ліцею № 2.

Щоб отримати сертифікати, ми прослухали 5 лекцій з основ екскурсійної справи. Ми обирали зручний для всіх вечір і на онлайн-платформі зачаровано слухали пані Оксану Лелюк, яка розказувала нам про головні елементи екскурсії та корисні поради як зацікавити слухача. Також ми отримали відповіді на багато наших питань щодо ведення екскурсій. Цей досвід дав мені поштовх у майбутньому створити цікавий екскурсійний маршрут і самій втілити його у життя. Тепер я вмію зацікавлювати людей як до самої екскурсії, так і до історії, яка є її фундаментом, – розповідає Олександра.

Музей ліцею розміщено в двох кімнатах. Перша – історико-краєзнавчого спрямування, друга – етнографічна вітальня. Особливу увагу тут акцентують на періоді, коли Новоселиця була містом двох імперій: Австро-Угорської та Російської, а також важливими є відтворення сюжетів єврейської спадщини. По закінченню екскурсії екскурсоводи роблять різні опитування та квести, які розділені за віковим категоріями. У шкільному музеї завжди раді, коли юні гості приносять якісь експонати, що їм залишили їхні бабусі та дідусі.

Валерія Папук, учениця 10 класу Новоселицького ліцею № 2, до активностей в рамках роботи шкільного музею долучилася минулого року. Сьогодні вона проводить екскурсії для учнів ліцею, для учнів інших закладів, місцевих гостей та гостей з інших областей. Також дівчина є призеркою цьогорічного всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв закладів освіти «Край, в якому я живу».

Після усього вивченого матеріалу я почала мислити зовсім інакше. Стільки всього я дізналася нового і багато чого навчилась. У мене зʼявився великий досвід у спілкуванні. І музейництво справді стало дуже важливим для мене. Коли заходжу у музей, у мене починають горіти очі, це неймовірні відчуття. І з часом я зрозуміла, що обов’язково поєднаю цю справу зі своїм життям. Наразі я хочу розвивати музейну справу не тільки у нашому місті, а й у всій країні, – ділиться Валерія.

У музейної команди у планах організувати велоквест для школярів на тему історичних будівель Новоселиці.

Діти мають відчути, що вони можуть щось змінити на краще, щось можуть примножити. Нашу працю над розвитком музею бачать вже і батьки дітей. Вона стала помітною і за межами нашої громади, – говорить Оксана Обершт.

Плани на подальше розширення площі музею теж присутні. Все заради одного – показати дітям якою була історія міста. Адже прочитати – це одне, а побачити – має зовсім інший ефект.

Упевнена, що розвиток музею важливий для нашого міста, самі мешканці мають знати свою історію, яка є надзвичайно цікавою. Але не менш важливим така робота є і для нашої школи, бо музей і про школу також, – коментує Валерія Папук.

Розвиток шкільного музею, переконана директорка Інна Каліструк, мотивує до пошукової діяльності учнівську спільноту.

Дітям цікаво збирати інформацію і систематизовувати її. Знання історії розвитку рідного міста, в тому числі історії розвитку закладу, усвідомлення історичної цінності споруд, в яких вони навчаються, відбувається саме в процесі музейної справи.

Ольга ОБЕРШТ, спеціально для БукІнфо ©
Світлини надані авторкою