«Суть речей»: Буковинська Маланка виходить на міжнародний рівень

СУТЬ РЕЧЕЙ / 

Друкопис програми „Суть речей” на Станція ФМ від 10 січня. Ведуча: Оксана Денисюк. Запрошені гості: Микола Шкрібляк, директор учбово-методичного центру культури Буковини та Орест Сірецький, виконавчий директор обласного фестивалю народної творчості "Вашківецька Маланка".

Ведуча: Микола Миколайович, розкажіть, будь ласка, нашим слухачам про історію походження Маланки, адже це одна із буковинських перлин?

Микола Шкрібляк: насправді так воно і є, це не просто перлина – це великий пласт народної традиційної культури, який сягає багато тисячолітньої історії і традиція маланкування занурена і далекі дохристиянські часи. Якщо ми будемо вивчати етнографічні, історичні та літературні джерела, зокрема нашого славнозвісного буковинського соловія Юрія Федьковича, то ми дізнаємось якою була Маланка на буковинській гуцульщині. Юрій Федькович описує, що здавна Маланка на Буковині – це красива дівчина, неймовірно роботяща, порядна, вміла все зробити, до всього була гожа і ладна. Це був неймовірно красивий не просто надуманий образ, а вимріяний образ усіма нашими краянами; до цього образу мав би дотягнутись і парубок, якого називали Василем. Але потім сталось так, що у Середньовіччі зокрема, широко розвивались народні театри, згодом і професійні театри, а тому було багато уваги звернено на те, що театр відігравав соціальну роль, викривав різні недоліки, невдалі та неприємні речі. То і Маланка, і ті образи та традиції маланкування (а це новорічна традиція) змінились – Маланка почала злузуватись, роль Маланки почав виконувати хлопець, згодом всі образи почали втілюватись хлопцями, рідше дівчатами, до них долучились музичні гурти, знайшлось місце чудовим пісням. До речі, для маланкових колективів писались окремі пісні, придумались танці, все це мусило бути весело, жартівливо, але основна ідея Маланки зберігається і до тепер – це боротьба добра зі злом. Звісно ж, добро переможе, бо ми входимо у новоріччя, засіваємо на щастя, на добро. Але цей період, ось ця ніч передноворічна – вона мала бути простежена от такими народними дійствами, де різні сили борються між собою. І коли перемагає добро – тоді всі веселяться, радуються, а наступного дня (Орест Ілліч зараз розкаже більше) є традиції купання, спалювання масок і багато інших речей.

Ведуча: так, Оресте Іллічу, саме про купання Маланки та спалювання масок – що це за символ?

Орест Сірецький: по-вашківецьки не купання, а купанка. Хлопці купаються не кілька хвилин, а порядку двох-трьох годин. Це є очищення від того всього поганого, що накопичилось в людини протягом цілого року. Вони обливають один одного водою, лягають, падають, граються, жартують, проводять різноманітні ігрища, навіть є танці у воді – і це є один із тих ритуалів, коли йде очищення людини від усього того злого, що накопичилось минулого року і вони вступають в Новий рік, адже 14 число це Новий рік за старим стилем, очищені, свіжі, гарні, з нуля, з новими амбіціями. Що значить спалення? Це означає, що треба спалити всі погані маски, всі погані персонажі, які були минулого року. Адже у нас в місті надягають маски 90%, а то і 100% жителів і кожного року вони їх оновлюють, виготовляють нові маски, з’являються нові персонажі. Тобто, купанка це є апогей усіх діянь, які ми проводимо протягом двох днів.

Слухач: один с ваших гостей сказал, что когда маланкари входят в воду, то они вроде как очищаются от плохого, а мне интересно, потому что у меня немного другой подход к очищению. Я просто знаю некоторых, которые принимают в этом участие и они как злоупотребляли спиртным до этого, так и злоупотребляют после. Я не знаю от чего они очистились.

Орест Сірецький: у деякій мірі наш слухач правий. Бо зайти у воду і буди у холодній, джерельній воді півгодини, годину, то це звичайно відповідне здоров’я і кинути щось на груди. Але скільки я себе пам’ятаю, а мені вже 60, у нас жодного разу не було, щоб хтось захворів на цій купанці. Але я згоден з тим, що деякі хлопці переграють, ну як завжди у нашому житті є – хтось дотримується канонів, правил, законів, а хтось межу переступає. Але це одиниці і це не є розповсюджено.

Микола Шкрібляк: якщо повернутись до традицій та історії, то варто зауважити, що можливо не всі наші радіослухачі знають, що традиції очищення водою та спалювання масок дуже древні і таких традицій дуже багато не тільки у маланкувальних обрядах. Але варто зауважити, що наші давні предки святкували Новий рік десь у середині березня і тоді було тепло та дуже красиво, всі очікували Нового року, тобто повороту на новий річний цикл і купання не складало великого героїзму. Це зараз так склалось, що Новий рік пересунувся ближче до зимового періоду. Це зараз, можливо, комусь здається, що це якійсь витівки і не надто варіант з минулих часів. Ні, насправді це традиція, вона побутувала і безперечно буде побутувати, тому що традиція саме цим і завершується.

Ведуча: скільки років Вашківецькій Маланці, найвідомішій Маланці на Буковині і чи існувала вона у часи Радянського Союзу?

Орест Сірецький: Маланка у Вашківцях існувала завжди, але це називалась не просто Маланка як головний персонаж, а переберія, що означає переодягання. Тому ми, і я в тому числі, переодягали усі роки, не було жодного року, щоб Маланки не було у Вашківцях, такого в історії не було. І це давня традиція, яка сягає у часи до християнства, у часи язичництва. А коли ввели язичництво, то ввели вже і карнавальні ходи до таких українських свят, як Маланія і Василя. А такі веселі божки були, як Діонісів та Вах і люди, щоб задобрити цих божків робили такі веселі карнавали. Звичайно, це не Ріо-де-Жанейро, але це Вашківецький карнавал. Потім з Середніх віків і ближче сюди до 19-го та 20-го століття все це трошки видозмінилось.

Слухач: а як щодо порівняльної характеристики Хеловіна, яке має західне коріння – чи не здається вам, що воно якось схоже і це якась пародія. Я Хеловін сам бачив безпосередньо і бачив там багато недоліків. І друге – ми маємо два таких центри – Вашківці та Красноїльськ, то хто все ж таки у кого більше перейняв чи запозичив? Дякую.

Микола Шкрібляк: цікаве запитання щодо порівняння нашого традиційного свята Маланки та зустрічі Нового року – тепер ми кажемо, що це «старий» Новий рік, а тоді це був просто Новий рік зі святом Хеловіна. Безперечно, порівнювати можна, але це буде не на користь ні однієї ні іншої традиції, але є одне спільне – потрібно усі ці злі сили викликати: як на Різдво старі гуцули закликають усі злі сили до вечері, йдуть зі свяченою трійцею та розсипають мак тричі довкола усієї господарки. Усі ці сили мають бути закликані, покликані, нібито ми їх закликаємо до великого свята, до великого дійства, а потім їх потрібно відправити в небуття. Те саме і Хеловін і те саме наша буковинська Маланка. Направду, тут гарно прозвучало і друге питання – хто що у кого перебрав. Мені доводилось досліджувати традиції маланкування на Буковині чи переберії про яку говорив Орест Ілліч у підгірній зоні, і в румунських селах, і в молдавських селах, і в бессарабських селах. Неймовірно багато спільного, звісно спільне – це ідея, про яку ми сьогодні вже багато сказали. Спільне те, що всі хочуть зустріти Новий рік у радості, добрі та великій надії, що цей новий рік буде ще кращим, ще успішнішим і нічого нам у новому році заважати не буде. Якщо говорити хто у кого перебрав – направду ніхто нічого ні в кого не перебирав і це питання, мабуть, не потрібно більше порушувати, тому що Вашківецька Маланка має свій сценарій, своє народне дійство, в якій є елементи схожі, які побутують у Красноїльській Маланці, але у повній мірі це автентичний цілий сценарій, який характерний виключно для Вашківець, а у Красноїльську є свій унікальний матеріал, який є характерним для тієї місцевості, для тих людей, що там живуть та продовжують ці традиції і вони її бережуть. Є образи у Красноїльську, яких немає у Вашківцях, скажімо тих маленьких хлопчиків, які прокладають борозну у новий рік і їм весь час щось заважає. Ось такий гарний образ – прокладається борозна у новоріччя і знову ж таки «борозна» - говорить про те, що це традиція весни, традиція березнева чи квітнева. І їм весь час щось заважає – є чудові добрі образи: ангели, ведмеді…але є багато спільного – у всіх Маланках: у підгірних, бессарабських, румунських, і, мабуть, це було у традиційній гуцульській Маланці, є неймовірно велика кількість шумових ефектів. Тобто, це коли багато щось дзвенить, тріщить, відлякує, дзвінок як символ очищення та відлякування нечистої сили, різні шумові музичні інструменти. Наприклад, бессарабська Маланка використовує ті дзвінки, які одягаються на худобу і вони так постійно гарно виграють. Тобто є одне спільне – відігнати нечисту силу саме ось цими шумовими елементами. У Красноїльській Маланці та у підгірній зоні ще є таке, коли великими батогами відганяють ці недобрі сили – грапники, їх так називають і вони дуже сильно тріщать, а їх ще треба вміти зробити. Це велика майстерність – починаючи від тих інструментів та закінчуючи масками, по суті до цього готувались цілий рік. Зробимо підсумок – усе це лежить у площині народної міфології, народної уяви і тому є багато спільного і багато відмінного, у тому то й особливість та краса буковинської Маланки.

Слухач: не кажется ли вам это заигрыванием со злыми силами, потому что вы говорите, что их нужно пригласить и отправить в «небуття»? Мне кажется, что такую силу иметь только Бог. И второй вопрос – вот эти маланкари они часто пугают людей, в том числе людей старших, преклонного возраста. Так вот – не может ли это привести к инфаркту или инсульту?

Орест Сірецький: почнемо з останнього запитання – у нас таких випадків не було. А якщо порівняти Вашківецьку та Красноїльську Маланки, то Вашківецька Маланка більш контактна з людьми, а Красноїльська більш показова - вона йде вулицями і люди просто стоять і дивляться. У нас кожен персонаж, кожен гравець, кожен перебраний хоче підійти, зажартувати, десь може когось підніме, десь когось і штовхне, але щоб хтось кого вдарив – таких випадків у нас немає. І я думаю, що таких випадків у майбутньому теж не буде. Але от що я скажу – у Радянські часи переодягнений мав можливість у масці висловити свої негативні думки про того чи іншого керівника, про партію чи голову колгоспу. Тобто, воно у той час допомагало, бо я у той час сам мав майже кримінальне заключення, майже … І на завершення думки про Вашківецьку та Красноїльську Маланку – я був в Румунії, кілька років тому перед Новим роком я зі своїм колективом брав участь у їх маланкувальних дійствах 27 грудня. І я вам маю сказати, що наша Красноїльська Маланка повершила румунську Маланку, бо там все залишилось на рівні минулого століття, вона абсолютно не використовується. Можливо, у цьому є плюси, але ж є нові технології, машини тощо, а у них маски залишились на тому ж рівні. Так, з боку автентичності – воно гарно, але з боку колоритності, краси та розповсюдження, щоб глядач дивися, то вони, звичайно, втратили. А Красноїльська Маланка пішла вперед. І я ще хочу одне важливе підкреслити – за усі роки Вашківецька Маланка жодного разу не припиняла свою діяльність, а щодо Красноїльської Маланки я не чув, щоб в Радянські часи вони приймали участь. Можливо, десь по кутах, адже якщо воно до нас дійсно, то значить воно десь зберігалось, звідкись же ж вони взяли маски, традиції, костюми тощо. Але такої популярності вони не мали. От ми маємо дві потужні Маланки та переберії, а щоб такі були в усіх районах – справа тільки виграє від цього, люди побачать більше. От нам так треба широко витягнути бессарабську Маланку, немає її у нас зараз такої поширеної, як румуномовне та україномовна, адже Вашківецька Маланка є україномовна з нашим нахилом, а Красноїльська румуномовне. І це добре, адже це два найбільші етноси на території Буковини. От як було запитання хто що від кого взяв – та ніхто нічого ні від кого не бав, у нас як було – ми так і будемо проводити і вони так само. Село від села, вулиця від вулиці вже відрізняється, а не те, щоб район від району.

Ведуча: Миколо Миколайовичу, яка різниця між Маланкою та переберією?

Микола Шкрібляк: я із задоволенням відповім, але спершу дам відповідь на запитання слухача, що мовляв це є справа не Божа і що ми викликаємо злих духів, а під силу з ними боротись тільки Богу. Я би просив людей, які нас слухають розуміти, що ми живемо у ХХІ столітті і це не є чимось таким, що можна вважати пластом релігії чи певного культу. Це пласт народної культури, тобто культури, яка була і входило до цієї культури багато чинників, зокрема і народна уява, і народна філософія – людина саме так уявляла собі будову світу, боротьбу темних і світлих сил. Тому тут немає абсолютно нічого, що можна протиставляти тій чи іншій конфесії. Тобто, тоді … і певно зараз…вважали, що мають право боротись своїми засобами та формами із тими силами зла, які існують. У Маланці не йшлось про поняття абсолютного зла, йшлось про зло як таке, яке поряд з нами. Наприклад, хтось не вміє добре господарювати, а Маланка могла зайти до хати та в делікатній формі присоромити якусь господиню, що в неї хата не метена чи не повимітувані димарі. Це було обережно, але могли і на вулиці зустріти якогось недоброго газду, і будучи в масках, нагадати йому як він себе поводить. Це було нормою, навіть якийсь виховний момент, якщо хочете. І що я вам скажу – не всі дуже в селі хотіли зустрічатись з маланкарями, дивитись їм прямо у вічі, бо могли почути щось неприємне. Тому не потрібно ставити так, що є абсолютне зло та абсолютне добро, те у що ми віримо по-своєму, поклоняємо та розуміємо як релігію. Тобто, тут релігійні речі аж ніяк не зачіпаються. А щодо порівняльної характеристики Маланки та периферії. Гадаю. Що наші слухачі вже зрозуміли що Маланка – це народне дійство, яке має певну драматичну канву, навіть інколи з драматичним, кумедним, театралізованим матеріалом та і більшій чи меншій мірі усе це пересипане такими гарними й талановитими пісенними. Музичними та хореографічними акцентами. Якщо взяти цю традицію у румунських регіонах, то там цілі танці творять це маланкове дійство і вони нам зрозумілі. Якщо взяти підгірську Маланку, то там багато пісень та переспівок, можуть бути словесні змагання і т.д. і .т.п. А переберія – це ігри, це забави, це щось ближче так, що може повеселити людину, привернути її увагу і те, що сказав Орест Ілліч – можливість більше контактувати, спілкуватись з людьми на вулиці чи на оборі, але це не карнавал. Образи, як правило, одні і ті ж, але якщо Маланка більш усталене дійство, то там образи більше збереглись, а у переберії вони більш мобільні і вони модифікуються з часом та потреба суспільства, тобто тяжіють до того, що ми бачимо, що ми чуємо з теле- чи радіо передач, читаємо у газетах. Саме таким чином з’являються актуальні «герої» сучасності.

Ведуча: як зараз відбувається підготовка маланкарів д свята і чи правда, що вони починають готуватись до наступної Маланки одразу після завершення попередньої?

Орест Сірецький: ви праві, дійсно. От ми маємо свій маленький гурт – ми знаємо хто ми, що ми, вже підготувались, лиш залишилось машину одягнути. А вже думаємо ким і чим ми маємо бути наступного року. І це так не тільки ми, так практично кожен гурт. Останніми роками створилось гурти по 5, 8, 10 чи 12 чоловік – це люди однієї думки, з одним вподобанням, вони собі обирають тему, які ж дуже широкими: від історичних до буквально фантастичних. У нас НЛО було, кікбоксинг був, Астерікс та Обеліск були, але все одно знаходяться нові думки, вигадки та персонажі. От ми сьогодні маємо четвер, але ніхто не знає хто в якій масці вийде на Маланку в понеділок. Усе тримається в секреті, у цьому заклечається вся інтрига

Микола Шкрібляк: хочу додати, що зараз над Вашківцями (та й не тільки над Вашківцями) літає дух таємничості. Це тримається у неймовірно великій таємниці – нічого не можна розповісти, інколи навіть домашні не знають, аби не видав би хтось цю інформацію випадково хто у що буде переодягнений. Це все думається і обговорюється тільки між своїми найближчими, думаються та вигадуються ці маски. Мені це нагадує таке що для маланкарів, мабуть, саме очікування Маланки більше дійство, аніж сама Маланка. Тобто, маланкарі цим живуть довго, цим настроєм, що буде, як буде, чи їх сприймуть, чи впізнають їх. А у цьому велика інтрига – чи тебе впізнають? Костюм, маска, голос міняють і інколи лиш по дуже малій дрібниці можна впізнати того чи іншого героя. У тому ми тут повинні говорити дещо про інше – про мистецтво перевтілення, не просто перевтілитись так, щоб тебе не впізнали, але й щоб на тебе було цікаво дивитись. І в контексті цього варто сказати про те. Що у Вашківцях та Красноїльську – це таке невидиме змагання, от зараз Орест Ілліч говорив про те, що є гурти маланкарів, але раніше це були цілі змагання між кутами у Вашківцях. Тобто, кожен кут захищав своє звання хто кращий, хто барвистіший, хто може більше привернути увагу. Наприклад, Вашківці містечко досить величеньке і там були різні традиції – на одному куті була більш традиційна Маланка, на іншому більш переберія і т.д. і т.п.
Орест Сірецький: у нас є лиш один кут, де купаються – це Дорішній кут, бо там є річка. Горішній кут не купається, Гнатишин не купається, Старий кут не купається, Затепличний не купається, тобто з усіх шести районів чи кутів купається тільки один. І громада спершу йде дивитись ті кути, а лиш після третьої години йдуть на Долішній кут, бо там купанка буде. Я хочу додати, що маю чутки про те, що цього року у нас будуть дуже гарні казкові герої, будуть історичні герої, будуть ті, хто заснував Вашківці – Васко, Іваско та …ну, є там три такі персонажі, які є саме історичними. Є ще у нас в Вашківцях таке слово борінка, ви більше ніде такого слова не почуєте, воно від слова боротись. Що це робиться – у нас є два великі кути це Гнатишин та Горішній. Знаєте як лава на лаву козаки робили – коли за руки брались і хто кого пересуне. А тут так само, але йдуть ведмеді, ви знаєте, що це такі великі, статечні, здорові хлопці, адже там треба й костюм великий важкий виносити і треба перемогти у цій борєнці. І от так вони йдуть лава на лаву, по 50 ведмедів з кожного боку, а за ведмедем циган, а за циганом пан, а за паном пані, а там далі дід, баба та інші персонажі. Коли ця лава на лаву йде, то це треба бачити, глядачам передається той настрій, та змагальність, піднесеність. І переберія якого кута виграє, то нібито той кут панує в місті цілий рік, до наступного року вони рахуються вищою кастою. Тобто, у всьому цьому є сенс, усе це віками вироблялось, бо потім на храм усі мають поступитись, адже йде той кут, який на борєнці виграв, у цьому є великий та глибокий народний підтекст. Більше того, наступного дня Нового року на хрестовій дорозі сходяться три кути, бо там як раз територіальна межа трьох кутів – Горішній, Гнатишин та Долішній і вони там роблять цю лаву на лаву. Але останніми роками це відходить, бо там збирається багато глядачів і немає де переберії розминутись. Вони зараз не мають можливості не те, щоб розбігтись та розігратись,вони пройти не мають де. І саме тому ми стали думати про те, як ми можемо розширити нашу переберію. Так виникла ідея про наш фестиваль, який має інші напрямки, інші цілі, інші замовлення, інші ідеї.

Слухач: це Іван Васильович Каглянчук. Прогрес іде уперед, з кожним днем і кожним роком. Я беру участь у Маланці вже 35 років, у вашківській. Сьогодні вже багато людей сідають на автомобілі, на мотоцикли, на танки, і на бронетранспортери; вони показують те, що було протягом цього року, те, що було протягом попереднього року, і те, що їм сподобалось. Це не обов’язково негативні риси, це можуть бути і позитивні риси. Знаю, що ми виставляли на показ Євро-2012, і будемо цього року показувати Євро-2012. Не можна, щоб тільки був на Маланці дід з бабою і скрипкою і два жида, ну, жида, це, розумієте, так було і так лишилося. Тому, користуючись нагодою, запрошую усіх тих, хто сьогодні слухає цю передачу і скажу так, що такої Маланки, як ви бачите у Вашківцях, ви не побачите більше ніде. До скорої зустрічі 14-го числа у місті Вашківці.

Ведуча: Орест Ілліч, зараз, мабуть, було б доречно, щоб ви розповіли про Вашківецьку Маланку, позаяк вона буде 14-го січня; а потім Микола Миколайович розкаже про чернівецький фестиваль Маланок.

Орест Сірецький: насамперед я би хотів подякувати Василю Івановичу за те, що він дійсно вірно нас поправив. Негативні явища – тільки окремі явища, а позитивних більшість, звичайно, ми з цим згідні і добре, що ви це зробили, нас поправили. Люди показують як треба, як було, що було доброго. Але, звичайно, що це є і елементи недоліків. Ви знаєте, що вашківецька Маланка – вона єдина в своїм роді, вона неповторна на Україні. Народжена вона у давні часи прадавні, я про це говорив. Це є яскраве, багатобарвне творіння всього народу, всіх вашківчан. Це є художнім емоційним специфічним відтворенням його багатовікового життя. Дійство це має не тільки естетичне, але й, мабуть, велике пізнавальне значення – як для його самих учасників, так і для тих гостей, які все більше з кожним роком відвідують нашу Маланку, нашу переберію. Своєрідною мовою цього так званого карнавалу ми відображаємо історію розвитку нашого міста, нашої Буковини. І наповнюємо душу кожної людини гордістю за свій край, за свій народ, викликаючи глибоке почуття патріотизму. Ну й взагалі Маланка, вашківецька зокрема, переберія, це є душа народу, його краса, його велич – де розкриваються побут, обряди, традиції, вікове буття нашого волелюбного українського народу. Це один з найдавніших видів нашого фольклору. Два слова про наші персонажі я хотів би зауважити. Я би їх поділив на декілька груп. Перша – це інтелігенція, друга – це стародавні, третя – це сучасні й казкові. У нас інтелігенція це (я менше знайомий з румунською Маланкою у Красноїльську) сама Маланка, сама україночка – хлопчик, який просто вдягає костюм з відкритим обличчям 11-13 років; це є козаки, це є вулани, це є букшандр, який є єдиний на Буковині (можливо, на всій Україні). У нас був такий чоловік, який був в особистій охороні в Австро-Угорщині у Франца-Йосифа. У нього була відповідна одежа; тобто ці збереглися елементи і це рахується один з найбільш цінних наших костюмів. Давні традиційні костюми – це в нас дід, баба, смерть, жид, піп, циган, медвідь. Ну й є нові сучасні фантастичні – дракула, рембо, супермени, робокопи, кінг-конги. Ну й казкові такі, вигадані й невигадані істоти, історичні. Ну й останніми роками обов’язково на кожній Маланці у нас є, але це прийшло вже тільки з часу незалежності України, політичні діячі. Як позитивних надзвичайно, так і негативних. І жодного року в нас не боїться ніхто за роки незалежності України – які недоліки були в Кравчука, які недоліки були в Ющенка, які недоліки в Кучми. Зараз навіть про сьогоднішнього теж говорять, як розмовляє з нами Азаров ми знаємо, я упевнений, що це буде відображено. Що робиться з Юлією Тимошенко теж буде відображено. І минулого року так само було. Тобто політичні персонажі, так, присутні на нашій Маланці, і це добре, тому що народ висловлює свої емоції про сьогоднішнє життя. Як я вже підкреслював, ми вийшли з пропозицією на міську раду на сесію, на обласну раду, щоб ми зробили обласний фестиваль з тим, щоб вивезти їх на більш можливий рівень показу і залучити як громадян нашої області, так само і туристів. Тому що це дуже важливо. Я був у Києві цього року, де більше 40 країн, близько 50 були представлені на туристичному форумі. Я там показував відеоматеріали, сам був перевдягнений у персонажа – багато було зацікавлення. Я підхожу до бразильців і показав їм фотоматеріали і відеоматеріали. Вони подивилися і кажуть – як це, кажуть, що це, в снігу? Кажу – певно, у нас зима, у нас мінус 20, 10, 15, як буває. І тому ми створили наш фестиваль, який вдруге буде проводитися в цьому році дякуючи районній владі, міській владі та обласній владі. Ми запрошуємо усіх до нас на фестиваль, який буде проводитися 14 січня. Буде маланкова хода, чого раніше не було, від приміщення міської ради до приміщення будинку культури. Глядачі матимуть змогу подивитися багато Маланок в одному місці. А потім вже перебрані будуть йти на свої історичні місця. Там можна буде теж піти, подивитися, пограти ігрища з ними, а ввечері піти на купанку, а після того зійтись знову на площу перед будинком культури і там будуть підведення підсумків конкурсу тільки вашківецької маланки. У нас будуть гості з Румунії, з Білорусі, з Франківської області з Городенки, будуть гості з нашої області та з нашого району. І вони будуть виступати, але вони як гості – не як учасники конкурсу. Будуть цінні подарунки і грошова винагорода переможцям – трошки не така, про яку зараз скаже Микола Миколайович, про чернівецьку Маланка-фест, але все попереду. Будемо рости і ми маємо надію, що вашківецька Маланка перейде в ранг міжнародної, з часом звичайно.

Ведуча: ми маємо запитання з мережі Фейсбук: чому в більшості сіл Маланка перетворюється з чогось автентичного на попсове шоу, чи крім Красноїльська ще десь збереглася справжня Маланка?

Орест Сірецький: добавить більше Микола Миколайович, він більше обізнаний з областю. Але, знаєте, мабуть, життя нині заставляє більше перейти до форми шоу, тому що все міняється, все тече, і ми міняємось, і наші смисл життя і образ життя наш міняється. В принципі, щоб зробити таке грандіозне – треба залучити кошти, обов’язково, залучити спонсорів. І треба щось і продати і показати і подарувати треба мати що. Тому, можливо, в деякій мірі воно проходить у формі шоу. Але упевнений, що воно ніколи не переросте в чисте шоуменство. Це народне дійство буде все одно тільки таке традиційне, як було. Елементи шоу будуть.

Ведуча: Миколо Миколайовичу, Маланка-фест, 15 січня, втретє. Але цього року є щось особливе, розкажіть будь ласка.

Микола Шкрібляк: Маланка-фест – це фестиваль, який збирає маланкарів і з Буковини, і не тільки, і з сусідніх областей. І цього року він також буде проводитися так, як завжди, 15 січня у місті Чернівці. Він почнеться ходою колективів, які о 12 годині пройдуть з площі Філармонії по вулиці Заньковецької, завернуть на вулицю Університетську, потім на Штейнбарга, на площу Театральну, піднімуться по Котляревського на Соборну площу. На Соборній площі, як і на Театральній площі, продемонструють свою майстерність, свою красу. І з Соборної площі по вулиці Франка, зупиняться декілька хвилин на Центральній площі і далі по Худякова повернуться на площу Філармонії. Так буде відбуватися хода. А після ходи на великій сцені відбудеться маланкове дійство, де будуть брати участь тільки ті гурти, які мають якісь сюжети, розповіді. Там будуть об’єднуватися всі – і учасники, яких ми називаємо «переберією», і Маланки. Це буде таке велелюдне дійство, яке збере понад 30 колективів, десь навіть я думаю це буде близько 40 колективів. Всі кращі будуть відзначені. Ви мабуть чули, перша премія – 50 тисяч гривень, друга – 30 тисяч гривень, третя – 20 тисяч гривень. Крім того, кожен маланковий гурт одержить по 4 тисячі на витрати, які вони понесуть – транспортні, і, можливо, це допоможе їм із костюмами, ще якимись атрибутами. Це добра нагода зібрати усі кращі гурти Буковини й не тільки та підтримати їх матеріально. Одразу ж скажу, відповідаючи на запитання слухача, скажу так, як воно є: нам би хотілося, щоб Буковинська Маланка, і на це буде звертати увагу журі, була максимально наближена до традиційної нашої автентичної культури. Тому що ми можемо так сьогодні сказати: оце все, що відбувається – це є нове життя давньої Маланки чи давньої традиції. Але нове життя має бути в міру вплетене у те, що ми називаємо давньою традицією, яка існувала у нас споконвіку. Тобто це має бути якась делікатна форма подання, щоб ми не зіпсували основного, щоб ми, як то кажуть, разом із водою не вихлюпнули і дитину. Тому що може статися так, що ще декілька десятиліть і приїдуть люди і побачать тих всіх образів і тих всіх героїв – нехай позитивних, нехай негативних – які ми бачимо щоденно. А де ж та краса, де ж та глибина народної культури, яка лежить у тих прадавніх пластах, що були закладені нашими дуже давніми предками? Я думаю, що і ті давні образи – і дід і баба, і циган і всі ті жид і козак і коза, - вони також мають місце в сучасному світі. Вони можуть по-інакшому говорити, по-інакшому поводитись, і можуть нас тішити. Ми сьогодні повинні говорити серйозно, це вже є потреба часу, нас вже тішить те, що є і Красноїльська Маланка, і Вашківська Маланка, і є Маланка-фест у Чернівцях. І є наше традиційне фольклорне етнографічне свято цього року – ми будемо його проводити в музеї архітектури та побуту під відкритим небом, яке об’єднує увесь цикл новорічно-різдвяних свят – «від Різдва Христового до Йордана». Це такі великі розлогі культурно-мистецькі полотна, з яких можна зчитати дуже багато корисного, але можна зробити й певний висновок – що традицію все ж таки ми бережемо, ми її шануємо, і треба докладати максимальних зусиль, щоб вона залишилася тою оздобою, щоб ми її геть не перепсували цими моментами сучасності. Хоча ніхто, і я в тому числі, не заперечує сучасний підхід, сучасне бачення, але все це має бути мудро. І час усе виставить на свої місця.

Орест Сірецький: я хочу підкреслити той факт, що сказав Микола Миколайович, дуже цінний на мою думку. Ми коли задумалися зробити фестиваль у Вашківцях, задалися одним найголовнішим завданням: не завадити традиційному проведенню переберії. І ми визначили час, щоби ми свій фестиваль провели поза тим часом, у який проводиться традиційне дійство. Тобто ми з 11, максимум до першої чи пів другої повинні завершити своє дійство, тому що основна маса нашої переберії традиційно проводилася віками десь від першої і до 5-6 вечора. Це дуже цінно – не нашкодити. І чому говорять, що раз влада втрутилася – значить, там вже нічого нема. Ні, влада повинна зробити так, щоб не завадити, а тільки розширити можливість побачити, познайомити, оцінити і тому подібне. Дуже цінно, щоб ми не втручалися у традиційність – а тільки вносили щось нове.

Слухач: врешті-решт у Маланка-фест є логотип; хто автор логотипу і яка була процедура його затвердження? Логотип - хлопчик із зіркою. Для мене особисто буковинська Маланка асоціюється зовсім з іншими персонажами.

Микола Шкрібляк: про логотип мені невідомо, треба до організаторів звертатись, я всього-на-всього член журі.

Орест Сірецький: якраз логотип не дуже вдалий, не дуже вдалий.

Ведуча: з яким, можливо, у вас образом асоціюється буковинська Маланка?

Микола Шкрібляк: образ буковинської Маланки для мене особисто асоціюється з образом такої багатобарвної багатоманітної унікальної нашої Буковини. Вона є різноманітною за своєю природою, за своїм ландшафтом, за своєю культурою і мовою. Ось така і буковинська Маланка. Вона різна – і в тому її є краса і особливість. Тому я сподіваюся, що будь-яка Маланка цікава буде для тих, хто прийде і у Вашківці, і у Красноїльськ, і до нас в музей, і, звісно, на Маланка-фест. Одна тільки деталь: хочу зауважити, що прийде той час, коли із всіх цих заходів доведеться усім організаторам визначати однозначно формат проведення. Тобто щоб це були заходи до певної міри несхожі за своєю формою проведення і змістом. Оскільки Маланка-фест, ми сьогодні можемо певно говорити, це наша традиційна культура, яка пропагується як туристичний продукт – це один напрямок. Якщо обласний фестиваль народної творчості вашківська Маланка – то це фестиваль, який має свої ідеї і свої завдання. І так само і щодо інших заходів. Сподіваюсь, що буковинська Маланка буде жити і буде нас радувати з року в рік.

Орест Сірецький: одного персонажу немає: усі, хто перевдягаються, це є переберія, це є буковинська мозаїка, буковинська Маланка. Усі перевдягаються, усі різноманітні і хай так буде. Я хочу побажати і чернівецьким, і красноїльській, і усім, хто проводить Маланки по селах – робіть це, святкуйте, веселіться! І, користуючись нагодою, запрошую у Вашківці 14-го січня з 11 години і дякую від імені усіх організаторів тим медіа-партнерам і тим спонсорам, які допомагають нам провести цей фестиваль. Приїжджайте, веселіться, радійте, набувайтеся!

 

 

Інформаційна агенція А.С.С.

Партнер програми – БукІнфо (с)