Сигнал небезпеки? Як сприймати ядерні погрози Путіна

Якщо вже президент Росії Владімір Путін вперше після закінчення холодної війни наказав привести російські сили стримування, що включають ядерну зброю, в режим підвищеної бойової готовності, треба бути напоготові, пише Новое время.

Колонка написана у співавторстві з Марком Маса з Центру стратегії та безпеки імені Брента Скоукрофта та Олександрою Марін, асистенткою проєкту Forward Defense.

Поки що немає ознак того, що основна частина російських ядерних сил дійсно перебуває в стані підвищеної бойової готовності в межах «особливого режиму бойового чергування». Але ясно те, що наказ Путіна, який той віддав по телебаченню, був адресований США, НАТО та Заходу для того, щоб вони утрималися від підтримки України. Інакше виникає ризик неймовірних наслідків. До цього часу Вашингтон та його союзники розсудливо уникали надмірної реакції, і Путін, швидше за все, продовжить брязкати своєю ядерною зброєю. Ще існує ризик того, що він використовуватиме ядерні засоби в Україні.

Заява Путіна тривожна, але була передбачуваною. Ядерна відмашка — це ключова частина воєнної стратегії Росії та її позиціонування як світової наддержави. Той факт, що Кремль зараз демонструє готовність йти до кінця, не повинен дивувати тих, хто знайомий із російською доктриною. Захід має визнати, що перед ядерним шантажем ні США, ні їхні союзники не повинні капітулювати.

Протягом багатьох років Москва відводить ядерній зброї центральне місце у воєнній доктрині. У разі повномасштабної війни РФ для досягнення своєї мети продемонструвала готовність погрожувати ядерним ударом на знищення. Ось Путін і дав ясно зрозуміти, що може погрожувати (або, в крайньому випадку, завдати) попереджувального нестратегічного ядерного удару, сподіваючись покласти край конфронтації на вигідних для Кремля умовах.

На відміну від США Росія сигналізувала про готовність зробити цей крок при тому, що сама організувала цю кризу. В основі цієї стратегії лежить російський арсенал тактичних готових до бою ядерних боєголовок. Ще більше занепокоєння викликає те, що ця російська зброя перевершує арсенал аналогічної зброї США майже вдесятеро.

Стримування та рішучі заходи

Такий рівень ядерної позерності ми вже бачили. Під час вторгнення 2014 року та незаконної анексії Криму Путін хвалився, що хоче нагадати росіянам (читай Заходу) про те, що «Росія — одна з провідних ядерних держав», і «краще не зв’язуватися з нами». Хоча він ніколи не піднімав ядерну тривогу, пізніше сказав, що збирався зробити це.

Ядерні погрози Путіна пролунали ось чому: він був здивований та фрустрований

Швидше за все, цей стан підвищеної готовності — як і явні погрози Путіна в його промові, проголошеній напередодні вторгнення в Україну, як і нещодавні навчання російських стратегічних сил — покликані втримати НАТО від прямого втручання в українську війну. США та Північноатлантичний Альянс не виявляють бажання прямо вступати в конфлікт, і заява Путіна про ядерну боєготовність Росії спрямована на те, щоб усе так і залишалося.

Ядерні погрози Путіна пролунали ось чому: він був здивований та фрустрований. Здивований силою та єдністю реакції США та НАТО. Фрустрований повільнішим, ніж очікувалося, військовим просуванням в Україні. Цими ядерними погрозами він намагається посіяти розбіжності в НАТО та змусити Білий дім відступити. Але кроки Заходу щодо надання допомоги Україні були разючими. Німеччина зобов’язалася збільшити свої витрати на оборону на сто мільярдів євро, і, незважаючи на попередню заборону на постачання зброї до зони активних бойових дій, разом з іншими членами ЄС оголосила про постачання. Навіть Туреччина, яка раніше виявляла небажання обмежувати рух Росії через протоки Босфор і Дарданелли, тепер готова закрити протоку для проходу деяких російських військових суден.

Путін може робити ставку на те, що дії говорять голосніше, ніж слова, і що ядерна тривога могла б як слід налякати західних лідерів, змусивши їх припинити підтримку України. Але, незважаючи на цей ядерний шантаж, НАТО має бути сильним. Путін хоче вести ядерну війну зі США не більше, ніж самі Штати хочуть вести ядерну війну з Росією. США є ядерною наддержавою, і обмін ядерними ударами з Пентагоном призвів би до неприйнятних для Путіна наслідків. На питання про те, чи слід Заходу турбуватися про можливість ядерної війни, президент США Джо Байден відповів розумним та рішучим «ні». Стратегічне командування США підтримало цю думку, заявивши, що Штати зберігають «відповідну роль» у стримуванні Росії.

Сигнали небезпеки

Тим не менш, важливо сприймати ці погрози всерйоз. Як правило, російські тактичні ядерні боєголовки зберігаються у централізованих сховищах, а не розгортаються на стратегічних бомбардувальниках. Ця підвищена боєздатність може дозволити російським силам зробити такі кроки, як приєднання своїх боєголовок до бомбардувальників або ракет малої та середньої дальності, які вже були розгорнуті поблизу лінії фронту (наприклад, балістичні ракети малої дальності СС-26 або системи ППО середньої дальності С-400, обидві з яких мають подвійне призначення).

Оголошений стан підвищеної готовності може призвести до розгортання або розосередження деяких стратегічних систем доставки, таких як підводні човни з балістичними ракетами (ПЛАРБ) або мобільні міжконтинентальні балістичні ракети (МБР). ПЛАРБ, що є ядерними, випускаються з порту у відкрите море. Мобільні міжконтинентальні балістичні ракети можуть залишити свої вкриті гарнізони і переміщатися переважно сухопутною територією Росії. Повідомлення про поточні російські навчання з розгортання підводних і мобільних МБР відповідають цій схемі. Проте ці навчання не дають повної мобілізації ядерних сил Росії.

Хто першим здригнеться

Проте, незважаючи на підбурювальну риторику Путіна щодо ядерної зброї, Москва не продемонструвала серйозних ознак просування у цьому напрямі. Високопосадовець Міноборони США зазначив, що не було жодних «помітних рухів», які б вказували на підвищену бойову готовність російських ядерних сил, і навчання цього тижня не змінюють цю картину. США та їхнім союзникам слід продовжувати уважно стежити за такими діями, але при цьому вони повинні сприймати ці загрози як частину путінського плану, як висловилася прес-секретарка Білого дому Джен Псакі, «створювати неіснуючі загрози».

Потрібно зазначити, що, якщо Путін опиниться у дедалі відчайдушнішій воєнній ситуації, він може розглянути можливість використання малопотужної ядерної зброї в Україні, щоб компенсувати свої втрати. Вашингтон повинен розпочати розроблення плану стримування таких нападів у тісній консультації з союзниками по НАТО.

Але на цій ранній стадії війни ядерна тривога Путіна майже напевно є ретельно продуманим блефом, покликаним налякати США, їхніх союзників та партнерів. Вони не повинні принести йому таке задоволення. Натомість Захід повинен зберігати рішучість у своїх зусиллях щодо підтримки українського народу у його боротьбі за свободу.

Переклад НВ