Щоденник прозріння Павела Решки: відомий польський журналіст презентував чернівчанам свою книжку “Столик з видом на Кремль”

Холодним травневим (!) вечором, коли набридлий дощ продовжував лупцювати все навколо і, здавалось, найкраще рішення — провести час з кухликом гарячого чаю, в Чернівцях знайшлися відчайдухи, які попрямували до літературного целанівського центру. І не пожалкували — зустріч з провідним журналістом сучасної Польщі Павелом Решкою, а також з письменником, літературним критиком і перекладачем Олександром Бойченко, який виступав в ролі модератора, була того варта.

Польський журналіст, репортер, воєнний кореспондент та розслідувач презентував чернівчанам свою книжку “Столик з видом на Кремль”, яка є своєрідним спостереженням за процесом власної утрати ілюзій.

В “Столику...” — опис реальних подій і реальних людей, які допомогли Павелу побачити правду, місце якої раніше займали сподівання та ілюзії. Перш за все, по відношенню до російської інтелектуальної еліти, яка, здавалось, має совість, відчуття справедливості та природній імунітет від імперськості та примирення зі злом.

Щоб це зрозуміти й усвідомити, Павелу в тому числі потрібно було побачити наслідки агресивної присутності "руського миру" в українській Бучі.

Розповідаючи слухачам про свої враження він детально зупинився на трагедії в будинку для літніх жінок. Письменник каже, що на подвір'ї ошатної будівлі побачив басейн, поруч з яким лежали оголені тіла жінок похилого віку. Реакція будь-якої нормальної людини на таку картину це шок і жах. До того ж ці жінки нагадували Павелу власну матір, яка довго страждала від важкого захворювання. Він з жалем уявив, як цим бідолашним жінкам було боляче, холодно і страшно вмирати, і що ніхто з рідних не тримав їх за руку в останню хвилину...

Було помітно, як про цей епізод в Бучі Павелу було важко розповідати, а Олександру перекладати. Але це та правда, без якої, важко зрозуміти природу зла, з яким в 21-му столітті віч-на-віч стикнулась Україна і (поки як спостерігач) весь інший світ.

Павел, як військовий журналіст і репортер, не вперше зблизька бачить наслідки війни для мирних людей, бо побував в свій час в гарячих точках Руанди, Афганістану, Косово, Чечні і Грузії і написав про це декілька книг. Спостереження його цікаві і, як не дивно, не позбавлені гумору на такі серйозні теми.

Тим, хто спілкувався з польським репортером в чернівецькому центрі, запам'яталися непересічні метафори, які, на думку письменника, характеризують деякі країни. Для Росії це чомусь Дракула і трійка запряжених коней. Для Польщі — компостери, які колись були в громадському транспорті. На знак своєї несимпатії до влади і на підтримку співвітчизників поляки залишали в компостерах білет, щоб наступний пасажир міг ним скористатись.

А Україна у Павела Решки асоціюються з суцільною волею, яка була притаманна запорізьким козакам. На повну він її відчув ще в 2004 році у Києві під час Помаранчевої революції. Каже, вразило все — кількість людей, енергійних та натхненних, які всюди активно снували, метушились, співали, вільно, завзято висловлювали думки. А метафорою цієї української вольниці для Решки став один симпатичний “революціонер” - лабрадор з помаранчевою хусткою на шиї...

Годі й казати, що Україна для автора — це не тільки черговий майданчик для накопичення спостережень та емоцій, а ще близька по духу країна.

Після Чернівців Павел Решка одразу відправився до Києва, бо сьогодні там відкриття Книжкового арсеналу. А потім його чекає шлях на Донбас, тож, дякуючи письменнику за автограф, побажала йому удачі та Божої опіки.

Світлана КУЗМІНСЬКА, журналістка
Спеціально для БукІнфо (с)

Світлини авторки