«Перетворювати армію РФ на стадо». Інтерв'ю з Ігалем Левіним — про тактику ЗСУ в Мелітополі, недурного Гіркіна та єдиний вихід Росії

Як перетворити армію РФ в натовп, чому терорист Ігор Гіркін розумний, попри те що обслуговує ФСБ, і які варіанти залишилися у Росії, в інтерв'ю Радіо НВ розповів офіцер Армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик Ігаль Левін.

— У Мелітополі наразі активізувалися дії Збройних Сил України. Висловлювалася така думка, що почався гібридний наступ ЗСУ на Мелітополь. Що таке гібридний наступ? Чи згодні ви із цим твердженням?

— Цілком таке може бути. Ми ж не знаємо задуму Генерального штабу. Чом би й ні? Що цьому заважає? Чи заважають російські мобілізовані? Так ЗСУ ж вирішує цю проблему.

— Схожу тактику ми вже десь бачили, авжеж?

— Так, ми бачимо, що це тактика, яку обрав Генштаб України.

До речі, якщо ви поглянете записи, 10 березня я написав: «Немає сенсу воювати з їхньою живою силою, бо вони мають нескінченну — 40 мільйонів підданих у Росії. Потрібно розвалювати їм логістику, всю технічну частину — вона у них абсолютно неналежна».

Росіяни не вміють організовувати свою армію, вона ніяка — у них немає бажання, нема волі. Ви організували складне механізоване військо, вам потрібна компетентність, вони цього все не вміють. Те, що мають, з чим вони прийшли в Україну, — це радянська спадщина.

Як і чому це все вибудувалося за 70 років Радянського Союзу ще на хребті російської царської армії? Це окрема тема велика.

Потрібно бити саме по цьому — по логістиці, технічному забезпеченню, технічній частині, а не намагатися воювати лоб у лоб. Лоб у лоб — Україна не має шансів: на кожного українського добровольця прийдуть 10 мобілізованих з Росії. А якщо 10 цих мобілізованих ліквідувати, то надішлють ще 100 якихось зеків, «вагнерівців».

Тому [потрібно] методично, занудно перемелювати, потрібно багато боєприпасів, високоточних снарядів, ракет до HIMARS і не тільки. Розвалювати це все, тобто перетворювати це просто на стадо, на людей, які в окопах там сидять.

Вони нічого не знають: у них не працює розвідка, зв'язок не працює. Вони, звісно, не можуть перейти в наступ — ні взимку, ні навесні. Це просто «м'ясо», яке сидить в окопах.

Що таке армія? Армія — це велика кількість озброєних людей. Що її перетворює саме на армію, на військо — організація, зв'язок, ланцюжок командування, логістика, технічне забезпечення, а сьогодні це ще технології, бо 21 століття. Це все перетворює цей величезний натовп людей на армію.

Якщо ви все розвалюєте, ви б'єте по всьому цьому — тоді ви перетворюєте це все на натовп. А з натовпом далі вже можна взаємодіяти на ваших правилах гри.

— До звільнення правобережної Херсонщини ви казали, що Мелітополь — це ключ до звільнення півдня. Чи змінилося щось відтоді, враховуючи, що дещо змінилися обставини, стан справ на фронтах?

— Звісно, Мелітополь — це сухопутний шлях до Криму. Якщо ви звільняєте Мелітополь — ви відрізаєте одну з доріг до Криму. Залишається Кримський міст, а ми бачили, що Кримський міст уразливий. Тепер це вже не теорія — це практика.

Мелітополь, звісно, вкрай важливий. Якщо ви берете Мелітополь, ви відрізаєте угруповання на півдні. І тоді у них залишається [два варіанти]: або великий жест доброї волі - відступати в Крим і фактично ви підійшли до Криму; чи просто залишатися десь у Олешківських пісках, у відкритих степах, на відкритих просторах, щоб там вас просто перемелювали та знищували.

— Військовий злочинець Ігор Гіркін нещодавно записав величезне відео, де він скаржиться на те, як там усе погано у російській армії, що треба впроваджувати розстріли через те, що не можуть переходити до наступу. Його багато цитували, мовляв «слухайте, Гіркін не вірить у перемогу Росії». Є думка про те, що це дезінформація, спрямована на те що, щоб усі розслабилися. Чи можемо ми говорити, що Росія не має іншого вибору, окрім як переходити в наступ на певній ділянці?

— Росія має єдиний вихід. Я впевнений, що Гіркін це чудово розуміє.

Я вважаю, що Гіркін не сам за себе. Звісно, він обслуговує одну з веж ФСБ, мабуть, у полі їсть горобину. Це одна з причин, чому він землю тлінну топче в Росії, дозволяючи собі такі висловлювання. Тому що, звичайно, він не сам за себе.

Росія [єдиний вихід] — це можливість затягнути війну надовго, максимально довго. Коли у вас війна триває дуже довго, який фактор вам заважає? Ваше населення. Тобто ваше населення незадоволене тим, що гинуть люди, що падає рівень життя, на міжнародній арені репутація держави погіршується.

Ми бачимо, що в Росії байдуже населенню на це все. Є якісь опозиціонери, які вже виїхали. Але ж мільйони спокійно сприйняли — і бідність, і мобілізацію, і те, що взимку продовжиться це. Побачимо, чи спробують знову протистояти цій мобілізації громадяни РФ.

Я зараз кажу не про ліберальну опозицію, яка втекла, не про середній креативний клас — айтішників, яких сотні тисяч втекли. А про основні маси.

Українцям байдуже, скільки там лібералів проти війни, скільки там втекло сотень тисяч людей. Втекло, скажімо, 500 чи 700 тисяч, півмільйона чи навіть більше людей — це взагалі не цікаво українцям. Їм цікавіші ті, хто прийде вбивати.

Їм цікаві 300 тисяч мобілізованих та ще 300 тисяч мобілізованих будуть узимку, котрих планують мобілізувати.

І ми бачимо, що все це просто покірно в Росії сприймають. Влада дивиться: «Тож люди не проти, бідність вони готові прийняти, мобілізацію вони готові прийняти. Те, що ми держава ізгой, нас розглядають як фашистський режим, який вчиняє геноцид — людям теж байдуже. У них усіх образа, що їх ніхто не визнає великими. І зле НАТО будує підступи, і весь світ будує підступи проти них. Тоді чом би не воювати роками, може, навіть десятиліттями».

Дуже бідно і дуже примітивно [воювати], але зрештою передавити так Україну. В України і населення менше, і повністю залежить від Заходу, дотаційна економіка, постачання всіх цих розумних снарядів, які дуже дорогі. Ніколи Україна самотужки їх не купить, не зробить — це потрібно чітко розуміти.

Авжеж, українська влада це чудово розуміє. І тому вони розуміють, що ні Іран нікуди не подінеться, і Північна Корея нікуди не подінеться, тим більше зараз з ядерною зброєю. І якийсь Китай, який чекає і перебуває в якійсь незрозумілій позиції. Китай має плани на 50 років наперед. Що для них російсько-українська війна? Це у них як миттєве явище: вони думають про підкорення космосу, як Америку в цьому космосі переплюнути, про свої амбіції.

Я впевнений, що Путін, йдучи на ескалацію з усіма цими хвилями мобілізації, у такій перспективі це все бачить.

І Гіркін — людина безглузда: так, він кривавий військовий злочинець, але людина недурна. І він це чудово теж розуміє, хоч і не озвучує. Він чудово усвідомлює, що в довгій перспективі Україна не має шансів перед Росією.

— Розвідка Великобританії повідомляла, що Росія дедалі більше починає залежати від постачання зброї з Ірану. Є публікація ізраїльського видання Axios: Іран хотів поставити Росії балістичні ракети Zolfaghar, які б'ють на 700 кілометрів. Але тепер вони нібито переживають щодо того, якими будуть міжнародні наслідки. І готові поставити Росії ракети Fateh-110 — їхня дальність менше ніж 300 кілометрів. Є певна резолюція Ради безпеки ООН, яка забороняє Ірану торгувати балістичними ракетами дальністю понад 300 кілометрів корисним навантаженням понад 500 кілограмів до жовтня 2023 року. Чи правильно я розумію, що цей режим є під санкціями понад 50 років. Йому начебто не можна виготовляти зброю, принаймні всі повинні цьому якось заважати. Проте їм кажуть: «Якщо ви чи ваші партнери хочете когось вбивати, то лише ракетами на 300 кілометрів». Як це працює?

— З ракетами може бути ситуація така, щоб до них не прийшли з претензіями, як із дронами-камікадзе. Тобто з претензіями за будь-яким до них прийдуть, але щоб це було в певних межах, щоб це можна було перевести в діалог, просто в балаканину. Їм важливо зволікати.

Якщо ви постачаєте якісь ракети, які порушують усі обмеження, одразу ж заявляють: «Ви постачаєте зброю, яка є необмеженою, ви порушуєте будь-які договори» — джентльменські правила ведення війни, назвемо це так.

Правила ведення війни, обмеження, всілякі світові регламенти — це з часів спадщини лицарських турнірів: спроба обмежити війну, щоб вона не перетворилася на абсолютну війну. Абсолютна війна — це такий термін є. Це війна без обмежень взагалі — роби, що хочеш: концтабори, вбивай, ядерні бомби, гвалтуй, влаштовуй геноциди.

Щоб війна не скотилася в абсолютну (а будь-яка війна скочується), є всі ці обмеження, зокрема на озброєння, дальність ракет. Іран хоче просто залишатися в рамках цього «лицарського поєдинку», щоб потім сказати: «Дивіться, ми там підкрутили, ми зробили так, як і ви американці робите. Чому вам можна, а нам не можна?

Це тактика Ірану — завжди багато болтології, заговорювання зубів, аби був інформаційний галас. Росія чинить так само, коли вкидає марення про комарів, аби в ООН це на повному серйозі обговорювали.

Вони хочуть, щоб говорили всюди, що це було інформаційною повісткою. І поки ця вся болтологія відбувається, враховуючи бюрократичність усіх їх конституцій світового масштабу (ООН і не лише НАТО, США, Європа), літатимуть літаки з Тегерана до Москви, постачатимуть озброєння. У цьому весь задум.

— Іран воює з Ізраїлем. Ми бачимо зусилля з боку Ізраїлю у тому, щоб створити антиіранську коаліцію. Не вдається поки що створити цю коаліцію. Як це можна пояснити з огляду на те, що Ізраїль справді невеличка, але дуже впливова та потужна країна.

— Так, невеличка, впливова, сильна. Але за межами Ізраїлю, в Україні, зокрема, дуже переоцінюють і надто багато приписують Ізраїлю.

Ізраїль — шалено вразливий. Економіка Ізраїлю здатна вести повномасштабну війну (такого масштабу, як російсько-українська війна) не більше одного місяця. Після цього економіка просто колапсує, держава розвалиться. Про це чудово обізнані в Ізраїлі.

Усі військові доктрини, всі політичні концепти, вся міжнародна політика, вся геополітика, всі відносини, весь органайзинг військовий, політичний, соціальний (виховання дітей із дитячого садка до їхньої служби в армії) побудовані навколо цього концепту: ми не впораємося більше одного місяця ніяк.

Тому Ізраїль знаходиться на пороховій бочці. Це величезні маси нелояльного бідного арабського, палестинського населення. Тероризм, угруповання, у нас ворожі держави — Іран. Або такі величезні держави, як Єгипет, з яким сьогодні мирні стосунки. А нещодавно буквально півстоліття тому були страшенні війни — війна за війною.

Ізраїль перебуває в архіскладній системі відносин. Архітектура безпеки там буквально кришталева: трохи якось не так ліворуч рухається — відразу все розвалюється і з тріском розсипається.

Не треба думати, що Ізраїль — це хай-тек чарівна країна, яка смикнула мізинцем і вороги були відразу повалені. І в Ірані це чудово розуміють.

Не треба думати, що Іран це пил для Ізраїлю. Це противник, суперник, у нього є зокрема перевага, перевага над Ізраїлем у кількості населення, в економічних можливостях, у готовності жертвувати великою кількістю своїх підданих, на відміну від Ізраїлю, який відчутний до втрат. Іран навіть не має технологічної переваги, але інші види переваги є над Ізраїлем.

— Хочу обговорити з вами Білорусь. Ми бачимо недвозначні сигнали: БТРи наближаються до кордону з Україною, МІГи прилетіли з Росії. Я читав аналітику: відкриття нового фронту — це логічне рішення для Росії, яка зайшла в глухий кут. При цьому в тій же аналітиці йдеться про те, що є три вузькі дороги, які ведуть з Білорусі до Західної України. І для адекватної мобільної оборони «Україні потрібно виділити лише дві моторизовані бригади». Це надто оптимістично?

— Це не оптимістично, це реалістично. Бо стримуватимуть не просто маси піхоти, а за допомогою сучасного, розумного озброєння, яке Україна має. А ці бригади потрібні просто для того, щоб стримати ворога і не дати можливість просунутися.

Не треба їх надсилати в лоб, засипати «м'ясом» — це не тактика України. Тому, якщо ви знаєте, слухаєте, що готують дві бригади, то треба розуміти, що буде відпрацювання будь-якими розумними системами.

У будь-якому разі загрози з боку Білорусі зараз немає.

Автор: Олексій ТАРАСОВ, НВ


 Купити квартиру в Чернівцях
Коментарі:
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації