«Ця війна для РФ стане останньою». Інтерв'ю зі Стерненком про переляк проросійських політиків в Україні та нещасних окупантів

Блогер, активіст, а наразі і захисник України у складі підрозділу Гонор Сергій Стерненко переконаний, що війна, яку 24 лютого розпочав диктатор Володимир Путін, стане для Російської Федерації останньою.

В інтерв'ю Радіо НВ він розповів, чи знизився ентузіазм в українських військових за 24 дні оборони, наскільки убого виглядає армія РФ та як після вторгнення до нових умов адаптувалися проросійські політики.

— До початку війни ми думали, що деякі міста мають більш проросійські настрої. Зараз ми бачимо, який опір чинить Харків, як готується до відсічі Одеса. Наскільки вас здивувала ця єдність?

— Для мене це не було несподіванкою. Ще у 2014 році навіть ті регіони, які вважалися умовно проросійськими, як Одеса чи Харків, вже давали відсіч збройній агресії РФ, коли там намагалися створювати недореспубліки. Тоді громадяни виходили і чинили опір. За вісім років війни таких людей ставало більше і більше. Хоча невелика частина громадян була досить позитивно налаштована щодо російських окупантів.

Але важливо розуміти різницю між подіями 2014 і 2022 років в плані усвідомлення цих подій громадянами України. На превеликий жаль, коли російська агресія почалася у 2014 році, значна частина нашого суспільства не усвідомлювала, що це також загроза і для них. Частина українців сприймала війну на сході як ту, що їх не стосується, а відбувається десь там, далеко. Це залишало простір для деяких людей, щоб симпатизувати російським окупантам.

Зараз же, коли російська окупаційна армія розпочала масштабний наступ на території нашої країни і успішно програє цей наступ, вони почали бити ракетами, бомбами, снарядами по дуже багатьох містах України, зокрема і на заході. Найбільше постраждали саме міста східних регіонів — Харків, Маріуполь. Окупанти цілеспрямовано знищують міста, де традиційно мешкала значна частина людей, які розмовляли російською мовою.

Мені здається, що до тих, до кого не дійшло прозріння за ці вісім років, воно зараз дуже швидко прилітає з російськими бомбами та снарядами. Дуже багато людей, які мали проросійську позицію, зараз її справді змінюють, що, звісно, не знімає з них відповідальності за те, що вони цю агресію підтримували раніше. Але таких фактів стає все більше.

Я був твердо переконаний, що східні і південні регіони будуть чинити опір, як і всі інші регіони нашої країни. А частка людей, яка симпатизувала агресору, зараз стала в рази меншою.

— Навіть один з лідерів ОПЗЖ Юрій Бойко чи мер Одеси Геннадій Труханов, який має російський паспорт, говорять, що вони будуть боронити Україну.

— У випадку з політиками я б не залишався таким оптимістом. Попри їхню публічну риторику, не думаю, що такі люди, як Труханов чи Бойко, принципово змінили свої погляди. Вони розуміють: якщо вони зараз будуть так чи інакше симпатизувати РФ або діяти проти обороноздатності України, то дуже швидко можуть опинитися у в’язниці. Тому я думаю, що вони більше від переляку від покарання роблять такі заяви, ніж з міркувань своєї патріотичності. Щодо звичайних громадян: дійсно, багато хто позицію зараз змінює.

— Припускають, що політики п’ятої колони були на зарплатні у Кремля. Є інформація, що нібито за ці вісім-дев'ять років путінський режим витратив п’ять мільярдів доларів. Вони кинули його на гроші?

— Оскільки це інсайдерська інформація, складно сказати, наскільки вона верифікована і достовірна, але я припускаю, що справді так могло бути.

РФ дійсно дуже багато уваги приділяла тому, щоб підривати обороноздатність зсередини. Мусимо визнати, вона це робила навіть подекуди успішно, але загальної картини це не змінило.

Думаю, що Путін перед тим, як розпочинати вторгнення, збирав якихось своїх начальників, радників для того, щоб отримати оперативні дані щодо України. Я впевнений, що до нього приходили і рапортували: «У нас друга за величиною фракція у Верховній Раді — ОПЗЖ, у нас є агентурна мережа, телеканали». Велика кількість різних проросійських колаборантів насправді в Україні і вони думали, що завдяки цьому буде повторення кримського сценарію 2014 року, коли частина громадян України, на превеликий жаль, і справді зустрічала з квітами російських окупантів. Але вони не врахували того фактору, що багато українців вже мають бойовий досвід; що багато українців вже змінили свою позицію; що ми чітко розуміємо, хто є наш ворог і на що він здатен. Ворог не був готовий до такого рішучого опору. Вони думали, що, ввівши на територію України масштабні сили, зможуть повторити Іловайськ, але в межах всієї країни. Натомість: російська армія потрапляє у котли і успішно знищується нашими захисниками.

Путіна дуже добре дурили і продовжують дезінформувати його радники та оточення. І ті гроші, які вони вкладали в підривну діяльність проти України, бажаного ефекту для російських окупантів не принесли і не принесуть.

— За різними оцінками, від 300 до 500 тисяч людей пройшли війну. Вони і зараз боронять Україну. Ви теж є бійцем підрозділу Гонор. Які зараз настрої у захисників України? Після трьох тижнів війни може настати зниження ентузіазму.

— Сьогодні повернувся з бойового чергування, спілкувався з нашими артилеристами. Я не помічаю зниження рівня бойового духу, навіть найменшої деморалізації серед наших захисників. Навпаки — рівень мотивації дуже високий, всі готові бити ворога. Всі дуже радіють, коли отримують новини про те, що, наприклад, ті ж артилеристи успішно накрили колону російської техніки або знищили підрозділ кадирівців.

А особливо мотивовані тим, що російські окупанти планували за два-три дні взяти Київ, а натомість валяються у нас по дорогах, по посадках, у полях і до Києва вони ніяк підійти не можуть, хоча подекуди і здійснюють обстріли.

Те, що російська армія — друга армія у світі, як її називали, виявилося просто пшиком, міфом, який розбивається об наших захисників. Це величезна мотивація бити ворога. Його ніхто не боїться. Ба більше, ворог несе величезні втрати — значно більші, аніж втрати серед наших захисників.

— Що можете розповісти про полонених? З відео у соцмережах видно, що вони молоді, без їжі і виглядають, як бездомні.

Російські солдати, які прийшли на нашу землю, — демотивовані, деморалізовані і здебільшого сьогодні є воєнними злочинцями через вбивства цивільних і обстріли цивільної інфраструктури.

Вони не знають, [нащо] сюди приперлися, [нащо] їх Путін сюди прислав. Для них, навіть для найбільш задурених пропагандою, все одно це загарбницька війна. Ще й війна, на якій гине величезна кількість їхніх військовослужбовців. Росія втратила своїх солдатів за [24 дні] більше, ніж за дві чеченські війни разом узяті, які тривали роками.

Все, що я можу сказати про російського солдата, — це нещасне, немотивоване створіння, яке дуже активно гине на нашій землі і активно здається у полон.

— Як українські захисники реагують на підтримку України у світі, зокрема на військову допомогу?

— Якщо говорити про тих, з ким я спілкуюся (не можу говорити за всіх), то позиція більш-менш така: ми вдячні за озброєння, яке нам постачали і продовжують постачати держави-члени НАТО, але, якщо Альянс не буде діяти активніше, то війна може початися і на їхній території. Саме зараз українські воїни боронять всю Європу та весь цивілізований світ і для цього їм потрібна допомога. Потрібно більше засобів протиповітряної оборони, літаків, озброєння, яке забезпечить нам перевагу в небі.

Проте, я переконаний, що не вийде нічого у Росії, зокрема і напасти на інші держави. Ця війна для Російської Федерації у її нинішньому вигляді буде останньою.