Чи звільнять Сирського після відставки Федорова? Голова антикорупційної ради Міноборони зробив гучні заяви

Відставка міністра оборони Михайла Федорова та конфлікт навколо головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського вже давно перестали бути лише кадровою історією.

Голова Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрій Гудименко в інтерв'ю Radio NV заявив, що сьогодні Україна фактично стоїть перед вибором між двома різними моделями ведення війни, а нинішня криза може стати однією з найважливіших за весь період повномасштабного вторгнення.

«Мова вже не про персоналії»

На думку Гудименка, нинішня дискусія виходить далеко за межі прізвищ. «Ми вже говоримо не про кандидатури, а про філософії та архітектури», — наголосив він.

За його словами, країна фактично має визначитися, чи продовжуватиме спиратися на пострадянську військову модель із домінуванням людського ресурсу та жорсткою вертикаллю управління, чи остаточно перейде до сучасної технологічної війни, де головною цінністю стає життя військовослужбовця.

Чому Сирського почали асоціювати із «радянською школою»

Коментуючи постать головнокомандувача Олександра Сирського, Гудименко зазначив, що не ставить під сумнів його професійні якості як генерала.

Втім, саме із Сирським, за його словами, дедалі більше пов'язують підходи, характерні для радянської військової системи.

Серед таких ознак він називає ставку передусім на людський ресурс; недостатню адаптацію Генштабу до нової технологічної війни; повільне впровадження сучасних підходів до бойових дій та прагнення вирішувати проблеми кількістю людей, а не технологіями.

За словами Гудименка, сучасна війна принципово відрізняється від будь-якої попередньої, а Генеральний штаб поки що не демонструє достатньої швидкості адаптації до цих змін.

«Без піхоти війни не виграють»

Водночас Гудименко відкинув поширену думку, ніби сучасні технології можуть повністю замінити людей. Він наголосив, що фінальну крапку у війні все одно ставить піхота.

Разом із тим технології, безпілотники та автоматизація вже зараз суттєво зменшують втрати особового складу, а в майбутньому роботизація повинна охопити максимально можливу кількість процесів на фронті.

Водночас мобілізація, на його думку, залишатиметься необхідною.

«Яка різниця, скільки у тебе дронів і боєприпасів, якщо ними нікому користуватися?» — зазначив він, критикуючи ситуацію, коли після зміни керівництва Міноборони питання реформування мобілізації фактично знову відійшло на другий план.

Закупівлі як причина конфлікту

Окрему увагу Гудименко приділив реформам оборонних закупівель.

За його словами, команда Федорова розпочала масштабну перебудову системи, яка роками залишалася джерелом корупційних ризиків. Йшлося, зокрема, про демонополізацію виробників; нові критерії якості продукції; зміну принципів державних закупівель; перегляд системи приймання продукції для армії.

На його думку, саме ці зміни могли зачепити інтереси багатьох учасників ринку оборонних замовлень.

«Президент сам собі створив конкурента»

Гудименко також припустив, що у відставки могли бути й політичні мотиви.

За його словами, хоча Федоров не входив до числа головних фаворитів президентських рейтингів, він мав дуже низький антирейтинг і високу впізнаваність. А після нинішньої історії, вважає співрозмовник Radio NV, його політичні позиції лише зміцнилися.

«Президент замість пострілу в зайця зробив постріл собі в ногу», — образно охарактеризував він ситуацію.

Чи стане відставка Сирського неминучою

Відповідаючи на запитання про майбутнє головнокомандувача, Гудименко визнав, що особисто вважає зміну Сирського дуже ймовірною. За його словами, конфлікт зайшов надто далеко.

Втім, він застеріг від категоричних прогнозів, нагадавши, що в українській політиці вже було чимало ситуацій, які здавалися неминучими, але зрештою не відбувалися. При цьому він підкреслив, що незалежно від кадрових рішень суспільство очікує сигналу про остаточний вибір сучасної, людиноцентричної моделі розвитку Збройних сил.

Новий міністр: головне питання — чи дадуть працювати

Коментуючи перспективи нового міністра оборони Євгенія Хмари, Гудименко зазначив, що чув про нього виключно позитивні відгуки як про командира та керівника.

Водночас головною проблемою він назвав не особистість нового міністра, а системне протистояння між Міністерством оборони та Генеральним штабом.

За його словами, Генштаб має достатньо неформальних важелів впливу, щоб блокувати або гальмувати будь-які реформи, а сам конфлікт між двома інституціями існує вже багато років і потребує законодавчого врегулювання.

Що означає ця криза

Інтерв'ю Юрія Гудименка показує, що нинішня дискусія навколо кадрових рішень у секторі оборони значно ширша за питання окремих посадовців. У центрі суперечки — модель розвитку української армії, темпи її технологічної модернізації, реформа оборонних закупівель, система мобілізації та баланс повноважень між Міністерством оборони і Генеральним штабом.

Водночас більшість оцінок, озвучених співрозмовником Radio NV, є його особистою позицією та політичним аналізом розвитку ситуації, а не підтвердженими фактами щодо майбутніх кадрових рішень.